WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби України - Реферат

Організаційно-правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби України - Реферат

збором матеріалів, несвоєчасне направлення матеріалів до суду і т. ін.
На кінцеві результати цієї роботи вкрай негативновпливають і недоліки у роботі судів. Мають місце факти безпідставного закриття судами таких справ.
Основною причиною такого стану є низький професійний рівень співробітників правоохоронних органів, які допускають чисельні порушення вимог чинного законодавства.
Адміністративні справи заводяться на осіб, які скоїли дії, що не містять складу корупційного правопорушення. За цієї ж причини факти правопорушення не підкріплюються доказами, у справах відсутні необхідні пояснення свідків, а то й самого порушника. В абсолютній більшості справ неповно, або нечітко вказуються місце, час, суть та обставини корупційного діяння, а також - дані про особу, що притягується до відповідальності.
Працівники зазначених органів погано володіють знаннями вимог чинного законодавства. Протоколи складаються на осіб, що не є суб'єктами корупційних діянь, або складаються співробітниками, які не мають на це повноважень, як це передбачено ст. 4 та 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Проте, статистичні дані щодо результатів протидії корупції характеризують лише один бік проблеми (активність правоохоронних органів), але в жодному разі - не масштаби корупції у державі. Рівень корупції, враховуючи її латентний характер, залишається досить високим. Її стан обумовлює багато різних чинників.
Поглиблений аналіз проблеми протидії корупції дозволив дійти висновку, що поширеність корупції в Україні обумовлено організаційно-правовими, економічними та соціально-політичними факторами. На нашу думку, подальша "тінізація" економіки породжує і характеризує рівень корупції, а кримінальна та адміністративна статистика констатує лише результати протидії.
Така ситуація переважно стала наслідком того, що боротьба з корупцією здійснюється безсистемно, за відсутності стратегії запобігання і протидії її. Для боротьби з корупцією замало тільки досліджень масштабів корупції, викриття великих афер, зняття з посад державних чиновників, потрібно розглядати та досліджувати не наслідки цього явища, а його причини. Головні зусилля необхідно спрямовувати на усунення причин та умов, що сприяють корупції, а не тільки на реагування щодо конкретних корупційних проявів.
У зв'язку з цим попередження і припинення корупції є вкрай необхідним у всій системі державної влади нашої країни та органах місцевого самоврядування, але особливого значення це набуває в системі виконавчої влади. По-перше, суб'єкти виконавчої влади представляють численну групу; з ними громадяни, недержавні об'єднання контактують частіше, ніж із прокуратурою, судами, представницькими органами державної влади. Кількість державних службовців, пов'язаних з виконавчо-розпорядницькими функціями, у багато разів перевищує чисельність усіх службовців, які здійснюють іншу державну діяльність. По-друге, суб'єкти державної виконавчої влади здійснюють правозастосування, видають велику кількість нормативно-правових актів, володіють владними повноваженнями. По-третє, вони безпосередньо розпоряджаються величезними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами. По-четверте, органи державної виконавчої влади, їх посадові особи вправі здійснювати позасудовий примус, юрисдикційну діяльність, у їх безпосередньому розпорядженні знаходиться механізм фізичного примусу, захисту (армія, органи внутрішніх справ, кримінально-виконавча система). По-п'яте, їх наділено дискреційними повноваженнями, що слугує одним із засобів виконання державними органами покладених на них завдань та повноважень. Саме тому припинення корупції у сфері виконавчої влади є першочерговим завданням держави. При цьому така діяльність має спиратися на норми права.
Державне управління передбачає цілеспрямований вплив держави (суб'єкта управління) на суспільство в цілому (об'єкт управління) для оптимального функціонування та розвитку останнього. Цей вплив здійснюється, насамперед, шляхом прийняття і виконання численних законодавчих рішень.
У статті 8 Конституції України закріплено положення про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відображаючи місце і роль права в державі і суспільстві, принцип означає, насамперед, співвідношення права і держави та її інститутів - органів державної влади та інших, тобто підпорядкованість держави та її інститутів праву і його пріоритет стосовно них [2]. Всі органи держави створюються відповідно до прийнятого законодавства і проводять свою роботу виключно в межах наданих повноважень. Що ж стосується їх посадових осіб, то вони зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією і чинними законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Такі повноваження випливають із самої суті правової держави і принципу верховенства права. Право повинно домінувати над органами влади, не допускати можливого свавілля з боку останніх, забезпечувати можливість контролю громадянського суспільства за державною діяльністю, у тому числі за здійсненням функцій державного управління.
Дія закону в суспільстві, в системі відносин самоорганізації у процесі державного управління поширюється, так би мовити, "згори-донизу", а вплив права відбувається і "знизу-догори", та "згори-донизу". Право повинне домінувати над державою, зокрема над діяльністю органів виконавчої влади, не допускати свавілля з боку останньої, забезпечувати можливість контролю з боку громадянського суспільства за державною діяльністю в цілому. Реалізація принципу верховенства права є дуже важливою передумовою панування у життєдіяльності українського суспільства саме правових принципів, досягнення правового прогресу в суспільному житті України. Це є передумовою створення в Україні нового, що грунтується на пріоритеті загальнолюдських цінностей, державного, адміністративного, муніципального права, забезпечення єдності та внутрішньої узгодженості національного законодавства, зміцнення правопорядку в державній діяльності та встановлення нового, властивого саме "державі для людини" співвідношення людини і держави [3].
Таким чином, правова регламентація взаємодії органів державної влади з особою і з суспільством є найважливішою передумовою ефективної діяльності держави як суб'єкта державного управління. При цьому право виступає як засіб виконання завдань і функцій державної влади і умова її нормального функціонування. Право також здійснює могутній субсидіарний вплив на організацію державної влади, стабілізацію суспільно-політичного життя, забезпечення надійного захисту особи, у тому числі й від корупційних проявів з боку державних службовців, встановлює обмеження державної влади за допомогою правових форм і владно-правових методів. Особливість же державного управління полягає в тому, що держава виступає водночас суб'єктом і об'єктом правового впливу. Держава формує
Loading...

 
 

Цікаве