WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Місце та роль Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією - Реферат

Місце та роль Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією - Реферат


Реферат
на тему:
Місце та роль Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією
Відповідно до пунктів 3, 5 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів та визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики [1].
Поточна законодавча діяльність, тобто прийняття законів, здійснюється за широким переліком питань, віднесених до виключного регулювання законом (ст. 92 Конституції України), у тому числі - судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності прокуратури (п. 14); засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22).
Досить значним для конституційних повноважень Верховної Ради України є повноваження визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики, яке й реалізується, насамперед, шляхом прийняття законів. Законодавче регулювання засад внутрішньої і зовнішньої політики корелюється з повноваженнями Президента України на здійснення керівництва зовнішньо-політичною діяльністю держави (п. 3 ст. 106 Конституції України) та повноваженнями Кабінету Міністрів України на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави (п. 1 ст. 116 Конституції України). Це уособлює принцип поділу влад: кожна гілка влади має здійснювати свої повноваження через властиві їй методи у визначених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України) [2].
Виходячи з цього, законодавча діяльність є головною для Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією в країні.
У сучасному законодавстві України систематизованими нормативно-правовими актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю і корупцією можна вважати закони України: "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. і "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р.
Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.
Основними завданнями цього Закону згідно зі ст. 3 є:
- створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння в її попередженні та ліквідації;
- визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;
- встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;
- встановлення обов'язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;
- правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;
- забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю [3].
Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення і припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Боротьба з корупцією здійснюється на основі чіткої правової регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів фізичних і юридичних осіб [4].
Цей Закон вперше визначив поняття "корупція" і "корупційне діяння" та заклав основу для створення нормативно-правової бази з питань подальшої боротьби з корупцією.
Проте, його застосування не змінило криміногенної ситуації на краще. Більш того, масштаби корупції збільшилися, її дії поширилися фактично на весь державний апарат, що, у свою чергу, негативно відбилося на всіх сферах суспільного життя.
Така ситуація значною мірою стала наслідком того, що боротьба з корупцією здійснюється безсистемно, за відсутності стратегії запобігання і протидії. Для боротьби з корупцією замало тільки досліджень масштабів корупції, викриття великих афер, зняття з посад чиновників, але й необхідно спрямувати основні зусилля на усунення причин та умов, що сприяють корупції.
Слід констатувати, що на сьогодні Закон України "Про боротьбу з корупцією" потребує докорінної переробки.
1. У ньому не встановлено чіткого критерію визначення поняття "корупція". Поняття "корупція", яке міститься у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", не повною мірою відображає суть вказаної категорії і може застосовуватися лише в контексті цього Закону, що не відповідає вимогам сьогодення і не дозволяє ефективно протидіяти корупційним проявам.
При визначенні поняття "корупція" необхідно виходити з того, що корупція - це соціальне явище, а не конкретне суспільно небезпечне діяння. Корупція охоплює сукупність взаємопов'язаних правопорушень (кримінально-правових, адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових). За таких умов потрібне чітке визначення підстав відповідальності за конкретне корупційне діяння.
2. Передбачені чинним Законом України "Про боротьбу з корупцією" норми адміністративної відповідальності не адекватні процесам, що відбуваються у суспільному житті, звужено коло державних органів, на які покладено функції боротьби з корупцією, а також суб'єктів корупційних діянь. Визначені ним інституційні механізми боротьби з корупцією є недосконалими та малоефективними. В цілому Закон прийнято без урахування основних чинників корупції, норми його побудовані переважно на забороні займатися тією чи іншою підприємницькою діяльністю. Він вирішив лише одну із проблем - встановив адміністративну відповідальність за корупційні діяння.
3. Чинний Закон не містить норм, які б забезпечували виконання таких важливих і найбільш превентивно значущих його санкцій, як обов'язкове звільнення правопорушника з посади за мотивами вчинення ним корупційного діяння та заборони цим особам протягом трьох років займати посади у державних органах та їх апаратах. Здебільшого, ще до розгляду адміністративної справи судом вони звільняються за власним бажанням або за угодою сторін, що дає їм можливість безперешкодно займати посади в інших державних органах і уникати правових наслідків, які настають в результаті застосування Закону України "Про боротьбу з корупцією".
4. Суперечить загальноприйнятим нормам права інститут відповідальності за корупційні діяння. З одного боку, встановлений розмір матеріальної відповідальності настільки мізерний, що не спроможний зупинити корупціонера у сприянні ним вирішенню будь-якого питання для зацікавленої особи, за яке він одержить винагороду у сотні раз більшу, ніж розмір штрафу.
5. Не спрацьовують і норми про внутрішній контроль та відповідальність керівників відомств за викорінювання корупції. Керівники міністерств, відомств, органів влади та управління самостійно роботу з виявлення та припинення корупційних діянь практично не ведуть.
6. В Україні повинна бути створена і закріплена законодавством система органів, які, поряд з
Loading...

 
 

Цікаве