WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правова кваліфікація вимагання за новим Кримінальним кодексом України - Реферат

Кримінально-правова кваліфікація вимагання за новим Кримінальним кодексом України - Реферат

(будь-якими) діями майнового характеру слід розуміти такі дії винного, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати потерпілим свого майна чи до затрати ним особисто або членами його сім'ї певної праці для примноження або покращання якості як свого майна, так i майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався даний злочин. Насамперед, це послуги, що надаються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво дачного чи житлового будинку, гаража тощо.
Майнова вимога визнається вимаганням лише у випадках, якщо вона поєднана з погрозою і з психічним насильством.
Погроза має бути дійсною і реальною. Під час визначення реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.
Реальність погрози не означає, що вимагач дійсно має намір обов'язково виконати її. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути здійснене, і спроможне змусити того думати, що небезпека заподіяння шкоди, якою йому загрожують, може стати реальною, якщо він проігнорує вимогу винного (вимагача). Погроза при вимаганні може бути виражена в будь-якій формі: усно чи письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою паравербальних засобів спілкування - інтонації, темпу, гучності мовлення; невербальних - жестів, міміки, виразу очей, обличчя, пози та в інший спосіб. Поряд з тим, потерпілий має обов'язково усвідомити загрозу. В окремих випадках погроза може і не висловлюватися по суті. Вимагач обмежується пред'явленням майнової вимоги, вважаючи, що потерпілому і без оголошення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому шкоди у разі невиконання пред'явленої вимоги (це зумовлюється, наприклад, особистими стосунками між потерпілим і винним, що передували вимаганню, іншими обставинами, які надавали підстави дійти висновку про можливість заподіяння шкоди).
Погроза може відноситися як до самого потерпілого, так і до близьких йому осіб (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), а також до інших осіб, доля яких для потерпілого має суттєве значення.
У статті 189 КК України названо чотири види погроз, які разом із майновою вимогою утворюють склад вимагання: погроза насильством; погроза розголошення відомостей, що ганьблять; погроза пошкодження або знищення майна; погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів.
Погроза насильством полягає у погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Вимагач може погрожувати застосуванням будь-якого насильства: нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням життя, зґвалтуванням, обмеженням у праві на свободу пересування, іншими насильницькими діями. Якщо винна особа погрожувала потерпілому позбавленням життя або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, її дії при відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України, в інших випадках - за ч. 2 ст. 189 КК України.
Під відомостями, що ганьблять потерпілого або близьких йому осіб, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії та дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, скомпрометує або принизить честь і гідність його чи близьких йому осіб. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні аспекти життя, захворювання, неблагодійні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити такі відомості - це погроза повідомити про них особам (або особі), яким вони невідомі, і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого. Реалізація таких погроз у процесі вимагання не охоплюється ст. 189 КК України. Якщо такі дії містять інший склад злочину, вони підлягають окремій кваліфікації.
Погроза пошкодити чи знищити майно має місце лише тоді, якщо вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам за правом приватної власності (за заповітом і т. ін.).
Знищення майна - це доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно припиняє існування або цілковито втрачає свою цінність. Пошкодження майна - це погіршення його якості, зменшення цінності речі або приведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки" від 2 липня 1976 р. № 4) [1].
При відмежуванні вимагання від злочинів, передбачених ст. 206, 355 КК, необхідно спиратися на те, що при вимаганні винна особа керується наміром оволодіти майном, яке їй не належить, чи правом на таке майно, або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити здійснювати підприємницьку діяльність чи обмежити її або укласти будь-яку угоду, виконання якої може обмежити законні права (інтереси) підприємця, вчинене належить розглядати як протидію законній підприємницькій діяльності i кваліфікувати за відповідною частиною ст. 206 КК України.
Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК України. При цьому слід зважати, що відповідальність за цією статтею може наставати лише у тому разі, якщо особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватноївласності" від 25 грудня 1992 р. № 12 у редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про внесення змін i доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України" від 3 грудня 1997 р. № 12) [1, п. 17].
З суб'єктивної сторони вимагання характеризується прямим умислом, корисливим мотивом i метою незаконного одержання державного, колективного та приватного майна, права на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру. Стосовно інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 189 КК України) психічне ставлення винної особи може характеризуватися як умисною, так i необережною формою вини.
Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.
Частина 4 статті 189 КК України як особливо кваліфікуючою ознакою вимагання називає вчинення його організованою групою.
Якщо організована група є озброєною бандою, відповідальність її членів, які вчинили вимагання, настає за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 та 189 КК України.
Вимагання, вчинене організованою групою, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Список використаних джерел
1. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). - Сімферополь, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве