WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Корупція в Україні: стан і проблеми - Реферат

Корупція в Україні: стан і проблеми - Реферат

найвищий рівень корупції спостерігається у країнах із низьким рівнем економічного розвитку та невеликим обсягом інвестицій. У свою чергу, обсяг інвестицій безпосередньо залежить від бюрократичного апарату, оскільки угоди щодо інвестицій у суспільний сектор укладаються за посередництвом чиновників. Чим складніше та більше держапарат, тим важче інвестору домогтися бажаного результату, не вдаючись до корупції. В умовах, коли інвестор вимушений прикласти надто багато зусиль для подолання корупційних бар'єрів, підприємець якомога швидше відмовиться від інвестування, а для подальшої інвестиційної діяльності вибере країну, внутрішній ринок якої буде сприятливим для інвестицій. Так, фахівцями встановлено взаємозв'язок між якістю суспільних послуг та рівнем бюрократії, а саме: у країнах із низькою якістю послуг в суспільному секторі найбільш високий рівень бюрократії, оскільки якість послуги знаходиться у безпосередній залежності від розміру даного хабара або приватних економічних, соціальних чи політичних інтересів.
Індекс сприйняття корупції, який запроваджено ТІ у 1995 році (Україна стала представлятися в індексах сприйняття корупції з 1998 року), передбачає використання для його розрахунку всіх можливих джерел інформації, які щороку змінюються. Цей середній показник визначення корумпованості країни та власні показники окремої держави можуть значно відрізнятись. Серед чинників, що провокують корупцію, відзначається ненадійний контроль за діяльністю чиновників, слабкість покарань, відсутність свободи преси, роздутий бюрократичний апарат і висока різниця в оплаті праці службовців державного і приватного сектора "ступінь спокуси", суперечності в законодавстві та у підзаконних актах, обмеження конкуренції.
До Покажчика сприйняття корупції, який є оцінкою результатів досліджень громадської думки, у 2004 році включено 146 країн. У цьому році він базується на результатах 18 досліджень, проведених 12 незалежними установами серед підприємців і місцевих аналітиків, включаючи опитування жителів даної країни, як її громадян, так й іноземців. Ці дослідження відображають сприйняття рівня корумпованості представниками сфери бізнесу, вченими та аналітиками. Жодна країна не потрапила до Покажчика СРІ без наявності, як мінімум, результатів трьох досліджень. TI фокусує увагу на корупції в державному секторі і визначає корупцію як зловживання службовим становищем з метою особистої вигоди. Дослідження, які використовує TI при складанні СРІ, в основному містять питання, пов'язані зі зловживанням владою з метою отримання особистої вигоди, спрямовані, наприклад, на підкуп державних посадових осіб при здійсненні державних закупівель. Джерела інформації не розділяють адміністративний і політичний типи корупції. Основою СРІ слугують різні опитування, що збирають оцінки як громадян країни, так й іноземців, що постійно проживають у ній, як підприємців, так і аналітиків. Він акцентує увагу громадськості на проблемі корупції і тисне на уряди, щоб останні вживали конкретних заходів щодо протидії корупції та відшкодування збитку для репутації своїх країн.
Україна у 2004 році залишається у переліку країн, в яких корупція досягла великих розмірів. Наша держава займає у цьому рейтингу корупції 122 місце (індекс сприйняття корупції - 2,8 (із 10 можливих), що є нижчим за два попередні роки) і знаходиться між Суданом і Камеруном. А взагалі 122 місце займає 8 країн. Це Зімбабве, Болівія, Гватемала, Казахстан, Киргизстан, Нігерія, Судан і Україна.
В минулому році наша країна займала 111 місце із 133, у 2002 році - 85 із 102 країн. Найгіршим для України був індекс сприйняття корупції 2000 року, відповідно до якого наша держава посіла 88 місце серед 90 можливих, пропустивши наперед лише Нігерію та Югославію.
Слід зазначити, що серед країн колишнього СРСР Україна поступається в корумпованості Грузії, Таджикистану, Туркменії та Азербайджану. Росія знаходиться на 90 місці (індекс сприйняття корупції - 2,8). Найменший індекс сприйняття корупції у країнах, які входили до СРСР, у Естонії (31 місце, індекс сприйняття корупції - 6), Литві (44 місце, індекс сприйняття корупції - 4,6) та Латвії (57 місце, індекс сприйняття корупції - 4).
Найменш враженою корупцію, за даними ТІ, є Фінляндія, антикорупційний індекс якої складає 9,7. Далі йдуть Нова Зеландія, Данія, Ісландія, Сінгапур, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Австралія і Нідерланди, Велика Британія [3].
Необхідно зауважити, що не можна категорично запевняти, що країна з найменшим значенням СРІ є найкорумпованішою країною світу. По-перше, країна, яка набрала найменшу кількість балів, лише сприймається як найкорумпованіша серед держав, включених в індекс. СРІ заснований на результатах опитувань, що дають уявлення лише про певний тимчасовий проміжок і відбивають як думки, так і досвід. Крім того, у світі існує більше 200 незалежних держав, а СРІ у 2004 році охоплює лише 146, хоча це число є найвищим за всю історію СРІ.
Поза сумнівів, корупційний індекс відіграв важливу роль у підвищенні усвідомлення широкою громадськістю факту корупції. Однак, даний показник експертами, політиками, науковцями піддається критиці, зокрема у частині, що стосується якості дослідницької методології, яка використовується цією організацією. Індекс базується лише на уявленнях, адже дуже важко провести порівняльний аналіз рівня корупції у різних країнах на основі фактичних матеріалів, наприклад, кількості кримінальних справ чи судових вироків. Такі дані у різних країнах не відбивають реального рівня корупції, вони скоріше є показником якості роботи правоохоронних органів, судів і засобів масової інформації щодо виявлення корупції. Єдиним методом збору порівняльних даних є опора на досвід і думки тих, хто безпосередньо зіштовхується з реальною корупцією.
На жаль, навіть якщо цей індекс є дещо завищеним, факт, що корупція в Україні існує, - беззаперечний. Об'єктивно оцінити рівень і масштаби поширеності корупції та результати боротьби з нею в Україні сьогодні неможливо тому, що не існує загальновизнаних критеріїв оцінки цього явища. Чинна статистика не відображає реального стану справ, її дані не корелюються між різними відомствами і тому викривлюють реальні кінцеві результати боротьби з такими діяннями.
Статистичні дані, які узагальнює Міністерство внутрішніх справ, містять лише зведені дані про кількість складених та направлених до суду протоколів щодо корупційних діянь і порушень, у той же час результати розгляду їх судами у цій звітності не передбачені.
За таких обставин неможливо дати повну, виважену і об'єктивну характеристику стану боротьби зкорупцією. Суттєві розбіжності щодо результатів боротьби з корупцією є навіть між звітами Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції України.
Висока латентність корупційних правопорушень не дозволяє лише на базі статистики простежити масштабність і ступінь поширеності корупції. За підрахунками науковців, які вивчають це явище, частка виявлених правоохоронними органами корупційних правопорушень не перевищує одного відсотка від фактично вчинених.
Для боротьби з корупцiєю виявляється замало лише досліджень масштабів корупцiї. Потрiбно розглядати не наслiдки цього явища, а його причини, серед яких в Українi, перш за все, називають економiчнi та соцiальнi негаразди, прогалини чинного законодавства, незадовiльну роботу контролюючих органiв та iн. Розробка дiйсно ефективних
Loading...

 
 

Цікаве