WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Наркокорупція як невід’ємна складова системи наркобізнесу в Україні - Реферат

Наркокорупція як невід’ємна складова системи наркобізнесу в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Наркокорупція як невід'ємна складова системи наркобізнесу в Україні
Проблема розгляду наркокорупції є дещо новою для кола проблемних питань, пов'язаних з протидією наркобізнесу саме в Україні. Але реально розгляд даного прояву наркобізнесу, точніше, сегменту забезпечення його життєздатності та безумовної складової, на наш погляд, відверто відстає від реальної наркоситуації в країні та є дещо запізнілим, але в жодному разі зазначене не позбавляє його актуальності, тому що організована злочинна наркодіяльність базується та розвивається у колі заборонених кримінальним законом діянь, використовуючи та викуповуючи частину права на реалізацію цієї заборони на свою користь у суб'єктів здійснення протидії. Але, як вірно зазначає М.І. Мельник, розв'язання проблем ефективної протидії корупції пов'язане з правильним і глибоким розумінням її як соціального явища [1, с. 10].
Як справедливо вважає Л.М. Тимофєєв, закон виконують люди, індивіди, й до тих пір, доки правами розпоряджатимуться люди, які оцінюють їх нижче за тих, хто залишився без цих прав, вірогідність корупції залишатиметься досить високою. На думку цього самого російського дослідника, кожен з виконавців закону завжди має деяку можливість розпоряджатися цим законом у своїх приватних інтересах, в чому саме і полягає економіко-правовий зміст корупції [2, с. 59 - 60], наприклад, чиновник свідомо приймає рішення, вигідні для конкретних учасників організованого наркобізнесу - лобіювання антинаркотичного законодавства; митник сприяє перевезенню партії наркотиків; працівник правоохоронного органу відпускає за хабар, а суддя припиняє судовий розгляд кримінальної справи стосовно наркоторговця.
Дехто з вітчизняних фахівців навіть обходить розгляд даного аспекту - посилаючись на те, що в Україні на сьогодні відсутня наркомафія як чітка налагоджена й стала система корупційних зв'язків між наркоугрупованнями та представниками органів державної влади і управління [3, с. 238]. З огляду на зазначене, дана спроба антикорупційного виміру протидії може представитися за передчасне, або гірше того, за приховане намагання відвести діяльність з протидії поширенню наркобізнесу та наркоманіям зовсім в інший бік - боротьби з корупційною складовою наркобізнесу. Але це є абсолютною помилкою, як буде показано пізніше, тому що наркобізнесу потребується опора на інститут легальної влади [2, с. 60], на охоронювані державою суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а ще ліпше - правоохоронців, які зобов'язані здійснювати контроль за реалізацією заборони на виробництво, розподіл і торгівлю наркотиками. Корупція розглядається лише на прикладах, хоча існують й інші твердження спеціалістів, Європарламенту - до його складу введено декілька кандидатів, політична платформа яких базується на ідеї легалізації наркотиків - так звана політична корупція; США - запроваджена колумбійськими наркокартелями корупція вразила Багами та Сполучені Штати Америки, які ще 30 років тому були захищені від цієї проблеми; Латинської Америки - "касетний" скандал про зв'язок Калійського картеля з рядом політичних діячів, вклади наркобізнесу на проведення президентських виборів 1994 р., що склали від 3 до 6 млн. дол. США [4], Росії - фахівці вважають, що значна кількість міліцейських чинів та інших посадових осіб перебуває на утриманні у наркомафії [5], Іспанії - виявлення низки корупційних діянь при спробі ввозу 11 т кокаїну в 1999 р. [3, c. 39]; Пакистану - коли через пособництво державного апарату наркобізнес отримав суверенітет над регіонами країни [3, с. 49], обумовлюючи лише сумнозвісний приклад нарколобі, коли на початку 2002 р. під час проведення передвиборчої кампанії кандидат в депутати М. Гуцул закликав легалізувати марихуану, з огляду на ефективність такого заходу у запобіганні важким формам наркоманії та обкладання його податком [3]. Вважаємо, що прецедент з нарколобі, ймовірно, свідчить про намагання вирішити питання за новим сценарієм і на новому рівні вже не з подачі наркобізнесменів, а на власну користь, що означатиме фактичне одержавлення каннабісного наркобізнесу та монополізацію його в руках конкретних осіб. Можемо отримати ситуацію під назвою "перетягування наркошматка під дах представників державної влади", зацікавлених у легалізації наркобізнесу, що є дуже серйозною проблемою.
Більше того, серед наукових кримінологічних розробок, хоча і дуже фрагментарно, вже лунали висловлювання знаних вчених, як вітчизняних, так і російських, стосовно щільного зв'язку наркобізнесу, корупції і тероризму, воєнних конфліктів [6, с. 52, 57 - 60], що фінансуються влиттям наркогрошей, а іноді спеціально штучно провокуються з подвійною метою - відвести увагу від осередків посіву та вирощування наркотикомістких рослин, від розташування підпільних нарколабораторій, і як відповідь на масовані спроби урядів за допомогою воєнних покінчити з налагодженим злочинним промислом.
Особливо хочеться наголосити, що відсутнє - адекватне наркоситуації в Україні - саме ставлення до реальних загроз, що несе в собі організований наркобізнес та пов'язане з ним стрімке поширення наркоманій. Зазначене стосується організації і ведення протидії, причому псує справу, на наш погляд, по-перше, брак налагодженої і визначеної взаємодії МВС, СБ України, Державної митної служби, Адміністрації прикордонної служби, Державної податкової служби; міністерств: закордонних справ; праці та соціальної політики; освіти та науки; охорони здоров'я (особливо це стосується Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України); у справах сім'ї, дітей та молоді; фінансів, а також - і це вважаємо особливо важливим - Всеукраїнської громадської організації "Антикорупційний форум", Всеукраїнського батьківського комітету боротьби з наркотиками, Громадської організації допомоги наркозалежним "Фенікс", 10-ти центрів відновлення особистості, де живуть і лікуються наркозалежні на зразок реабілітаційного центру "Свобода".
По-друге, - як бачимо, протиборців наркобізнесу та наркоманіям в державі налічується чимало. В чому ж тоді справа? Як показало наше дослідження ефективності протидії з їх боку [7, с. 188 -195], проблеми полягають в неузгодженості дій, у відомчій заангажованості боротьби, коли кожне міністерство або департамент "веде" лише свій напрям, решта знаходиться поза їх увагою - діє принцип: "Моя хата з краю, я нічого не знаю". Контроль обмежується знову-таки відомчими інтересами, бракує єдиного державного органу, що мав би здійснювати цілеспрямований контроль за ефективністю діяльності всіх без винятку учасників протидії. Відсутня також єдина статистична звітність названих органів, що ускладнює проведення моніторингу поширення наркобізнесу та наркоманій. У самих протиборців немає чіткого уявлення, які саме дії утворюють кваліфікуючі ознаки вчинення злочинної діяльності у
Loading...

 
 

Цікаве