WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю - Реферат

Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю - Реферат

поліцейську. Судова означає можливість врегулювати конфлікт на будь-якій стадії кримінального процесу, у тому числі після винесення вироку. Поліцейська полягає у тому, що перед ухваленням рішення про порушення кримінального переслідування матеріали справи можуть бути передані в службу медіації (включає іноді й поліцейських), що проводить процедуру примирення. Якщо воно досягнуто, поліція, звичайно, обмежується формальним або офіційним попередженням.
У такий спосіб звільнення від кримінального переслідування є "фіскальним штрафом", прийнятим у Шотландії. Суть його полягає у тому, що прокурор - фіскал, отримавши відомості про вчинення злочину і не вважаючи за необхідне порушувати кримінальне переслідування, має право запропонувати винному сплатити в державну казну штраф у єдиній твердій сумі. Якщо штраф сплачений, то кримінальне переслідування виключається, якщо ж оплата не надійшла, питання про порушення провадження у справі вирішується на загальних засадах [5, с. 87].
У Голландії перелік умов, що замінюють традиційне кримінальне переслідування, ширшим, крім штрафу, він включає:
а) відмову від права на арештовані і підлягаючі конфіскації предмети;
б) передачу державі підлягаючих конфіскації предметів або виплату їх вартості;
в) виплату державі грошей, щоб позбавити винного набутих в результаті вчинення злочину коштів;
г) повну або часткову компенсацію заподіяного злочином збитку.
Відповідно до Кодексу кримінального слідства Бельгії "згода особи, яка вчинила діяння, на трансакцію (аналог "фіскальному штрафові" - авт.) означає безумовну (безперечну) презумпцію його провини" (§ 4 ст. 216 bis). У Швеції "вважається небажаним" застосування подібного заходу, якщо особа, яка підлягає кримінальному переслідуванню, заперечує свою провину при поліцейському допиті [5, с. 164].
Правове регламентування і практичне застосування альтернатив кримінальному переслідуванню усе більше розповсюджується у західних країнах, у зв'язку з чим говорять про "західну" модель "альтернативної юстиції" [5, с. 175]. Нині починає формуватися "східна" (країни колишнього СРСР) модель "альтернативної юстиції", що відрізняється за своїми цілями від "західної". Якщо у "західної" моделі головна мета обмежити "зайве" залучення до кримінальної відповідальності, то "східна" спричинена тотальним зростанням злочинності, насамперед організованої, - створенням умов для боротьби з нею шляхом звільнення від відповідальності через викриття співучасників.
Якщо для західної моделі альтернатив характерна спрямованість на попередження заповнення в'язниць, то у нас склалася чітко виражена система практики звільнення в'язниць від перевантаження через зниження фактичного строку відбування покарання, необхідного для умовно-дострокового звільнення, широкого застосування помилувань і амністій (у тому числі таких "екзотичних" видів покарань як "7-8 років позбавлення волі умовно"). Все це часто дозволяє злочинцям не виправлятися, а швидко повертатися на волю і знову вдаватися до свого злочинного "промислу", вчинюючи, як правило, більш тяжкі та зухвалі злочини, ніж до цього. Рецидив вчинення убивств особами, які відбули покарання, умовно достроково звільненими, помилуваними і амністованими (цікаво б довідатися, за якими підставами і як амністують убивць, якщо в кожному акті про амністії зазначається, що на цю категорію амністія не поширюється?), за нашими вибірковими спостереженнями (природно, недостатньо репрезентативними), становить майже 20 % (якби хтось спеціально і предметно порахував це). На нашу думку, це свідчить про відсутність доцільності у вирішенні питань відповідальності щодо убивць. Ми, зрозуміло, не ратуємо за відновлення страти (хоча до деяких категорій убивць, вона не була б зайвою), але категорично проти будь-яких дострокових звільнень убивць від покарання, що гіпотетично та практично дозволяє їм вчинювати нові убивства.
Англосаксонська "угода про визнання провини", що має на меті спрощення (скорочення) процедури судового розгляду, особливо широко використовується у США, не є альтернативним заходом кримінальному переслідуванню, оскільки не звільняє від покарання. Однак, введення цього в наше право і практику є досить необхідним і доцільним через значне зниження навантаження на кримінальну юстицію, що сприяло б зосередженню зусиль на головному і найбільш небезпечному в сучасній злочинності. У США майже 90 % кримінальних справ розглядаються судами на підставі угоди про визнання провини.
Таким чином, альтернативи кримінальному переслідуванню спрямовані на одночасне вирішення автономних цілей класичної тріади (держава - винний - потерпілий): держава заощаджує час, засоби, кадри, пов'язані з розслідуванням, судовим розглядом, виконанням вироку; винний уникає кримінальної відповідальності і тягаря кримінального процесу; потерпілий одержує максимально швидку компенсацію заподіяної йому шкоди, якщо це передбачене альтернативним заходом [5, с. 304]. Отже, альтернативи - це не гра на користь винної особи (блага для неї), а пошук того, що краще для усіх.
У західній літературі із широким розвитком і застосуванням альтернатив кримінальному переслідуванню висловлюються побоювання - чи не витіснять ці заходи класичну кримінальну юстицію? [5, с. 227-228]. Зрозуміло, ні про яке витіснення традиційної юстиції не може бути й розмови; ці заходи мають бути лише їїнеобхідним локальним доповненням.
Наша проблема поки полягає у зворотному - необхідності взяти на озброєння альтернативи кримінальному переслідуванню для удосконалення механізмів реагування держави на злочинні прояви. Доцільність, логічність і ефективність повинні стати наріжним каменем кримінальної політики нашої держави, реалізованої через законодавство і його практичне здійснення, якщо ми бажаємо, щоб у боротьбі зі злочинністю настали позитивні зрушення, щоб наші громадяни при соціологічних опитуваннях не ставили на одне з перших місць, у числі особливо засмучуючих їх причин, кримінальну загрозу.
Список використаних джерел
1. Ларин А.М. Преступность и раскрываемость преступлений // Государство и право. - 1999. - № 4.
2. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М., 1997.
3. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. - Киев, 1991.
4. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции. - М., 1997.
5. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. - СПб., 2002.
6. Жижиленко А.А. Задачи текущего момента в области русского уголовного законодательства: Отчет о состоянии и деятельности Императорского Петроградского университета за 1915 год.- Петроград, 1916.
7. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002 гг.). - Киев, 2002.
8. Акатуев Р.М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно-латентной преступностью // Государство и право. - 1999. - № 3.
9. Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - К., 1995.
10. Корецкий Д. Адекватны ли меры борьбы с преступностью ее состоянию? // Законность. - 2003. - № 2.
11. Номоконов В.А. Новый УПК для вчерашней преступности? // Реагирование на преступность: концепции, закон, практика. - М., 2002.
12. Закорецький О.В. Деякі аспекти повернення справ на додаткове розслідування // Слідча практика України. - К., - 2000. - Вип. 2.
13. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение. - Киев, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве