WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нормативно-правове регулювання діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - Реферат

Нормативно-правове регулювання діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - Реферат

225/435 [1], не несе в собі належної напруги, направленої на якісну, безумовну і всеохоплюючу організацію взаємодії перелічених органів, має формальний характер і при проведенні спільних дій у сфері боротьби зі злочинністю фактично не використовується тому також потребує значного доопрацювання і оновлення.
Дослідження також свідчить, що для успішної боротьби зі злочинністю, особливо з її організованими проявами, необхідне стабільне, ефективне нормативно-правове регулювання цієї діяльності. Ця потреба виникає з низки передумов, наприклад таких, як утвердження справедливості, створення оптимальних умов для домінування дії в суспільстві економічних і духовних чинників. Відсутність же ефективного механізму правовогорегулювання спричиняє нестабільність у суспільному житті.
Вчені-юристи визначають правове регулювання як результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень й ін.) з метою їх упорядкування, охорони та розвитку відповідно до суспільних потреб.
Удосконалення законодавства у сфері боротьби з організованою злочинністю є одним із актуальних завдань на сучасному етапі розбудови нашого суспільства. Важливим моментом у цьому напрямі є вдосконалення правового регулювання управління [2].
Держава намагається забезпечити захист законних прав й інтересів громадян від злочинних посягань, головним чином через правоохоронну і систему кримінального правосуддя.
Уряд прагне підвищити ефективність зазначених систем шляхом укріплення правоохоронних органів і вдосконалення їх роботи, упорядкування системи судочинства, виведення зі сфери дії системи правопорушників, що вчинили менш тяжкі діяння та посилення покарання за тяжкі злочини, а також розширення діапазону каральних заходів по відношенню до рецидивістів.
Правоохоронні (спеціальні) органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України та ін.), покликані, відповідно до Конституції у специфічних формах здійснювати охорону, захист і гарантування функціонування всієї системи національного права України. Їх діяльність повинна будуватися на засадах моральності, справедливості, що дозволяє гарантувати права і свободи людини.
Важливим напрямом вдосконалення цієї діяльності правоохоронних органів в сучасних умовах є зосередження їх зусиль на безумовному забезпеченні прав та свобод людини і громадянина в Україні. Проте механізм їх реалізації, який становить основу правоохоронної діяльності, на жаль, далеко не досконалий. Він має зумовлювати режим точного і неухильного виконання та дотримання законів, відповідних підзаконних актів всіма суб'єктами оперативно-розшукової діяльності. Зміст цієї передумови відображає послідовне проведення в життя принципово важливого положення про те, що законність в оперативно-розшуковій діяльності - це окремий випадок законності як одного з провідних політико-правових інститутів суспільства і держави.
Боротьба з організованою злочинністю вимагає не тільки чіткого знання норм чинного законодавства, його неухильного дотримання на практиці, а й глибокого розуміння сутності правоохоронної діяльності, знання закономірностей, за якими вона розвивається, завдань, що висуваються перед суб'єктами, задіяними у відповідній справі.
Аналіз стану законодавчого регулювання у сфері боротьби з організованою злочинністю показує - до публічно-правових актів, що визначають державну політику і стратегію, які регулюють питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, входять засновані на конституційних засадах юридичні норми практично всіх трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової): закони та постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Пріоритетами у боротьбі зі злочинністю визначені формування досконалої правової бази боротьби зі злочинністю і корупцією, виявлення і знешкодження злочинних угруповань, викорінення "тінізації" економіки та ін.
В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю та корупцією як інституції публічного права можна вважати закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. та "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. [3].
В той же час чинне кримінальне законодавство не містить типізації організованих злочинних угруповань, що ускладнює кваліфікацію злочинів, вчинених ними.
Тому, враховуючи значну кількість складів злочинів, що можуть бути скоєні злочинними угрупованнями, таким способом є необхідність виділити типи організованих злочинних угруповань за наступними критеріями: 1) за кримінально-правовими ознаками злочинних угруповань; 2) за характером складу учасників злочинних угруповань; 3) за рівнем наявних корумпованих зв'язків злочинних угруповань; 4) за видом структурованості злочинних угруповань; 5) за етнічною структурою злочинних угруповань; 6) за географією діяльності злочинних угруповань; 7) за характером виникнення злочинних угруповань; 8) за наявністю легального прикриття діяльності злочинних угруповань. Діяльність організованих злочинних угруповань повинна аналізуватися відповідними підрозділами правоохоронних органів з урахуванням одночасно всіх зазначених критеріїв їх класифікації.
Сучасне кримінальне законодавство дозволяє виділити наступні типи організованих злочинних угруповань: 1) організована група; 2) сутенерська організована група, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків (ч. 4 ст. 303 КК України); 3) організована група, створена у виправній установі з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію (ст. 392 КК України); 4) банда (ст. 257 КК України); 5) не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК України); 6) група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою (ст. 181 КК України); 7) терористична група чи терористична організація (ч. 4 ст. 258 КК України); 8) злочинна організація (ст. 255 КК України); 9) транснаціональна організація, яка займається порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації або незаконною торгівлею органами або
Loading...

 
 

Цікаве