WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України - Реферат

Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України - Реферат

(початок 90-их рр. ХХ ст. і дотепер).
Поняття кримінальної політики як складової частини внутрішньої політики на різних етапах розвитку України мало свої особливості та певні зміни й пріоритети в залежності від історичних періодів становлення правової держави.
Як зазначав А.Я. Естрін, розглядаючи в двадцяті роки ХХ ст. кримінальну політику у вузькому розумінні, основні питання кримінальної політики - питання про цілі кримінальної репресії, про критерії та методи визначення роду і мети репресії кожному конкретному засудженому (ув'язненому) в цей час не отримують будь-якого чіткого вирішення в офіційних документах, що виходять від влади [8, с. 3].
В наступні роки зміни у визначенні кримінальної політики зводились до уточнення часткових аспектів і мало торкалися самої її сутності.
Трансформація цього поняття простежується, починаючи з 50-их років ХХ ст. Як пише Н.А. Бєляєв, "політика держави, спрямована на боротьбу із суспільно-небезпечними діяннями, називається кримінальною політикою" [9, с. 118-119].
Наприкінці 70-их - початку 80-их років ХХ століття уточнення щодо напрямів і масштабів кримінальної політики знаходять відображення в роботах В.А. Владімірова та Ю.І. Ляпунова, які зазначають, що "в аспекті свого об'єктивного прояву в соціальній і правовій дійсності кримінальна політика повинна розглядатися і як реальне втілення директивно-керівних ідей, установок і вимог, у змісті і функціях кримінального, кримінально-процесуального і виправно-трудового законодавства, в системі, силах і засобах органів кримінальної юстиції, а також в стратегії, тактиці, методах і професіонально-технічних способах і прийомах боротьби зі злочинністю" [10, с. 7-9].
На думку М.І. Загороднікова і М.О. Стручкова, "кримінальна політика являє собою такий напрям політики, в рамках якого формуються вихідні вимоги боротьби зі злочинністю на ґрунті розроблення і здійснення широкого кола запобіжних заходів, створення і застосування правових норм матеріального, процесуального і виправно-трудового права, що встановлюють криміналізацію і декриміналізацію діянь, а також визначення кола допустимих в боротьбі зі злочинністю заходів державного примусу" [11, с. 4].
Узагальнюючи зазначені питання щодо поняття кримінальної політики, П.М. Панченко відзначає, що "не дивлячись на різновиди в обсязі змісту, сутнісна основа кримінальної політики і політики боротьби зі злочинністю одна і та ж, вона формує головну лінію, стратегічні і тактичні напрями боротьби зі злочинністю" [12, с. 73].
На думку А.В. Коробєєва, А.В. Усса і Ю.В. Голіка, "кримінальна політика є генеральна лінія, що визначає основний напрям, цілі і засоби впливу на злочинність шляхом формування кримінального, кримінально-процесуального, виправно-трудового (кримінально-виконавчого) законодавства, практики його застосування, а також шляхом розроблення і реалізації заходів, спрямованих на запобігання злочинам". В структурі кримінальної політики вони виділяють в якості складових частин кримінально-правову, кримінально-процесуальну, кримінально-виконавчу і кримінологічну політику [13, с. 7].
Науково-політичний інтерес до вказаних питань спонукав до їх розгляду і вітчизняних вчених. Зокрема, під час визначення поняття та сутності кримінально-виконавчої політики України, автор цієї статті виділяє - як один з напрямів соціальної політики України - правоохоронну політику, спрямовану на профілактику, відвернення та припинення злочинів, реалізацію відповідальності осіб, які вчинили злочини, виконання покарання засудженими. При цьому нами визначаються основи кримінальної політики, яка є заснованим на об'єктивних законах розвитку суспільства напрямом діяльності з охорони інтересів народу від злочинних посягань, виконання заходів державного примусу [14, с. 7-8]. Цю точку зору також підтримують інші вчені (В.М. Трубніков, В.М, Харченко, О.В. Лисодід), поділяючи кримінальну політику на кримінально-правову, кримінально-процесуальну та кримінально-виконавчу [15, с. 7-8].
Тому, на нашу думку, можна погодитися із зазначеним поділом кримінальної політики на кримінально-правову (як напрям діяльності зі створення кримінального законодавства, здійснення криміналізації та декриміналізації, пеналізації та депеналізації і диференціації кримінальної відповідальності), кримінально-процесуальну (як напрям діяльності зі створення і застосування форм реалізації кримінального закону на всіх етапах його дії), кримінально-виконавчу (як напрям виконання кримінальних покарань).
На наш погляд, дослідницький інтерес визначення в межах кримінальної політики держави, її структурних елементів як специфічних феноменів сьогодні є актуальним. І в даному разі вважається за доцільне виділити її складові компоненти буквально в кожній структурній частині глобальної кримінальної політики держави, аспекти, що пов'язані з:
а) кримінально-правовими функціями - криміналізацією чи декриміналізацією діянь (без визначення якої не може йтися про виконання кримінальних покарань);
б) кримінально-процесуальними функціями, пов'язаними з кримінальним судочинством, яке конкретно регламентує порядок застосування компетентними органами держави такого виду державного запобіжного примусу, як попереднє ув'язнення, розслідуванням, винесенням вироку і т. ін.;
в) кримінально-виконавчими функціями, які визначають порядок регулювання умов тримання, визначення правового статусу ув'язнених і засуджених, забезпечення режиму та охорони і т. ін., а також - виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
г) кримінологічними функціями, що на ґрунті вивчення феномену злочинності, її причин та умов визначає основні напрями і засоби запобіжного впливу, у тому числі: взяття під варту, запобігання злочинам у місцях попереднього ув'язнення та кримінально-виконавчих установах відкритого і закритого типу.
Таким чином, ми не намагаємося максимально точно і повно надати визначення предмету та змісту вказаних компонентів кримінальної політики, а маємо за мету відзначити те, щоб, як пише С.С. Босхолов, "по-перше, за цим поняттям було можливо спостерігати державну політику, стратегію і тактику боротьби зі злочинністю; по-друге, - головним важелем в цій боротьбі повинно бути право, яке по суті і є сама втілена політика, що регулює цінності правової держави: безпеку особи, суспільства і держави, права і свободи людини і громадянина, законність, гуманізм і справедливість, по-третє, - в даному понятті повинен бути врахований комплексний, багатоаспектний характер кримінальної політики і, зокрема, відображені її концептуальний, законодавчий та правозастосовчий рівні" [16, с. 32].
Саме ці зазначені аспекти було б, на наш погляд, доцільно вбачати під час розгляду цих складових елементів кримінальної політики. З урахуванням цього можна розглядати кримінально-виконавчу політикуяк специфічний аспект реалізації державно-владної компетенції у сфері запобігання та протидії злочинам і забезпечення кримінального судочинства в державі своїм специфічним способом.
Даний напрям державної політики повинен мати більш чітко виражену
Loading...

 
 

Цікаве