WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Корупція в Україні та Німеччині: порівняльний аспект - Реферат

Корупція в Україні та Німеччині: порівняльний аспект - Реферат

завдати більше зла, ніж користі.
Німеччина сьогодні - це країна із певним рівнем корупції, але корупційні процеси не досягли значного розповсюдження. І тому детальний аналіз антикорупційної тематики в Німеччині може і повинен сприйматися як використання досвіду. Зрозуміло, що таке орієнтування на Німеччину не знімає зовсім потреби критичних оцінок й виваженого аналізу.
Корупція розглядається в німецькій державі як одна із значних суспільних проблем. Її аналізом та пошуком засобівпротидії займаються науковці й оперативні працівники, правознавці та суспільні діячі [5]. Проте, однозначної характеристики цього суспільного явища в Німеччині й дотепер не існує. Різні наукові дисципліни трактують корупцію по-своєму.
Ситуація із розповсюдженням та структурою корупції в Німеччині залишається ще малодослідженою. Аналітично підтвердженої наукової оцінки збитків від корупції в країні нема, хоча на необхідності таких даних постійно наголошується. Кількість випадків корупції, які стають відомими органам охорони правопорядку, є досить незначним. Щороку реєструється приблизно 3 тис. випадків корупції, що становить 0,05 % від загальної кількості зареєстрованих злочинів. Крім того, щороку розкривається більше 60 випадків продажності чиновників. За результатами слідства та судновиробництва, більше 500 осіб засуджується судом.
Корупційний злочин розглядається в Німеччині як кримінальна дія, в яку задіяні дві сторони: і та, що дає, і та, що бере. Жертву та злочинця важко виявити, тому ступінь розкриття в цілому дуже незначний. Збитки в матеріальному вимірі оцінюються у сумі понад 5 млрд євро щороку. В нематеріальному ж вимірі ці збитки проявляються через порушення правил конкурентності, зниження дії законів ринкової економіки та у падінні довіри до державних органів.
Правоохоронні органи усвідомлюють, що можливості боротьби із корупцією досить обмежені. В цій роботі наголошується не на репресійних заходах, а на превентивних. Для цього розширюється коло осіб, які можуть прийняти те чи інше рішення (так званий принцип "чотирьох очей", тобто, вирішувати повинен не один чиновник, а принаймні два), розділяються функції між подачею оголошення на конкурс замовлень та прийняттям рішення про вибір кандидатур для їх виконання, а також через введення ротаційного принципу кадрів, через заборону фірмам, які були замішані в корупції, надалі приймати участь в конкурсах на державне замовлення та через заснування центрального регістру персон та фірм, які замічені в корупції. Крім того, запроваджений обов'язок повідомляти в органи, що борються з корупцією, про кожну підозру в її проявах. На майбутнє планується також заборонити списувати з податків витрати, що використали фірми на підкуп державних та суспільних діячів або клерків, які приймають рішення про укладення контрактів з фірмами [5, с. 15]. На жаль це лише плани, а реальність свідчить про те, що німецькі фірми (як і інші фірми "розвиненого світу") використовують астрономічні суми для підкупу політиків та чиновників як у Німеччині, так і в зарубіжних країнах. Особливо відчутно від цих дій страждає так званий "третій світ", де через таку корупцію докорінно руйнується національна економіка [6].
Німецька стратегія боротьби із корупцією полягає, перш за все, в тому, що кінець корупційним діям намагаються покласти у свідомості членів суспільства. При цьому слушно вимагається, аби політики та керуючі особи держави, економіки та суспільства виконували взірцеву функцію при створенні клімату несприйняття корупційних дій.
Корупція стала в Німеччині активною темою в останні десять років. До об'єднання зі Східною Німеччиною німці вважали, що в них корупції нема (як на Заході, так і на Сході!). І це при тому, що не тільки в пресі, але й в науковій літературі відповідні факти регулярно та належним чином наводилися й стверджувалося, що корупція в Німеччині є не епізодом, а системою. Соціальне опитування вже у 1992 році показало, що лише кожен третій мешканець Західної і лише кожен п'ятий житель Східної Німеччини вважають німецьких службовців непідкупними [7]. А соціологічне опитування у 1995 р. продемонструвало, що майже половина німців (47 %) готові платити "бакшиш", аби отримати персональні переваги [8].
У науковій літературі прийнято поділ - залежно від форми корупції та можливостей її розкриття - на три групи [9].
1. Ситуативна корупція - це, як правило, спонтанні дії, що відбуваються без планування і є неадекватною реакцією на безпосередньо проведену службову дію на чиюсь користь в обхід закону та норм, або таку, що безпосередньо крокує за корупційною дією.
2. Структурна корупція має місце, коли продажність політиків, службовців та інших посадовців субсідується протягом тривалого часу, або якщо корупція має неодноразовий характер.
3. Корупція як складова частина організованої злочинності є найвищою формою (й найбільш небезпечною) корупції. Вона проявляється в діях ОЗ, що спрямовані на поставлення державних, суспільних, економічних та політичних установ під контроль злочинних організацій. При цьому виді корупції діють потужні й розгалужені злочинні організації, що розповсюджують свій вплив не на поодинокі німецькі землі, а й на всю територію країни. Особливо яскраво це проявляється при розподілі державних контрактів на будівництво великих об'єктів, таких як аеропорти, автомагістралі, очисні споруди, зброя та устаткування для армії, флоту та поліції, спортивні об'єкти, концертні зали. В деяких великих містах Німеччини такі картелі нараховують до 45 великих підприємств. Їх сила є досить значною, а вплив на місцевому та земельному рівні іноді є вирішальним.
В залежності від того, яка форма корупції використовується, наявні й шанси на її розкриття: ситуативна корупція розкривається на 80-90 %. Вирішальну роль відіграють тут заяви службовців, яких намагаються купити. При структурній корупції процент розкриття не перевищує десяти. Принаймні половина із цього числа розкривається через одержання поліцією анонімних заяв, або в контексті ведення іншого слідства [10]. При дії корупції як складової частини ОЗ шанси на її розкриття в Німеччині є в цілому мізерними. Тому й вивчена ця форма корупції найгірше, хоча саме вона і є найбільш небезпечною.
Найкраще досліджена структурна корупція. При цій формі корупції контакти зав'язуються й підтримуються за допомогою регулярних подарунків або інших корупційних дій. Одночасно це і є першою фазою - так званою стадією "підгодовування". На другій фазі - стадії укладання
Loading...

 
 

Цікаве