WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність - Реферат

Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність - Реферат

протиправні дії. Такі дії відбуваються в умовах конспіративного спостереження оперативного підрозділу, у тому числі - за допомогою оперативно-технічних заходів, що дозволяють виявити злочинні наміри, навички, зв'язки, об'єктивні дії. Фактично реалізація ОЕ спрямовуєподальший розвиток протиправної/злочинної активності об'єкта справи в контрольовану оперативним підрозділом сферу спостереження.
На сьогодні з урахуванням того, що оперативний експеримент як оперативний захід в законодавстві України не регламентований, його результати не можуть бути використані як приводи та підстави для формування джерел доказів у кримінальному судочинстві. Проте, в оперативних цілях їх доречно закріплювати актами оперативного спостереження за поведінкою та діями об'єкта справи (з додатками матеріалів ОТЗ).
3. Даний підхід повинен бути реалізований з позицій недопущення вчинення провокації до вчинення злочину. Оцінку провокаційним діям ініціатора експерименту або джерела впливу слід надавати тільки з позицій інституту співучасті, норми якого передбачені у КК України. Основні рекомендації умов правомірності експерименту з позицій КК України досягаються шляхом дотримання певних вимог до змісту інформаційних чинників впливу, їх способу введення у поле зору об'єкта справи. Зокрема, вони не повинні нести мети вчинення злочину по відношенню до об'єкта справи та ініціювати його злочинну поведінку, у тому числі - в процесі втручання в уже розпочату реалізацію ним злочинного умислу. Такий зміст може лише засвідчувати фрагментарні події та факти, що будуть пов'язані із вірогідною діяльністю об'єкта справи. Зазначене досягається за таких умов:
а) демонстраційного введення інформаційних чинників впливу у поле зору об'єкта справи без акцентування його уваги у вербальній (знаковій) формі на вчинення протиправної поведінки, які не містять способів підбурення на використання цього змісту для реалізації злочину; такі чинники підбираються чи відтворюються в оточенні об'єкта справи, а при вербальному спілкуванні за своєю метою мають цілком нейтральний та неупереджений характер до будь-якого зобов'язання об'єкта справи діяти не нормативно;
б) коли припустимо значуща для об'єкта справи інформація демонструється у чинниках впливу в контексті іншої інформації, що неузгоджена до мети протиправної діяльності об'єкта справи, наприклад, має легітимну або правомірну мету демонстрації джерелом впливу, але водночас може бути використана об'єктом справи для реалізації прихованих нелегітимних потреб. У даному разі, необхідно виходити із того, що об'єкт справи повинен усвідомлювати легітимний або неупереджений до його прихованої діяльності інформаційний характер чинників впливу;
в) коли інформаційні чинники впливу, які продукуються ініціатором ОЕ через конкретне джерело впливу:
- не впливають на свободу вибору реагування об'єкта справи включно і його права добровільної відмови від доведення злочину до кінця;
- не принижують честі та гідності об'єкта справи, створення стану непереборної сили або загрозливого становища для життя та здоров'я його учасників, а також - штучного підроблення доказів здійснення злочину;
- не мають будь-якого примусового (зобов'язального) та спонукального (заохочувального) характеру до протиправної поведінки об'єкта справи, створення відчуття упевненості та необхідності в її здійсненні;
г) відсутності спільності між джерелом впливу і об'єктом справи як суб'єктивної ознаки співучасті; сприятлива обумовленість чинників впливу до вчинення злочину матиме взаємоузгоджений характер тільки у разі двостороннього суб'єктивного зв'язку. Зокрема, дії ініціатора ОЕ, які опосередковані через вербальну рольову поведінки джерела впливу з об'єктом справи, не повинні містити взаємної узгодженості на досягнення прихованих протиправних намірів та взаємного передбачення результатів дій останнього, крім того, будь-якої домовленості з ним, а також звернень джерела впливу на реалізацію конкретних протиправних намірів і вчинення визначеним способом певних дій;
д) чинний КК України допускає здійснення ОЕ за умов одностороннього суб'єктивного зв'язку відносно вірогідної протиправної діяльності об'єкта справи та не містити ознак співучасті у вчиненні злочину;
е) у разі, коли у процесі реалізації ОЕ об'єкт справи вчиняє злочинні дії, наслідки яких є невідворотними щодо нанесення шкоди особі, суспільству, інтересам державної безпеки, ініціатор ОЕ зобов'язаний вжити всіх заходів щодо недопущення їх настання, припинення злочинних дій та затримання особи на "гарячому".
Зважаючи на все вищеперелічене, представляється можливим дійти деяких висновків. З метою вдосконалення оперативного інструментарію, що використовується суб'єктами оперативно-розшукової діяльності згідно із Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", вважаємо за доцільне надати пропозиції щодо провадження оперативного експерименту як негласного заходу, зокрема:
1. Внести зміну у статтю 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" про надання права суб'єктів оперативно-розшукової діяльності проводити оперативний експеримент.
2. Включити до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" статтю, що регламентує вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів, за результатами яких може бути складений акт з відповідними додатками та використаний в якості джерел доказів, а також приводів та підстав до порушення кримінальної справи або проведення слідчих дій, застосування заходів процесуального примусу й прийняття інших процесуальних рішень.
3. Розробити та впровадити в дію спільну відомчу інструкцію про порядок введення оперативного експерименту за оперативно-розшуковими справами (подібну до оперативної закупівлі та контрольованого постачання).
Список використаних джерел
1. Воеводин А.И.Стратагемы - стратагемы войны, манипуляции обмана: Изд-ие вт. доп. - М.: Белые альвы, 2003. - 256 с.
2. Лазурский А. Ф. Избранные труды по психологии / Сост. Ю.Н. Олейник: РАН, Ин-тут психол. - М.: Наука, 1997. - 446 с.
3. Коновалова В.Е. Правовая психология: Уч. пособие. - Харьков: Изд-во "Основа" при Харьк. гос. ун-те, 1990. - 198 с.
4. Дмитриев П.С. Методы установления субъективных намерений, целей и мотивов преступной деятельности разрабатываемого // Вестник Высш. шк. - М.: Высш. шк. КГБ - 1962. - № 9. - С. 91 - 101.
5. Карпушин М.П. Некоторые вопросы институтов общей части советского уголовного права в оперативно-следственной практике. - М.: Высш. шк. КГБ, 1965. - 111 с.
6. Ковалев М.И. Оперативный эксперимент как метод изучения оперативной обстановки: Автореф. дис…. канд.. юрид. наук. - М.: ВКШ КГБ СССР, 1979. - 27 с.
7. Новицький Г.В. Застосування інституту співучасті у боротьбі органів СБ України з організованими злочинними угрупованнями// Автореф. дис…. канд. юрид. наук. - К.: Вид-во Академії СБ України, 2000. - 22 с.
Loading...

 
 

Цікаве