WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю - Реферат

Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю - Реферат

правоохоронних органів. Прикладом нашого розуміння "торжества справедливості" у позбавленому будь-якої доцільності вигляді може послугувати наступний. Злочинець, який вчинив кілька злочинів, засуджений і відбуває покарання. У цей момент з'ясовується, що він вчинив ще кілька аналогічних злочинів. Знову починається розслідування за його участю і знову триває наступний судовий розгляд. А саме навіщо і заради чого? Для підвищення показників розкриття? Для покарання злочинця? Але навіть вид його покарання не зміниться, і він лише отримує "перепочинок" від одноманітності перебування в місцях позбавлення волі. А скільки засобів і зусиль буде витрачено на виконання марної роботи! Скільки обвинувачуваних будуть сидіти в ІТЧ в очікуванні, що суди зможуть зайнятися їх справами. А скільки не викритих злочинців радітимуть, що в оперативних працівників і слідчих не знайшлося часу для їхнього виявлення. Заперечення проти марності подібної роботи звичайно пов'язані з тим, що за нерозслідуваними злочинами будуть залишатися потерпілі з їх порушеними правами й інтересами. Зрозуміло, цей аспект є дуже важливим, але практика доводить те, що не відшкодовуватимуться збитки і тим потерпілим, справи яких уже розслідувані.
Є ще один принциповий аспект заперечення: хто вирішить питання про те, що особа винна, якщо суд не ухвалив свій вирок? Усі наші біди виникають з того, що ми (держава, закон) не довіряємо тим, кого уповноважуємо на боротьбу зі злочинністю, не віримо ні слідчому, ні прокуророві, якого називають "охоронцем законності". Дуже чітко, але, як часто, нелогічно, це виявилося в передачі санкцій на арешт, обшук і т. ін. від зацікавленого прокурора незацікавленому судуві. "Зацікавлений" прокурор міг тільки просити про призначення того або іншого покарання, а "незацікавлений" суд вирішує справу по суті, попередньо висловивши свою думку щодо правомірності арешту, обшуку, прослуховування телефонних переговорів, виїмки поштово-телеграфної кореспонденції. Як він у цих умовах може залишатися "незацікавленим"? [11, с. 29].
Американські вчені, виходячи з шкоди, спричиненої злочинністю, підкреслюють необхідність рахувати витрати на боротьбу зі злочинністю для зменшення витрат суспільства від злочинності і боротьби з нею, оскільки можливості суспільства і держави не безмежні, і вони змушені вирішувати і за рахунок чого скорочувати ці витрати - економії на юстиції, суворості покарання, виходу "з підпілля" окремих видів нині кримінальної діяльності. Наше керівництво, як і, раніше обирає найпростіший і дешевий шлях - економію на юстиції, ігноруючи те, що цей шлях надалі вимагатиме суттєвих додаткових витрат для виправлення наявного складного становища. Тобто, збільшення витрат, про що, зокрема, свідчить кількаразове збільшення штатів правоохоронних органів після їх численних скорочень.
Прикладом доцільності й економії є, на наш погляд, "угода з правосуддям" у США, коли "торг" обвинувачення із захистом полягає у тому, що визнання особи винною у вчиненні одного зі злочинів (звичайно, з найбільшою кількістю доказів) виключає пред'явлення підозрюваному обвинувачення в інших вчинених ним злочинах за принципом: "нам не потрібно всі, нам досить головного", у даному випадку - залучення винного до відповідальності.
Новий КПК РФ (ст. 314) зробив конкретний крок у цьому напрямі, установивши право обвинувачуваного при згоді з пред'явленим обвинуваченням клопотатися про постанову вироку без судового розгляду, і передбачивши гарантоване пом'якшення покарання [12]. Однак, інформації про те, як спрацював принцип доцільності, ми не отримали, і говорити про наше долучення до нього поки ще зарано.
Ще один приклад того, що ми не вміємо і не бажаємо рахувати витрати на боротьбу зі злочинністю. Відсоток повернення кримінальних справ на додаткове розслідування досить високий, а ось яка частина знову повертається в суд, який відсоток з них завершується винесенням обвинувального вироку? Якби предметно вивчили цей аспект і ефективність дослідування, то, очевидно, дійшли б до переконання відмовитися від цього інституту, якого немає в багатьох країнах, що, по-перше, підвищило б відповідальність органів дізнання і наслідки за якість і результати їхньої діяльності, по-друге, суттєво скоротило б непродуктивні витрати сил і засобів [13, с. 7, 72].
Особливий інтерес у плані прискорення кримінального процесу становлять так звані альтернативи кримінальному злочину. Ці заходи різні за своїми цілями, обсягом і порядком їх реалізації.
Першим таким заходом є попередження. Спочатку цей захід застосовувався стосовно неповнолітніх правопорушників, а потім був застосований і до повнолітніх. Про темпи розвитку цього інституту свідчить те, що в 1995 р. в Англії й Уельсі було винесено 120 тисяч офіційних попереджень стосовно неповнолітніх. При цьому із загальної кількості неповнолітніх 64 % юнаків і 84 % дівчат були піддані офіційному попередженню замість кримінального переслідування [5, с. 61].
В Англії діє три різновиди попередження: а) неформальне попередження, що полягає в усному попередженні поліцейським винного без складання будь- якого документа, не спричинює жодних процесуальних наслідків; б) формальне попередження - попередження, що заноситься до протоколу, але також не має процесуальних наслідків; в) офіційне попередження - зі складанням протоколу, що заноситься до спеціального реєстру поліції і розглядається судом при призначенні покарання за здійснення наступного злочину як попередня судимість особи. Обов'язковою умовою застосування попередження повинно бути "чітке і безперечне" визнання винним своєї провини. Нині в Англії майже 20 % кримінальних справ дорослих завершується винесенням поліцією офіційного попередження без судового розгляду [5, с. 62].
Цим заходом одночасно розв'язується кілька проблем:
а) здійснюється реакція на вчинене правопорушення;
б) особа, особливо неповнолітній,не підлягає кримінальному покаранню;
в) заощаджуються сили і засоби кримінальної юстиції.
Слід зазначити, що англійськими вченими питання про співвідношення попередження з принципом презумпції невинуватості не ставиться і не обговорюється, а просто констатується, що особа, яка попереджається, залишається невинуватою [5, с. 63].
Ми вже писали про необхідність введення в Україні інституту офіційного попередження, що дозволяло б висловлювати державі свою "реакцію на "зашкалюючі" нормативи поводження громадян без залучення їх одразу до кримінальної відповідальності, але з наступним преюдиційним значенням у випадку повторних правопорушень. Зазначене могло б використовуватися у боротьбі з такими, наприклад, злочинами, як хабарництво.
Ухвалення рішення про попередження не пов'язане з відшкодуванням шкоди потерпілому і не є його умовою. Поліція не може примушувати до відшкодування шкоди, а думка потерпілого про звільнення його "кривдника" від кримінального переслідування не є обов'язковою. Потерпілий має право самостійно порушити кримінальне переслідування в суді у порядку власного (особистого) обвинувачення.
Наступним альтернативним заходом є медіація (примирення), суть якої полягає у спробі примирення винного і потерпілого з дозволу уповноважених органів за посередництвом третіх осіб (найчастіше - представників громадських організацій, орієнтованих на попередження злочинності або боротьбу з нею [5, с. 71]. "Загладжування" шкоди можливе у формі вибачення, сплати грошової суми, виконання громадських робіт, лагодження ушкодженого майна і т. ін.
Процедура примирення поділяється на судову і
Loading...

 
 

Цікаве