WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії - Реферат

Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії - Реферат


Реферат
на тему:
Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії
Для України проблема протидії корупції продовжує залишатися однією з найактуальніших. Об'єктивні фактори її розвитку свідчать про те, що корупція створює суттєву небезпеку для життєдіяльності суспільства, і на сьогодні масштаби її поширення становлять загрозу національній безпеці. Тому на сучасному етапі розвитку, особливо протягом останнього року, коли відбулись кардинальні зміни у політичному та суспільному житті країни, змінились погляди і на проблему протидії корупції. Завдання боротьби з корупцією розглядаються нині як загальнодержавні та пріоритетні.
Боротьба з корупцією вийшла з формальних меж, стала предметом постійної уваги керівництва держави, громадських організацій. Цей процес відбувається в умовах свободи засобів масової інформації та активізації громадянської позиції українців.
Відбулися організаційні зміни в системі державних органів, що здійснюють боротьбу з корупцією. Указом Президента України від 08.02.2005 № 208/2005 [1] був ліквідований Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, а його функції передані Раді національної безпеки і оборони України.
З серпня 2005 року Апаратом РНБОУ - після створення у його структурі відділу з проблем боротьби з корупцією та організованою злочинністю - фактично виконуються функції національного координатора по здійсненню заходів в рамках Стамбульського плану дій [2]. Вбачається, що він буде на постійній основі здійснювати координаційні функції та забезпечувати інформаційний обмін з працівниками Антикорупційної мережі, та посадовими особами, відповідальними за цей напрям в органах виконавчої влади, прокуратури, Секретаріаті Президента України.
Відділом налагоджено постійний контакт з працівниками Антикорупційної мережі, започатковано спільний проект з огляду передового світового досвіду створення і функціонування спеціалізованих органів з антикорупційних розслідувань, проведені спільні засідання Робочої групи вищого рівня Міжвідомчої комісії з реформування правоохоронних органів та експертів Антикорупційної мережі і Американської асоціації юристів. Опрацьовуються проекти Концептуальних засад реформування правоохоронних органів України, утворення Національної служби розслідувань, завданням якої буде боротьба з корупцією, відповідно до рішення РНБО України від 05 вересня 2005 року.
Позитивною оцінкою зусиль нашої держави у подоланні корупції є й оголошене міжнародною організацією "Транспаренсі Інтернейшнл" покращення, хоч і незначне, у жовтні цього року антикорупційного індексу України [3].
Але Україні ще багато треба зробити на шляху подолання корупції. Складність проблеми полягає у відсутності соціальних, політичних традицій публічного викриття корупціонерів, спеціальних криміналістичних прийомів викриття фактів корупції, що є серйозною перешкодою для ефективної боротьби з корупційними проявами. Існує проблема вивчення осіб тих, хто, займаючи керівні пости, погрузли в хабарництві, розкраданнях. Нинішні умови існування корупції кардинально характеризуються серйозними негативними факторами, і без особливих заходів боротьби стабілізувати становище не вдається.
На думку фахівців, які досліджують проблеми корупції, ефективність боротьби з нею залежить від чотирьох головних складових: 1) наявності належної правової бази антикорупційного спрямування; 2) ефективного і повного її застосування; 3) розвитку системи громадського контролю та формування антикорупційної громадської свідомості; 4) організаційно-управлінського забезпечення антикорупційної діяльності [4].
В Україні, на перший погляд, система антикорупційного законодавства створена. Вона містить багато нормативно-правових актів: як базових для всіх сфер соціального життя, так і тих, предметом яких є окрема галузь національної економіки чи певна сфера суспільних відносин. Крім законів України, існує низка підзаконних нормативно-правових актів. Проте, всі вони приймалися у різні часи, різними органами, у ряді випадків - спонтанно, безсистемно, без належного наукового обґрунтування, через що і виникають колізії та протиріччя.
Чинне антикорупційне законодавство настільки розмите, що одне й те ж корупційне діяння можна кваліфікувати і як проступок (правопорушення), і як злочин [5].
Проблеми, що виникають у застосуванні антикорупційного законодавства України можна розділити на ті, які обумовлені недостатньою чіткістю та однозначністю законодавчих формулювань і такі, що викликані необґрунтованістю, а інколи й помилковістю його положень.
Тому вважаємо, що нині необхідно виваженіше підійти до цього питання і переглянути багато положень чинного вітчизняного антикорупційного законодавства відповідно до джерел міжнародного права та запровадити антикорупційну експертизу правових актів та їх проектів.
Крім того, необхідно привести у відповідність до антикорупційного законодавства основні нормативно-правові акти щодо діяльності окремих галузей економіки та сфер суспільних відносин.
Але слід зауважити, що, крім недосконалості антикорупційного законодавства, причиною неефективної антикорупційної діяльності є відсутність у керівників органів виконавчої влади та правоохоронних структур бажання побачити всю гостроту проблеми і зробити відповідні висновки.
Боротьба з корупцією в Україні ведеться здебільшого адміністративно-бюрократичного методами. Цілі, завдання цієї боротьби задаються постановами, розпорядженнями, державними програмами, які готуються або безпосередньо їх майбутніми виконавцями, або представляють собою суму пропозицій міністерств, відомств, висловлених з точки зору відомчих інтересів.
Говорячи про сучасні тенденції протидії корупції, слід звернути увагу на відсутність належного професіоналізму при виконанні Закону України "Про боротьбу з корупцією". Воно здебільшого характеризується гонитвою за нарощуванням кількісних показників, що вкрай негативно позначається на якості. Переважна більшість протоколів складається, як правило, на держслужбовців найнижчих категорій. Отже, здебільшого проблема полягає не стільки у недосконалості законодавчої бази стосовно протидії корупції, як в її неефективному застосуванні.
Що стосується розвитку системи громадського контролю та формування антикорупційної громадської свідомості в Україні, то тут варто визнати, що в Україні
Loading...

 
 

Цікаве