WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінологічна політика у сфері боротьби з організованою злочинністю - Реферат

Кримінологічна політика у сфері боротьби з організованою злочинністю - Реферат

корупції,принципів міжнародного співробітництва та інші важливі питання. Актуальним у зв'язку з цим стає прийняття закону про боротьбу з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, для того щоб позбавити організовану злочинність матеріальних джерел існування.
Практика боротьби з організованою злочинністю свідчить, що організована злочинна діяльність переважно безпосередньо пов'язана з терористичною діяльністю. Невипадково ще VІІ Конгрес ООН з проблем попередження злочинності і поводження з правопорушниками у документі "Тероризм і організована злочинність" розглядав організовану злочинність і кримінальну терористичну діяльність як взаємозалежні явища. Так, у розділі - "Зв'язки між незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю і терористичною злочинною діяльністю" підкреслювалося, що злочинні організації все ширше захищають свій "ареал" за допомогою насильницьких засобів. Відзначалося, зокрема, що організації, що здійснюють незаконний обіг наркотиків, неодноразово використовують терор для залякування урядів та їх судових, поліцейських або військових властей з метою недопушення затримання, переслідування і ув'язнення або видачі своїх членів. Відповідно, у своїй Резолюції 44/72 від 8 грудня 1989 р. Генеральна Асамблея ООН просила, зокрема, VІІІ Конгрес приділити особливу увагу зв'язкам між незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю і терористичною злочинною діяльністю. У цьому ж документі зазначається зростаючий взаємозв'язок між незаконним обігом наркотиків і терористичною діяльністю, що посилюється через застосування зброї і вибухових речовин. Таким чином, терор стає іманентною властивістю організованої злочинності, що потрібно враховувати при розробці стратегії боротьби з нею. На світлі подій, що сталися 11 вересня 2001 р. в США, та вересневої резолюції Ради Безпеки ООН про протидію тероризму прийняття закону про боротьбу з тероризмом виявляється надзвичайно актуальним завданням.
Зміст кримінологічної політики держави у сфері боротьби з організованою злочинністю не вичерпується прийняттям цих та інших законів. Необхідними є також заходи для матеріального забезпечення боротьби зі злочинністю. Зростання рівня кримінальної активності у суспільстві передбачає збільшення коштів, що виділяються на утримання органів кримінальної юстиції. Як свідчить міжнародний досвід, більш ефективною, з точки зору віддачі вкладених коштів, є стратегія інтенсивного розвитку органів кримінальної юстиції, що передбачає зміцнення правоохоронних і судових органів, підвищення професіоналізму їх співробітників, поліпшення технічної оснащеності цих і допоміжних (наприклад експертних) служб, а також проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на збільшення пропускної здатності органів правопорядку і кримінальної юстиції. З цією метою у розвинених країнах більшого розповсюдження набувають стратегії, що не вимагають значних витрат, наприклад, введення спрощеного виробництва щодо малонебезпечних і очевидних правопорушень, примирлива юстиція, компенсаційна юстиція, юстиція причетних, що створює сприятливі умови для розслідування і судового розгляду злочинів підвищеної суспільної небезпеки.
Формування кримінологічної політики у сфері боротьби зі злочинністю, а тим більше - з її організованими формами, неможливе без інформаційно-аналітичного забезпечення. Ми впевнені, що відомчий порядок реєстрації злочинів і ведення статистики не може забезпечити одержання адекватного уявлення стосовно криміногенної ситуації в нашій країні. Загальновідомо, що відомчий характер кримінальної статистики призводить до таких негативних явищ, як порушення прав жертв злочинів, неможливість виділення пріоритетів у проведенні кримінальної політики і координації довгострокових профілактичних заходів різних суб'єктів і т. п. На І з'їзді кримінологів України вже висловлювалася пропозиція стосовно необхідності видання незалежного аналітичного збірника, де має акумулюватися інформація про кримінальну ситуацію в нашій країні. Важко уявити розвиток кримінологічної науки і практичне прогнозування злочинності без подібної інформаційної підтримки.
Формування генеральної і регіональної кримінологічної політики припускає здійснення кримінологічного моніторингу суспільних процесів і явищ, а також законодавства (кримінального, кримінально-виконавчого, господарського, фінансового і т. п.). Назріло питання щодо створення Інституту проблем кримінологічної безпеки, до науково-дослідної роботи якого мають бути залученими не тільки кримінологи, юристи, але й економісти, психологи, соціологи, медики. Монополізм відомчої науки у сфері отримання знання щодо такого багатофакторного об'єкту, як злочинність, здатний спричинити катастрофічні наслідки для суспільства. Сама природа відомчого підходу є такою, що його зосереджено на реалізації інтересів корпоративних груп, обслуговуванні миттєвих політичних інтересів, а не на постановці і рішенні реальних суспільних проблем, одержанні фундаментального, об'єктивного знання. Без незалежної науки неможливо сформувати соціально-значимі цілі, визначити механізми і межі діяльності для окремих державних структур, виробити ефективну кримінологічну політику.
При аналізі сформованої в Україні кримінологічної політики і виробленні нових стратегій необхідно враховувати соціокультурні традиції суспільства, що поширюються і на основні суб'єкти боротьби зі злочинністю, і ті структури влади, що тією чи іншою мірою до неї причетні. До таких соціокультурних особливостей варто віднести відсутність у владних і політичних структур потреби у кримінологічних знаннях. Слід враховувати сформований тип суспільства, що традиційно реагує на ситуацію не з точки зору знання цієї ситуації, а з боку забезпечення кращого виживання соціальних структур і людей, що до них входять. Таким чином, важливо не тільки отримати знання про кримінальну ситуацію в країні і регіоні, але й виявити адресатів - потенційних ефективних споживачів кримінологічної інформації, серед яких мають бути як центральні, так і регіональні суб'єкти боротьби зі злочинністю.
У межах розгляду окремої проблеми неможливо охопити увесь спектр проблем, що відносяться до змісту й основних напрямів кримінологічної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю. За висновки варто визнати, що насамперед у країні не існує єдиної багаторівневої системи боротьби з організованою злочинністю. Створення такої системи передбачає розробку концептуальних основ кримінологічної політики держави, складовою частиною якої має стати стратегія боротьби з організованою злочинністю, основою якої є усвідомлення організованої злочинності як багатофакторного системного соціального явища, що має властивістю самодетермінації і відтворення. Кримінологічна політика повинна сприяти забезпеченню кримінологічної безпеки в країні. Однак очевидно, що досягнення зазначних цілей неможливе без прояву політичної волі у напряму зміни змісту діяльності правоохоронних органів, судів, органів державної влади і управління.
Loading...

 
 

Цікаве