WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Необхідність створення в Україні Національного бюро розслідувань: критичний погляд - Реферат

Необхідність створення в Україні Національного бюро розслідувань: критичний погляд - Реферат

і діяльності НБР.
На жаль, будь-якої іншої інформації це Розпорядження не містить, а тому важко здогадатися, які саме функції з'явилися у держави, що вона змушена створювати для їх виконання спеціальний орган, і чому існуючі державні інституції неспроможні реалізувати ці функції.
Адже існує затверджена Указом Президента України Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, в якій чітко визначено, що у правовому відношенні корупція становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових,дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних із вчиненням цих діянь.
Визначено також, що корупційні діяння мають такі форми або види:
- зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;
- розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням посадового становища;
- незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг, та інших переваг;
- одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, або на які особа не має права;
- хабарництво;
- здійснення безпосередньо та через посередників або підставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи посадових повноважень, а також пов'язаних з ними можливостей;
- сприяння з використанням посадового становища фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;
- неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконання ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення;
- використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов'язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необґрунтована відмова у наданні відповідної інформації, або несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної службової інформації;
- надання необґрунтованих переваг фізичним або юридичним особам шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень;
- надання протекції з корисливих або інших особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійними якостями не має переваг перед іншими кандидатами.
І це не є вичерпним переліком можливих проявів такого складного суспільно-правового явища, яким є корупція.
У зазначеній Концепції передбачені й напрями боротьби з корупцією, які полягають у:
- запобіганні соціальним передумовам корупції та усуненні причин і умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь;
- удосконаленні законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення;
- контролі та нагляді за виконанням законодавства у сфері боротьби з корупцією;
- активізації діяльності державних органів щодо виявлення, розслідування, розгляду фактів корупційних діянь, притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.
З огляду на викладені та інші положення Концепції й з урахуванням того, що існує відповідна законодавча база, у тому числі Закон України "Про боротьбу з корупцією", створені і функціонують у правоохоронних структурах спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією, виникає закономірне запитання: "Відносно яких з перелічених чи інших видів корупційних діянь неможливо здійснювати профілакту чи виявити й розслідувати шляхом реалізації чинними державними інституціями своїх функціональних повноважень? І якщо такі діяння є, то що це за діяння, і які конкретні причини заважають існуючим правоохоронним структурам профілакту, виявляти та розслідувати їх?"
Як уявляється, відповідь перебуває на поверхні - таких корупційних діянь немає і бути не може, як немає і не може бути причин, які б завадили МВС, СБУ чи Генеральній прокуратурі проводити профілакту, виявляти й розслідувати будь-які правопорушення, що охоплюються поняттям корупції.
Тоді, в чому ж справа? Звідки така одержимість і непереборна тяга до утворення ще однієї, й до того ж занадто сумнівної правоохоронної структури?
На жаль, анітрохи не прояснило ситуацію, а, може, ще більше її затьмаримо опубліковане інтерв'ю заступника голови згаданої робочої групи, народного депутата України В.М. Короля [2].
Стисло суть цього інтерв'ю можна виразити в наступних фразах, за формою та змістом наближених до оригіналу: "Оскільки ми живемо нині в іншій державі, і вимоги, критерії, підходи зовсім інші, а відсутність фінансів у державі така ж як і була, необхідно створити на основі нової ідеї та за рахунок правоохоронних структур, які існують формально, а практично не працюють, спеціальний орган боротьби з реальною корупцією у вищих ешелонах влади та похідними від цієї корупції злочинами. Створення цього органу, керівник якого буде призначатися на 7 років, а потім обиратися безстроково, призведе до системної боротьби з корупцією і реальної профілактики таких злочинів, майбутніми фігурантами яких стануть переважно відомі особи - державні чиновники 1-3 категорій і прирівняні до них працівники правоохоронних органів (незалежно від звань), судді, депутати всіх рівнів".
Мабуть, не обов'язково бути сучасним реформатором, аби за наведеними словами інтерв'ю не розгледіти спробу обґрунтувати непридатними аргументами необхідність утворення безпрецедентної за своїм правовим статусом наддержавної структури. Причому створення її доволі оригінальним способом, а саме шляхом: а) вибіркового, на свій розсуд "насмикування" під цю структуру від усталених державних інституцій найпрестижніших і найпривабливіших функцій; б) переведення з їх бюджетів на свій бюджет якомога більше коштів; в) заволодіння найновішою технікою та озброєнням, що на сьогодні є власністю діючих правоохоронних органів; г) переманювання до себе найпідготовленіших фахівців правоохоронної системи.
І все ж звернемося до прихильників ідеї створення НБР, поставивши їм декілька конкретних запитань:
1. Що означають запропоновані новели у вигляді словосполучень
Loading...

 
 

Цікаве