WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії - Реферат

Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії - Реферат

інститути громадянського суспільства поки ще слабкі.
За повідомленнями засобів масової інформації, в Україні діє близько 200 неурядових організацій, які декларують свою антикорупційну спрямованість, але реальних важелів впливу на криміногенну ситуацію вони фактично не мають [6]. Натомість, погіршення соціально-економічного положення громадян і викликані цим розчарування, які прийшли на зміну надіям, сприяють відчуженню суспільства від влади й ізоляції останньої. Тим часом, ані низова корупція, ні корупція у верхівці не можуть бути подоланими без зусиль громадських організацій таокремих громадян.
Сьогодні, як і раніше, державне управління характеризується відсутністю "прозорості" та підзвітності, необхідних при прийнятті рішень. В Україні, як і в інших країнах, державна служба пов'язана з корупцією, яка одночасно є причиною і наслідком неефективної діяльності державного апарату. Корупція порушує принцип підзвітності держави її громадянам, за кошти яких утримуються її інститути, чинить опір позитивним змінам, зводить нанівець усі зусилля, спрямовані на розвиток державних реформ.
Вбачається, що розвиток доброчесності для подолання корупції, шляхом підвищення "прозорості" та підзвітності державного апарату, прискорить темпи розвитку реформ, орієнтованих на ринок.
На цих проблемах було наголошено і під час Четвертої оглядової зустрічі в рамках Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією, що відбулася 20-21 жовтня 2005 року у Парижі.
На думку зарубіжних експертів, в Україні у сфері боротьби з корупцією залишаються такі недоліки.
1. Відсутність єдиної національної Антикорупційної стратегії. На сьогодні існують два проекти, розроблені Міністерством юстиції України та Комітетом Верховної Ради України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Наявність в державі двох конкуруючих проектів стратегій розглядається експертами як негативна тенденція, що стримує процес прийняття єдиного загальнонаціонального документу. Оскільки заходи з протидії корупції мають здійснюватися здебільшого органами виконавчої гілки влади, така стратегія, за логікою, має виходити від Уряду. Антикорупційні стратегії з планами конкретних заходів вже прийняті у Киргизстані, Вірменії, Азербайджані, Казахстані, Грузії.
2. Відсутність єдиного державного органу, що відповідає за попередження корупції. Такий орган повинен здійснювати моніторинг, із врахуванням громадської думки і мати достатньо повноважень для здійснення превентивних заходів з метою скорочення можливостей для прийняття довільних рішень державними службовцями, поліпшенню "прозорості" процедур прийняття рішень, забезпечення доступу до інформації і участі громадськості в діяльності державних органів.
3. Потреби в удосконаленні законодавства. У зв'язку з підписанням Україною Конвенцій Ради Європи та ООН у сфері протидії корупції є необхідність введення до національного законодавства інституту корпоративної відповідальності, зокрема, відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення - пропозицію або давання хабара, підкуп посадових осіб, комерційний підкуп тощо. Потребує визначення у Кримінальному кодексі України поняття "корупція, корупційний злочин". Необхідно розширити коло суб'єктів кримінальної відповідальності шляхом розширення визначення "посадової особи", включивши до цього кола всіх державних службовців, або осіб, що виконують службові обов'язки в усіх органах влади, посадових осіб приватного сектору, посадовців міжнародних організацій та урядів іноземних держав. Також рекомендовано ввести кримінальну відповідальність за недонесення про факти корупції посадових осіб.
Першочерговим завданням є ратифікація Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією та Додаткового протоколу до неї одночасно з внесенням відповідних змін до законодавства.
Конфіскація доходів повинна застосовуватись до всіх складів злочинів, пов'язаних з корупцією. Вартість конфіскованого майна або застосовані фінансові санкції повинні відповідати розміру доходів, отриманих від корупції.
Загальним недоліком також є відсутність державної програми захисту свідків, що в цілому негативно позначається на здійсненні правосуддя.
4. Необхідно, щоб імунітети, які надаються Конституцією України деяким категоріям держслужбовців, не були перепоною для проведення розслідування і кримінального переслідування за корупційні злочини, зокрема, хабарництво. Для цього потрібно конкретизувати правила відміни імунітету від кримінального переслідування, зокрема у випадках, коли особа була затримана на місці злочину. Чітко розмежувати політичні посади і посади державних службовців вищих рангів, врегулювати у законодавстві питання "конфлікту інтересів".
5. Відсутність Етичного кодексу державних службовців. На сьогодні проект Кодексу доброчесності, розроблений Міністерством юстиції України, знаходиться в стадії погодження. Потребують вдосконалення згідно з міжнародними стандартами процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, система внутрішніх розслідувань, порядок отримання подарунків. Розслідуванням скарг про корупцію державних службовців має займатись незалежне відомство, можливо в системі Головдержслужби.
Нестабільність структур, постійні зміни статусу, острах за втрату роботи, низька заробітна плата спричиняють відтік найбільш кваліфікованої частини кадрів державної служби, що знаходять своє застосування у приватному секторі. Особливо небезпечною тенденцією є те, що слідчі прокуратури, міліції, оперативні працівники є найбільш вразливою категорією для політичних впливів. Часті зміни у керівництві правоохоронних органів тягнуть за собою і кадрові перестановки на всіх рівнях, що спричиняє дестабілізацію системи в цілому, ослаблення слідчих та оперативних апаратів. Недостатня кваліфікація кадрів у цій сфері обумовлює низьку ефективність розслідування, дискредитацію всієї системи правосуддя. Для подолання цих негативних тенденцій держава має гарантувати права державних службовців, відмежувати політичне керівництво від службової діяльності.
Останнім часом зміна керівництва тих чи інших відомств, як правило, тягне за собою значні кадрові зміни, тому відсутня спадковість реалізації раніше прийнятих рішень або домовленостей, часто вони дезавуюються. З-за відсутності належної координації іноземні організації-донори часто не можуть знайти партнера або бенефіціарія
Loading...

 
 

Цікаве