WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові проблеми боротьби з організованою злочинністю в Україні - Реферат

Організаційно-правові проблеми боротьби з організованою злочинністю в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Організаційно-правові проблеми боротьби з організованою злочинністю в Україні
З часу проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акті проголошення її незалежності, Верховною Радою, Президентом, Урядом України приділялася постійна увага протидії злочинності та корупції в державі. Можна вважати, що в державі наявні всі передумови для подолання цього зла. По-перше, за цей час створена відповідна правова база, підписано та ратифіковано ряд міжнародних конвенцій про міждержавне співробітництво, по-друге, - створені спеціальні структури для боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Однак, криміногенна ситуація в Україні залишається складною.
Спеціалісти стверджують, що основні причини неефективної протидії в Україні залежать від таких складових: належної правової бази та її ефективного використання. І, якщо правова база, що визначає державну політику, стратегію і регулює питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, хоча й потребує певного удосконалення, створена, то вбачається, що головна причина незадовільного стану боротьби з корупцією і організованою злочинністю - у неефективному використанні нормативно-правових актів та недостатньому рівні правового регулювання діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, який, незважаючи на статистичні показники, не відповідає масштабам організованої злочинності та ступеню її суспільної небезпеки.
За сучасних соціально-економічних умов громадська свідомість у більшості населення характеризується незадоволенням, яке викликане низькою ефективністю роботи органів влади, у тому числі правоохоронних. Дійсно, незважаючи на чинність Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (ГУБОЗ МВС України) та його підрозділи на місцях так і не стали спеціальними державними органами по боротьбі з організованою злочинністю. Відсутність чіткого визначення правового поля та їх компетенції, недосконалість організаційно-управлінських структур не дозволяють їм стати справжніми координаторами діяльності інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Оцінюючи діяльність правоохоронних органів в боротьбі з організованою злочинністю, слід відмітити, що активність правоохоронних органів помітно відстає в протидії злочинним формуванням. Замість реальної боротьби з організованою злочинністю, внаслідок паралелізму в діяльності спецпідрозділів БОЗ і оперативних служб МВС та СБУ, дублювання функцій, дотепер наявна гонитва за кількісними показниками, викриттям злочинів, які не мають відношення до організованої злочинності. Є всі підстави стверджувати, що високий рівень латентності організованої злочинності, відсутність необхідних критеріїв оцінки роботи оперативних працівників, у тому числі спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, не дають можливості порівнювати статистичні дані відповідних правоохоронних органів з реальною криміногенною обстановкою, що склалася по лінії боротьби з організованою злочинністю.
Так, статистика за останні п'ять років свідчить: правоохоронними органами у 1999 році було виявлено 1166 організованих злочинних груп, якими вчинено 9,3 тис. злочинів; у 2000 р. - 960 ОЗГ та, відповідно, 7,7 тис. вчинених ними злочинів, у 2001 р. - 770 ОЗГ, які вчинили 6,7 тис. злочинів, а у 2002 р. - 722 організовані групи та злочинні організації, що вчинили 6,5 тис. злочинів. У 2003 році було знешкоджено 632 організовані групи та 23 злочинні організації, якими вчинено майже 6,2 тис. злочинів [1]. У 2004 році виявлено 695 організованих груп та злочинних організацій, якими вчинено 5,6 тис. злочинів, з яких - 4,6 тис. тяжких та особливо тяжких. Основна частина злочинів (понад 3,9 тис.) - загальнокримінальної спрямованості, майже 30 % складають злочини економічної спрямованості.
У середньому, однією організованою групою або злочинною організацією вчинено 8 злочинів. Майже кожний п'ятий серед виявлених у 2004 році осіб, які вчинили злочини, скоїли їх у групі.
Особливою суспільною небезпекою є проникнення організованих злочинних угруповань до структури влади та управління, політичних інститутів, i, врешті-решт, взяття їх під свій контроль [2]. Із загальної кількості організованих груп і злочинних організацій підрозділами МВС та прокуратури виявлено 32 ОГ та ЗО з корумпованими і 43 - з міжнародними зв'язками. Це створює умови для необмеженого поширення сфери впливу на всі сфери суспільного життя. В економіці демонструються переваги нелегального бізнесу та величезних прибутків його лідерів. Стійкі об'єднання злочинців з метою накопичення капіталу шляхом криміналізації економіки та використання корупції як системи захисту від соціального контролю, перетворюють на різновид бізнесу. При цьому вони постійно вдосконалюють нові види корумпованих відносин, вплив кримінальних структур на прийняття нормативних актів, фінансових, господарських рішень [3].
Реалії сучасного життя в Україні свідчать, що, незважаючи на намагання підвищення наступальності та ефективності боротьби з організованою злочинністю, кількість викритих спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та іншими службами злочинних груп з ознаками організованості, в країні триває негативна тенденція впливу організованої злочинності та корупції як на окремі галузі економіки, так і на економічне та соціально-політичне становище в цілому. Такий вплив найбільше помітний у сфері приватизації, де за вищезазначений період кількість виявлених злочинів зросла майже на 1 тисячу. Так, якщо у 1999 р. у цій сфері правоохоронними органами виявлено 2,5 тис. злочинів, то у 2004 р. їх виявлено вже 3,4 тис. Причому тенденції, що склались у минулому, зберігаються нині. Серед тих, хто постав перед судом у зв'язку із правопорушеннями у сфері приватизації, більш як 10 % становили директори підприємств і стільки ж - експерти, які давали фінансову оцінку майна, що приватизувалось.
Особливу роль серед тіньових процесів у сфері приватизації відіграють події, що розгортаються навколо найбільш інвестиційно привабливих великих об'єктів, володіння якими може забезпечити найвищі економічні та політичні вигоди їх власникам. Більшість перспективних підприємств перебувало донедавна (або перебувають і нині) під контролем тих чи інших бізнес-структур. Причому, йдеться не лише про юридично оформлені відносини, але й про реальне управління фінансовими потоками підприємств. Об'єкти такого роду для конкурсного продажу практично втрачаються, їх можна продати лише тим суб'єктам, які ці підприємства реально контролюють. В іншому разі ці підприємства будуть розорені, а приватизація призупинена завдяки дії судових механізмів. Схематично наведене можна показати так: "Мета: штучне банкрутство - тіньова приватизація; замовники і виконавці: економічна злочинність -корумпована влада - зрощування силових структур і оргзлочинності". Диспозиція, типова для всієї країни. Згідно з нею приватизувалися найбільші українські підприємства [4].
Чудовими прикладами такої схеми може слугувати ситуація із ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Кривий Ріг), Нікопольським заводом феросплавів, Дрогобичським, Надвірнянським та Кременчуцьким нафтопереробними заводами, Північним, Південним та Центральним гірничо-збагачувальними комбінатами, ВАТ "Кременецький цукровий завод", "Чернігівторф", металургійним комбінатом "Криворіжсталь", вугільним холдингом "Павлоградвугілля" та ін.
Не зупиняючись на суті методів оцінки вартості зазначених підприємств, необхідно зазначити, що розбіжності в самих оцінках є цілком закономірними через мінливість їх інформаційної основи
Loading...

 
 

Цікаве