WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нагальні проблеми ефективності координації заходів щодо протидії нелегальній міграції - Реферат

Нагальні проблеми ефективності координації заходів щодо протидії нелегальній міграції - Реферат

кордону.
Дестабілізує міграційну ситуацію в державі також і безпідставне направлення до столиці правоохоронними органами західних областей затриманих на кордоні нелегалів, начебто до Посольств, для вирішення питання щодо їх повернення на батьківщину. Ігноруючи вимоги Закону України "Про правовий статус іноземців" протягом 2001 року без документів, які дають право перетину державного кордону до м. Києва направлено 12 таких груп із 10 країн загальною кількістю 337 осіб, не враховуючи при цьому, що посольства Бангладеш, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Нігерії, Шрі-Ланки на території України взагалі відсутні. Не маючи можливості офіційно виїхати з держави, нелегали роблять спроби повторно виїхати до країн Західної Європи, поповнюють підпільний ринок праці, залучаються до кримінальних структур.
Окремі іноземці, перебуваючи в Україні, організовуються на етнічній основі у злочинні угруповання, реєструють на підставних осіб приватні комерційні структури, які під прикриттям комерційної діяльності займаються організацією та забезпеченням функціонування каналів нелегальної міграції через державний кордон, а з урахуванням прибутковості цієї діяльності налагоджують силовий контроль над процесами нелегальної міграції.
У зв'язку з цим і, з огляду на те, що нелегальна міграція є кримінальним злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність за ст. 332 КК України, посилено кримінальні аспекти боротьби з нею, зокрема, проти організаторів та переправщиків нелегальних мігрантів з метою припинення протиправної діяльності та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
У свою чергу, МВС України не завжди ефективно і наполегливо здійснює свої функції координатора заходів щодо протидії та боротьбі з нелегальною міграцією, що безпосередньо визначені Указом Президента, для своєчасного внесення коректив в роботу зацікавлених органів. Спільні дії в цих напрямах повинні мати більш покоординований характер, в тому числі й в питаннях повернення нелегальних мігрантів до країн походження, перекриття каналів та боротьби з нелегальною міграцією, розширення взаємообміну інформацією про осіб, причетних до торгівлі людьми, контрабанди, незаконного обігу наркотиків, зброї, запобігання перетинання державного кордону членами організованих злочинних угруповань.
Викликає стурбованість та обставина, що іноземними громадянами в Україні 2001 року скоєно 1640 злочинів і 605 по відношенню до них. Більшість цих злочинів, як свідчить аналіз, мають організований характер.
Залишається незрозумілим і потребує негайного врегулювання питання щодо створення та функціонування пунктів збору нелегальних мігрантів у Закарпатській та Київській обл., як це визначено Указом Президента України від 18.01.01 № 22. У Закарпатські області певною мірою реконструювали та обладнали приміщення під пункт у с. Павшино поблизу Мукачева, після чого через невирішеність належним чином питання фінансування та оперативного управління його діяльністю та медичного обслуговування його робота була організована вкрай незадовільно. Охорона і медичне забезпечення надавалися формально, внаслідок чого там безперешкодно скоюються втечі затриманих, пункт став розсадником інфекційних та інших хвороб. У Київській обл. до цього часу зазначена робота перебуває в ембріональному стані.
Вкрай дивує позиція облдержадміністрацій зазначених областей, які згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації Указу Президента України від 18 січня 2001 р. № 22" від 28.03.01 № 114-р. визначено головними виконавцями цього завдання.
На міграційні процеси значно впливає і неузгоджена з державними і правоохоронними органами діяльність деяких навчальних закладів та комерційних структур щодо навчання та працевлаштування іноземних громадян, що призвело до створення на території України великої колонії іноземців, які після закінчення термінів контрактів та строків перебування не виявляють бажання повертатися на батьківщину і прагнуть залишитися в нашій країні або виїхати до Західної Європи. Через це складається враження про неспроможність України здійснювати належний контроль за своїми кордонами.
Певною мірою стороннім залишається у вирішенні проблеми протидії нелегальній міграції й Міністерство освіти і науки України. Значна кількість іноземців використовує навчальні заклади як можливість легального вирішення справ, не пов'язаних з навчанням. Більшість іноземців, які зараховуються на навчання до українських навчальних закладів, є вихідцями з країн, що більшістю європейських країн віднесені до країн-постачальників потенційних мігрантів. Кожен третій іноземний студент порушує встановлений порядок чи строки продовження дозволу на перебування в Україні. Ліцензії на здійснення набору іноземних студентів видаються без належного вивчення наявності умов для підготовки фахівців, у тому числі - за відсутності належних умов для розміщення та проживання іноземних студентів. При цьому ефективний контроль з боку МОН відсутній, а видачу бланків запрошень для в'їзду іноземних студентів повністю делеговано комерційній структурі.
Зустрічаються факти несвоєчасного оформлення навчальними закладами виїзних віз випускникам.
Більшість навчальних закладів не повідомляють своєчасно про виїзд випускників з безвізових країн, штампи про припинення термінів дії реєстрації таким студентам проставляються лише в поодиноких випадках.
Практично не застосовується практика вирішення питань згідно з п. 22 Постанови Уряду від 5 серпня 1998 р. № 1238 по колишніх іноземних студентах, які після закінчення або відрахування з навчальних закладів ухилилися від виїзду з України та перейшли на нелегальне становище. А ця категорія іноземців в загальній структурі нелегальних мігрантів, за мінімальними оцінками фахівців з правоохоронних органів, становить близько 7 %.
Існують проблеми і щодо використання міжнародного туризму для організації та здійснення нелегальної міграції. Псевдотуризм дає можливість за помірну плату клопотати про отримання української візи.
У той самий час дослідження доводить, що середня вартість повернення одного нелегала на батьківщину походження становить 600-700 дол. США, айого проживання в Україні протягом року коштує державі до 800-1000 дол. США, оскільки він споживає національний продукт, користується соціальними благами і т. ін., створеними працею і за рахунок податків, що сплачує корінне населення України.
Питання економічної ефективності запрошення в Україну іноземців з країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу та Африки з метою навчання, туризму для внесення відповідних коректив до умов таких запрошень ніким не вивчаються.
Підсумовуючи, можна дійти висновку, що в державі на сьогодні ще повністю не визначилися з цим вкрай негативним явищем, що має тенденцію до поширення, ще не створено належних заходів протидії, а часткові розпорошені заходи зацікавлених міністерств і відомств не впливають належним чином на захист національних інтересів, наявна нормативно-правова база недостатньо ефективно регулює міграційні процеси.
Рівень організації органами виконавчої влади боротьби з нелегальною міграцією залишається ще не адекватним ступеню загрози, яку вона утворює для національної безпеки України, та не завжди відповідає гостроті цієї проблеми і вимагає підвищення ефективності координації подальших зусиль усіх гілок влади з боку Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.
З урахуванням викладеного і наявних недоліків в організації взаємодії, діяльності зацікавлених міністерств і відомств у цій сфері доцільним вважаємо визнання питання про покладення функцій координатора роботи, пов'язаної з боротьбою з незаконною міграцією, на Державний комітет у справах національностей та міграції України.
Loading...

 
 

Цікаве