WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України - Реферат

Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України - Реферат


Реферат
на тему:
Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України
Будь-який державно-владний феномен, пов'язаний із такою специфічною сферою суспільних відносин, як боротьба зі злочинністю, не може обійтися без визначення на вищих рівнях соціального управління стратегічних напрямів запобігання та протидії вчиненню злочинів і надійного забезпечення захисту як окремого громадянина, так і в цілому суспільства від злочинних посягань.
Саме науково-практичний інтерес в дослідженні багатогранної державно-владної діяльності за тривалим досвідом численних соціальних структур надав змогу визначити даний феномен як державну політику в тій чи іншій галузі людського життя.
Термін "політика" (в перекладі з грецької - "politike") означає мистецтво управління державою.
Політика як державна діяльність у сфері суспільних відносин визначається реальним становищем у суспільстві політичних партій, соціальних груп, що використовують владу відповідно до інтересів всього суспільства залежно від об'єкту політики (соціальної, економічної і т. ін.) та сфери впливу (внутрішньої і зовнішньої) [1, с. 502].
Тому саме інтерес (від лат. interest, що означає значення, важливо) [1, с. 237] виступає як спосіб відношення соціального суб'єкта до необхідних умов його існуванні й розвитку, що виражається в прагненні створювати і використовувати ці умови, формується і реалізується через практичну діяльність людей в процесі історично-конкретних суспільних відносин, змінюється і доповнюється за формами і змістом залежно від сфери суспільного життя і цілеспрямованості, в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності від загальнодержавних, національних, соціальних потреб та умов життя і розвитку відносин.
Інтерес сприяє поступальному становленню і розвиткові суспільства в цілому та його соціальних інститутів, він є опосередкованою ланкою між потребою і мотивом діяльності, передбачає усвідомлення об'єктивної потреби і набуває значення стимулу до неї залежно від того, як він усвідомлюється соціальним суб'єктом.
Об'єктивно існуюча суперечливість інтересу з діючими (в певній мірі консервативними), традиційними, а іноді й поглядами в тій чи іншій сфері людської діяльності полягає в тому, що він є результатом певного розкриття таких цінностей і водночас спонукальною причиною освоєння соціальних явищ залежно від їх бачення й тлумачення на різних етанах і рівнях розвитку науково-практичних досліджень. Такі складові компоненти інтересу, як цікавість до зовнішнього прояву речей, привабливість, допитливість, прагнення розкриття суттєвих рушійних сил предмета, явища події, як спрямованість наукової думки (думки-турботи, думки-причетності і т. ін.) спонукають дослідника до певного виду діяльності та породжують схильність до пошуку і пояснень соціальних явиш, що мають конкретне науково-практичне значення.
Не поглиблюючись у загальні тлумачення філософського поняття інтересу, вважаємо за доцільне зупинитись на деяких його науково-практичних аспектах у сфері становлення кримінологічної та кримінально-виконавчої політики в Україні.
Якщо порівняти статистику зростання населення, яке збільшується щороку на півтора відсотка, а злочинність зростає на три відсотка, то стає зрозумілим, що подальше дослідження зазначеного питання є необхідним. І це незалежно від політичних, економічних та інших процесів, що відбуваються в Україні.
В юриспруденції останнім часом виникає чималий науково-практичний інтерес вчених відносно становлення кримінально-правової та кримінологічної політики держави.
Як відомо, центральним напрямом кримінально-правової політики держави є обґрунтування соціальної обумовленості проектованих і чинних кримінально-правових норм.
Йдеться про оптимізацію системи кримінально-правових норм, тобто її приведення в максимальну відповідність із реальними потребами суспільства в кримінально-правовому регулюванні.
Кримінальний закон завжди є соціально обумовленим. Він продукуються реальними потребами суспільства в кримінально-правовій забороні і більш-менш адекватно відображає їх у кримінально-правовій нормі.
Серед прийнятих кримінально-правових норм окремі недостатньо повно відображають потреби суспільства в кримінально-правовому регулюванні. Дефекти норм можуть полягати у відсутності чіткості та визначеності правових приписів.
Звідси їх низька ефективність навіть в умовах бездоганної роботи правозастосовних органів. Це побічно підтверджується певною нестабільністю сучасного карного законодавства.
Можна уявити собі й іншу ситуацію, коли причини слабкої "живучості" норм криються не стільки у вадах самих норм, скільки в недоліках практики їх застосування. Внаслідок взаємодії обох факторів мають місце або низька застосовність окремих норм, або помилки в їх кваліфікації.
Пошлемося хоча б на практику застосування ст. 296 КК України. У справах про хуліганство помилки у кваліфікації фіксуються в 46,8 % випадків. Соціологічні дослідження показують, що серед усіх причин та умов здійснення правозастосовними органами помилок четверте місце за ступенем суб'єктивної значимості займає такий фактор, як неясність і суперечливість законодавства.
У новому Кримінальному кодексі України 2001 року можна зустріти законодавчі новели, які викликають сумнів щодо ступеня їх криміналізації. Згадаємо хоча б статтю 127 КК України - "Катування".
Відповідно до частини третьої цієї статті вчинення суспільнонебезпечного діяння працівниками правоохоронних органів караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. При цьому законодавець навіть не враховує у диспозиції норми можливість настання суспільнонебезпечних наслідків у вигляді смерті людини або шкоди здоров'ю.
В цілому, сучасне кримінальне законодавство, на наш погляд, має тенденцію до надмірної криміналізації. Це виникає від того, що в процесі його розробки й прийняття практично ігнорується теорія криміналізації й декриміналізації.
Багато новел уводилися до Кримінального кодексу без урахування усіх факторів, що обумовлюють допустимість, можливість і доцільність кримінально-правових заборон.
Залишається очевидною необхідність протягом певного часу накопичувати досвід застосування у судовій практиці відповідних норм для того, щоб у майбутньому, у процесі подальшого реформування кримінального законодавства врахувати допущені при його проектуванні помилки.
Законодавець вже йде цим шляхом. Так, внесеними змінами у Кримінальний кодекс України передбачена декриміналізація окремих діянь, а також деякі інші нововведення, що свідчать про лібералізацію сучасної кримінально-правової політики України.
Науковий аспект у даному разі є актуальним насамперед тому, що наука як форма людських знань, як складова частина духовної культури суспільства, як система понять про явища і закони дійсності, як особлива сфера цілеспрямованої людської діяльності має на меті дослідження на основі певних методів пізнанняоб'єктивних законів розвитку суспільства і мислення для передбачення і перетворення дійсності
Loading...

 
 

Цікаве