WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність - Реферат

Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність - Реферат


Реферат
на тему:
Оперативний експеримент: проблемні питання провадження в оперативно-розшукову діяльність
Метою даної статті є висвітлення окремих проблемних питань використання оперативного інструментарію підрозділами правоохоронних органів спеціального призначення, зокрема: можливості проведення оперативного експерименту (далі - ОЕ) як заходу, спрямованого на виконання завдань оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності; окреслення шляхів їх вирішення.
Для цього доцільно було б використати історичний підхід до генезису цього соціального явища. Історія військового та оперативного мистецтва від стародавнього світу до сучасності свідчить про широке застосування активних оперативних форм спостереження та впливу на супротивника з метою виявлення, попередження та припинення його діяльності. Витоки вчення про них ми можемо знайти ще у традиційній стародавній китайській теорії стратагем, зокрема: "заманити тигра з гори на рівнину", "отримати щось з нічого", "бити по траві, щоб злякати змію", "закрити двері і зловити злодія", "стратагема відкритих міських воріт", "стратагема ланцюга" [1, с. 4] тощо, данайської міфології на прикладі "троянського коня", "буриданова віслюка". До сучасних активних форм пізнання в оперативно-розшуковій діяльності справедливо можна віднести метод оперативного експерименту.
Первинні наукові обґрунтування оперативного експерименту ми знаходимо на початку ХХ століття. Одним із фундаторів теорії такого експерименту був російський вчений, психолог, педагог А.Ф. Лазурський, який запропонував поставити особу у відомі раніше вивчені природні умови, які можуть визвати той чи інший процес, реакцію з її сторони. При цьому сама особа не повинна підозрювати, що її поведінка досліджується. Можливість дослідника викликати психологічні процеси і направляти їх у ту чи іншу сторону є у даному разі значним кроком вперед, у порівнянні із простим спостереженням [2, с. 404]. Саме те, що людина не усвідомлює, що її поведінка є об'єктом спостереження та вивчення у ситуативних умовах, відрізняє подібний експеримент від слідчого експерименту як процесуальної дії, яка реалізується у кримінальному процесі. Тому порівнювати надалі ОЕ із слідчим є некоректним, оскільки їх природа є різною.
Дійсно, метод оперативного експерименту запозичений із психології дослідження особистості індивіда і є по суті методом психологічного і водночас природничого експерименту, який реалізується в умовах, наближених до дійсності. Він має психологічні корені, в основі яких відбувається неупереджене, на відміну від слідчого експерименту, сприйняття особистістю та оцінка інформації, з наступним реагування на неї, підкреслюючи власну активність як суб'єкта соціальних відносин. У соціології подібний метод називають ще польовим експериментом. Проте, у слідчо-судовій діяльності існують протилежні думки щодо можливості використання даного методу у правоохоронній діяльності. На думку В.Є. Коновалової [3, с. 18], проведення подібних експериментів суперечить етичним вимогам суспільства і вони не можуть бути рекомендованими для отримання певної інформації. Водночас криміналістична наука для надання допомоги у подоланні протидії процесуального супротивника не тільки не заперечувала, а й розвивала тактику криміналістичних ігор, інверсій, ефектів і тактичних "пасток", які безумовно передбачали локальне використання природи психологічного експерименту, про що свідчать роботи Г.А. Зоріна, А.Р. Ратинова.
Вперше питання оперативного експерименту і його значення, з точки зору права, психології та застосування в оперативній практиці, ми знаходимо у працях П.С. Дмитрієва на початку 60-их років ХХ ст. Впровадження в оперативну перевірку або розробку метода психологічного експерименту для вивчення суб'єктивної сторони людини здійснювалось задовго до дослідження самого метода і мало назву "агентурної комбінації". Але це поняття більш широке, тому у працях П.С. Дмитрієва воно було конкретизовано у поняття оперативного експерименту. П.С. Дмитрієв пов'язував оперативний експеримент з методом "проникнення у суб'єктивний світ людини"; "сутність його полягає у тому, що дослідники штучно створюють близькі до природних умови, які визначають конкретні дії осіб, що досліджуються у відповідності з його переживаннями, намірами, бажаннями, мотивами" [4, c. 100]. Одним із завдань, що вирішувалось таким методом, було вивчення психологічного механізму поведінки особи, як об'єкта оперативної зацікавленості, виявлення у її діях протиправних ознак.
Удосконалення методу ОЕ та його відмежування від методу оперативної комбінації знайшло своє відображення в оновленому понятті оперативного експерименту, яке було далі сформоване П.С. Дмитрієвим і підтримано Б.П. Курашвілі та М.П. Карпушиним, а саме: "полягає у штучному створенні умов, які повинні сприяти прояву намірів особи, яка розробляється, та спостереження за його поведінкою" [5, c. 41].
Розвиток оперативної теорії і практики використання оперативного експерименту в 70-их та 80-их роках ХХ ст. дозволив знайти такому методу більш широке застосування, зокрема, в наукових працях М.С. Ковальова було обґрунтовано положення про ОЕ як метод вивчення елементів оперативної обстановки [6, c. 7]. Він виділив пізнавальні та контролюючі (перевірки) його функції. Водночас, кінцевої мети оперативного дослідження, зокрема припинення злочинної діяльності як основної функції ОРД/КРД, експеримент не досягає. Можливо прогнозувати лише розвиток подій, коли результати одного ОЕ потребують наступних експериментів або реалізації його методу в інших заходах оперативної діяльності. Вказані функції відносили експеримент до заходів, за допомогою яких вирішують завдання не тільки своєчасного виявлення, а й сприяння або забезпечення реалізації завдань попередження та припинення протиправної діяльності. Такий підхід до використання методу оперативного експерименту ми зустрічаємо у працях науковців, що досліджували органи державної безпеки того періоду, зокрема: М.М. Вербового, В.Д. Янчикова, М.С. Ушакова - при реалізації заходів агентурного проникнення, підстави; В.Г. Курдакова, П.С. Смирнова, М.С. Ковальова - при вивченні та перевірці професійної підготовки оперативних джерел; Ю.В. Тихомирова - при перевірці стану системи заходів контррозвідувального захисту важливих об'єктів та відомостей, що складають державну таємницю.
Питання дослідження умов правомірності використання методу оперативного експерименту також не залишалось поза увагою і розроблялось у працях М.П. Карпушина, В.С. Картавцева, В.Г. Гамзи. Проте, правове регулювання тактики використання ОЕ, що надавалось вченими, було досить фрагментарним і навіть необґрунтовано обмежувальним. Це підтверджено, зокрема, у праці Г.В. Новицького, який вважає, що у зв'язку із невизначеністю правових аспектів проведення ОЕ необхідно обмежитись тільки організацією і проведенням ОЕ, у результаті яких дії
Loading...

 
 

Цікаве