WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правовий захист персональних даних - Реферат

Організаційно-правовий захист персональних даних - Реферат


Реферат
на тему:
Організаційно-правовий захист персональних даних
На виконання Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України"" від 06.12.2001 р. № 1193/2001 та Доручення Кабінету Міністрів України від 23 січня 2002 р. № 17884/1 щодо завершення вирішення питання підписання від імені України Конвенції № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" 1981 р. МЗС 1 липня 2002 р. засвідчило офіційний переклад зазначеної Конвенції та Додаткового протоколу від 8 листопада 2001 р. до неї стосовно створення органів нагляду у сфері захисту персональних даних.
Згідно з європейською практикою зазначений орган повинен співпрацювати у тісному зв'язку з тими органами, що зобов'язані підтримувати в країні правовий порядок і безпеку громадян, суспільства та держави.
Складнощі правового регулювання у сфері інформатизації. Все більше стає зрозумілим, що відомі юридичні підходи регулювання інформаційних відносин не в змозі забезпечити соціальну регуляцію суб'єктів в інтермережах, в Інтернеті.
Одна з основних проблем інтермереж - як юридично забезпечити захист прав людини в електронно-інформаційному просторі щодо права власності на інформацію, авторських і патентних прав, персональних даних, комерційних (ділових) секретів? Додаткова складність полягає ще в тому, що вказані інститути мають різні режими охорони, різне їх відношення до права власності.
Так, авторське право і промислова власність хоча й близькі по колу об'єктів до охорони, але далеко не ідентичні. Права власності у зв'язку з результатами творчої діяльності людини регулюються по-різному: за авторським правом - спочатку укладають договір, в якому вказуються права, потім створюється відповідний об'єкт; за патентним правом - спочатку створюється винахід, потім надаються права. З минулого сторіччя ці інститути не піддаються уніфікації. Єдиної конвенції щодо інтелектуальній власності не існує.
Упевнено можна стверджувати, що представлення будь-якої інформації в інтермережі - це інтелектуальна праця. Навіть та інформація, що не відповідає нормам охороноздатності, зокрема, персональні дані, в інтермережі набуває характеру об'єктів інтелектуальної власності (в неї вкладено творчу працю). Це означає, що подібна інформація повинна захищатися вже згідно із законами авторського права. А правових норм, що забезпечують регуляцію відношень із такою інформацією, у сфері інтелектуальної власності немає.
Як підходити до питання правового регулювання прав на гіпертекстову сторінку, яка використовує широке коло елементів: текст, малюнок, промисловий зразок, знак найменування, аудіо, дизайн, фото тощо? Як довести пріоритет зо окремим елементом сторінки? Відповіді до сих пір відсутні.
Як вирішувати суперечки між системою індивідуалізації в формі товарного знаку, торгової марки, фірмового найменування і системою індивідуалізації у вигляді доменних імен, що ввійшла у вжиток і не надає гарантій захисту від несумлінної комерційних діяльності? Наприклад, знак фірми "Кока-Кола" коштує 10 тис. дол. США; товарний знак "Джип" - 60 тис. дол. США Син чоботаря, колишній полковник бундесвера, власник всесвітньо відомої корпорації Аді Даслер вже не раз судився на захист своїх прав щодо товарного знаку "Адідас" з електронними конкурентами. Можна спортивний одяг і не виробляти, але скористувавшись з відомого імені, привертати до сайту увагу та одержувати за показ його змісту гроші, таким чином ще й підривати престиж фірми.
Не менш складною проблемою є екстериторіальність інтермереж і територіальність юрисдикції.
Інтермережі, Інтернет кордонів не визнають. Інтернет із самого початку (1968 р.) розвивався за власними законами як засіб вільного розповсюдження будь-якої інформації на будь-якої території. Як вважається у США, Японії, на Заході, період "романтичного" розвитку інтермереж закінчився. Всі технологічні проблеми побудови світової інформаційної інфраструктури принципово вирішені. Розвиток інтермереж почав визначати умови електронного бізнесу, що є не таким безпечним, як це здається. Так, наприклад, зі збільшенням у нас в країні користувачів Інтернет зарубіжні системи електронної комерції цілком можуть перетворитися на гігантські "висмоктувачі" грошових ресурсів як населення, так і підприємств. Для електронно-інформаційного простору потрібне відповідне інформаційне право.
Однак, у різних країнах існують різні юридичні системи. Основні питання, на які за кордоном зараз намагаються знайти відповіді, полягають у пошуку надійних умов для успіху електронної комерції, захисту персональних даних і прав на інтелектуальну власність в електронному просторі. У зв'язку з екстериторіальністю інтермереж вказане потребує надійних умов забезпечення захисту прав у міжнародному соціально-правовому і економічному аспектах щодо створення глобального інформаційно-правового середовища. Але доки країни будуть домовлятися про єдине правове регулювання, минуть десятки років. А законів для інтермереж немає, механізм аналізу інформаційних потоків відсутній. На Заході такі технічні системи тільки будуються, а нам вони - "не по кишені", є надзвичайно дорогими. На сьогодні в Україні існує понад 6000 зареєстрованих сайтів. Тільки через одного провайдера може проходити в день 300-400 мегабайт тексту електронної пошти (до 1000 сторінок машинного тексту). Відстежувати весь обсяг трафіку практично неможливо.
Сьогодні спроби навести порядок у взаємовідносинах в електронно-інформаційному просторі орієнтуються на етику, рекомендації, роз'яснення, як себе поводити, щоб не постраждати. Тільки ведучі країни мають зародки національного законодавства і правила у сфері інформаційного простору, що містять надто суперечливі звичаї. Причому, недоліки і протиріччя існують на фоні геополітичних інтересів і спроб окремих країн нав'язати свій вплив.
Існує думка, що проблема правового регулювання в інформаційному просторі полягає у забезпеченні доказу протиправних дій в умовах нестабільності електронної інформації.
Конкретні порушення існують та існуватимуть. У принципі, в
Loading...

 
 

Цікаве