WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України - Реферат

Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України - Реферат


Реферат
на тему:
Недоліки нових господарських відносин як підгрунтя економічної злочинності в агропромисловому комплексі України
Стан справ у пріоритетних напрямах економіки держави, зокрема в агропромисловому комплексі (далі - АПК) постійно перебуває у полі зору законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних і контролюючих органів.
Проміжок часу 2001-2003 років у сільському господарстві був відмічений становленням нових господарських відносин, побудованих за принципами приватної власності на землю і майно, та створення економічних передумов для активізації господарської діяльності. Це призвело до значних структурних змін у галузі, посилення ролі домогосподарств у сільськогосподарському виробництві, відродження великих товарних виробництв на принципово нових засадах, створення нових видів господарюючих суб'єктів у сільському господарстві - акціонерних товариств, приватних підприємств і т. ін. [1].
Упродовж цього часу за умов прискореного реформування агропромислового комплексу, визначеного положеннями Указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" [2], із земель державної власності у приватну було передано 28,1 млн га сільськогосподарських угідь (74,1 %). На 1 січня 2004 року [3] розпайовано 27,1 млн га земель сільськогосподарського призначення. У результаті паювання земель 6,9 млн селян набули право на земельну частку (пай), з яких 6,7 млн (97,1 %) отримали сертифікати, що посвідчують це право.
Власникам земельних часток (паїв) забезпечується видача державних актів на право власності на землю. Видано понад 3,92 млн державних актів, або 57,9 % від загальної кількості громадян, які отримали земельні сертифікати.
За даними Державного комітету статистики [4], в Україні станом на 1 січня 2004 року діє близько 60 тис. сільськогосподарських підприємств, площа угідь яких складає 23,6 млн га. З реальної кількості підприємств 16,9 тис. становлять господарські товариства, приватні, державні та інші підприємства і кооперативи. В їх структурі - 7,8 тис. господарських товариств, 3,7 тис. приватних підприємств, 2,2 тис. сільськогосподарських виробничих кооперативів. Середній розмір господарства становить 1200 га сільськогосподарських угідь.
На початок 2004 року налічувалося понад 43 тис. фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 3,1 млн га сільськогосподарських угідь, з них - 2,9 млн га ріллі. Середній розмір фермерських господарств становив 71 га.
Крім того, в Україні налічувалося 977 "залишкових" КСП із загальною сумою кредиторської заборгованості 530,7 млн грн.
Всього сільськогосподарською діяльністю було зайнято 3,9 млн осіб, з них 1,6 млн осіб (42,7 %) працюють у власному підсобному господарстві.
У галузі сільського господарства за 2003 р. було створено 12,2 % валової доданої вартості усіх галузей економіки.
Обсяг сільськогосподарського виробництва становив 64,5 млрд грн. Обсяг продукції сільського господарства за січень-вересень 2004 р. становив 58,9 млрд грн проти відповідного періоду 2003 р. (сільськогосподарське виробництво зросло на 24,8 %) [5].
У харчовій промисловості та в переробці сільськогосподарських продуктів суб'єкти підприємництва, більшість з яких є недержавними господарськими структурами, суттєво впливають на промислове виробництво продуктів споживання (таблиця).
Таблиця
Відсотки промислового виробництва
Види промисловості Форми власності
Державна Комунальна Приватна Колективна З неї - акціонерних товариств Міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
Вся промисловість 18,3 2,2 1,5 77,1 63,0 0,9
Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 4,4 0,2 2,3 91,3 67,0 1,8
Продуктивність праці в сільському господарстві за останні чотири роки зросла більш ніж на третину, фондовіддача - у 2,3 рази, енергоємкість скоротилася наполовину, на чверть підвищився ступінь переробки сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські підприємства практично відмовилися від бартерної форми розрахунків. Частка бартерних розрахунків в обсязі реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами за період 2000-2003 рр. не досягла 2 %, а за січень-вересень 2004 р. - 0,8 %.
Однак, у галузі залишається багато невирішених питань. Середня заробітна плата в сільському господарстві у 2003 р. становила 210 грн, що складало 45 % від середньої по економіці За січень-серпень 2004 року розмір заробітної плати працівників сільського господарства не перевищував 67 % від середнього показника по економіці і складав 373,74 грн, що є нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб (386,73 грн).
Незадовільно вирішуються питання технічного переоснащення сільського господарства. Понад 80 відсотків парку сільськогосподарської техніки вже відпрацювало свій амортизаційний термін.
Вкрай складним залишається фінансовий стан галузі. На 1 січня 2004 року кредиторська заборгованість сільськогосподарських підприємств складала 11,8 млрд грн, що майже у 2 рази перевищує дебіторську і свідчить про недостатній обсяг обігових коштів товаровиробників.
В умовах становлення ринку аграрний сектор не може нормально функціонувати без серйозної та систематичної державної підтримки. Видатний сучасний економіст Дж. Гелбрейт підкреслює, що субсидування продовольчого господарства з метою запобігання різкій зміні цін на продовольчі товари -"зовсім нормальна справа. США, всі країни ЄС і Японія виділяють кошти продовольчому сектору". У країнах ЄС під державне регулювання потрапляє до 90 % цін на сільськогосподарську продукцію [6].
Багато країн корегують свій ціновий механізм незалежно від дії ринкового середовища (внутрішнього та зовнішнього). За даними Організації економічної співпраці та розвитку (далі - ОЕСР) для багатьох економічно розвинених і більшості середньо розвинутих країн існує стандарт рівня субвенцій сільському господарству за моделлю ЕПС (еквівалент продуктових субвенцій у відсотках до вартості агропродукції), тобто величина субсидій визначається кліматичними умовами (середньорічною температурою), при цьому
Loading...

 
 

Цікаве