WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України - Реферат

Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України - Реферат

південні країни субсидують менше 10 дол. на гектар, а північні - 3500 дол. на гектар.
У результаті апроксімації ступеневої залежності середньорічних даних (температура повітря) країн ОЕСР було встановлено функцію, за якою знаходимо, що Україні на один гектар сільськогосподарських угідь необхідно виділяти дотації у розмірі 106,8 дол. США.
Але для стабілізації агропромислового комплексу України необхідна більш гнучка система, яка б дозволила державі регулювати ці процеси правовими методами.
Основне завдання, що стоїть перед державними інституціями - це створення стійкого економічного ("правила гри") і господарського механізму на селі, який би б дозволяв товаровиробникам збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів.
Президент України у Виступі на Всеукраїнськійнараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора підкреслив: "… вихід з цієї ситуації бачу, насамперед, у розвитку ринку. У нас нема іншого шляху, як рухатися до світової практики його організації та регулювання" [7].
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки УААН, втрати сільськогосподарських підприємств за 1991-1998 рр. досягли майже 95,5 млрд грн [8]. Враховуючи це, сільському господарству треба надавати дотації протягом 10 років від 10 до 12 млрд грн щороку [6].
Не менш важливим є створення умов, за яких сільгоспвиробник мав би можливість залучати пільгові кредитні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності. Дієвість відтворювального процесу вимагає раціонального співвідношення між власними і залученими коштами. Обсяг кредитного портфеля всієї банківської системи України становить близько 20 млрд грн [9], а для аграрного сектора в результаті апроксимації на рік необхідно майже 14 млрд грн кредитів.
Досвід свідчить, що не всі сільгосппідприємства вчасно і в достатній кількості одержують пільгові кредити, а це негативно впливає на їх фінансове становище. Удосконалений механізм пільгового кредитування передбачає часткове покриття процентів за кредитами комерційних банків за рахунок бюджету. Завдяки запровадженому механізму у 2000 р., пільговими кредитами скористалися понад 4 тис. сільгосппідприємств, у 2001 р. - 11,4 тис., у 2002 р. - 8,2 тис. Ними було залучено на пільгових умовах, відповідно, 0,8 млрд, 2,6 млрд і 2,2 млрд грн кредитних ресурсів. Майже таку суму, як у 2002 р., було залучено й у 2003 р.
Однак, слід зауважити, що умови такого кредитування є надто жорсткими: по-перше, недосконалість та несвоєчасність фінансування пільговими кредитами; по-друге, - відмова в наданні кредитів збитковим сільгосппідприємствам навіть за наявності застави; по-третє, - строки погашення більшості наданих кредитів не перевищують року. Все це підриває довіру селян до політики реформування сільського господарства [10].
Світовий досвід розвинених країн та власна практика дореформного періоду показують необхідність відновлення страхування вражаю сільськогосподарських культур. Кожного року галузь рослинництва зазнає великих збитків від різних природних катаклізмів, нашестя шкідників і поширення хвороб. Їх відшкодування за обов'язкового державного страхування (в дореформному періоді) одержували до 90 % підприємств рослинництва. Починаючи з 1991 року, питома вага сільськогосподарського сегмента страхового ринку не досягає навіть 1 %.
Слід зауважити, що у 2002 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову [11], якою визначено основні принципи взаємовідносин страхових компаній із сільськогосподарськими виробниками і зовсім не передбачено участі держави у таких взаємовідносинах. У зв'язку з цим у 2002-2004 роках страхування вражаю сільськогосподарських культур від погодних та інших умов не стало надійним і ефективним інструментом відшкодування заподіяних збитків. Страховик не може належно класифікувати ризик, а тому й не може надати адекватного страхового захисту. Необхідно, щоб державні інституції створили умови страхування, які б забезпечували ефективність страхової політики сільгоспвиробникам. За рахунок державного бюджету доцільно надавати страхові субсидії щодо страхування вражаю сільськогосподарських культур в розмірі не менше 50 % страхового платежу. Кабінету Міністрів за участю інших органів виконавчої влади, об'єднань сільгоспвиробників і ліги страхових організацій України треба розробити надійний механізм управління ризиками, що має забезпечити стабільність доходів сільгоспвиробників.
Досвід інших країн також свідчить: якщо страхова компанія не може відшкодувати збитки (особливо за великими програмами страхування посівів), то певні зобов'язання бере на себе держава [12].
Незадовільною є ситуація із залученням в аграрний сектор інвестиційних ресурсів, у тому числі іноземних. За роки незалежності в агропромисловий комплекс залучено прямих іноземних інвестицій на суму 1167,7 млн дол. США, що становить 17,5 % від їх загального обсягу в економіці країни. З них 84,6 % вкладено у підприємства харчової промисловості та переробних галузей і лише 15,4 % отримали сільгосппідприємства.
Розв'язання проблеми інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі перебуває у площині вдосконалення земельно-майнових відносин як передумови для запровадження іпотечного кредитування аграрного виробництва, зміцнення ринкової інфраструктури. У зв'язку з цим одним з ключових завдань аграрної політики є вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту майнових прав селян, у тому числі права приватної власності на землю. Крім того, необхідно сформувати інституційні передумови для утвердження повноцінного ринку землі сільськогосподарського призначення, запровадження сучасних земельно-орендних та іпотечних відносин, стимулів раціонального використання та охорони земель, страхування фінансових ризиків. Водночас слід розширити застосування механізмів підтримки національного аграрного ринку, дозволені нормами СОТ, удосконалити стимулювання інноваційної діяльності, технічного і технологічного оновлення підприємств агропромислового комплексу.
Також для здешевлення готової продукції необхідно провести реструктуризацію окремих галузей харчової
Loading...

 
 

Цікаве