WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кіберзлочинність в Україні: перспективи протидії - Реферат

Кіберзлочинність в Україні: перспективи протидії - Реферат

2003 рік: 66 - виявлено, розкрито - 45, зупинено - 19 справ. 2004 рік: виявлено - 52, розслідувано - 38, зупинено - 16. 2005 рік: виявлено - 60, розслідувано - 31, зупинено - 33 справи. Таким чином, кількість нерозкритих справ зростає щороку (рис. 1).
Рисунок 1. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку
Це зумовлене рядом об'єктивних та суб'єктивних причин, до першорядних з яких відносяться:
- швидкоплинність і прихованість вчинення транскордонних злочинів з використанням інформаційних технологій;
- високий рівень оснащеності злочинців, а також залучення ними до незаконних операцій висококваліфікованих спеціалістів;
- неузгодженість процедур обміну інформацією між правоохоронними органами різних країн;
- недовіра до правоохоронних органів з боку потерпілих структур пов'язана зі страхом отримати широкий розголос фактів вдалих атак на власні комп'ютерні системи, що може призвести до втрати прибутків через зниження рівню ділової репутації і т. ін. Як наслідок - надзвичайно високим є рівень латентності даних злочинів;
- відсутність профільних вузів (факультетів) для підготовки спеціалістів в цій дуже специфічній галузі (фахівець з кіберзлочинності, окрім юридичної освіти та чималого досвіду організації протидії кіберзлочинам, повинен володіти спеціальними знаннями системотехніки та програмування), як результат - вкрай низький рівень підготовки правоохоронних структур по відношенню до значно вищої кваліфікації правопорушників;
- відсутність соціальної привабливості та належного фінансування праці для залучення обдарованої молоді;
- прояви нездорової конкуренції між спецпідрозділами різних відомств (нерідко СБУ передає до спецпідрозділів МВС оперативні матеріали за підвідомчістю за фактом виявлених тільки тих кіберзлочинів, які вважаються безнадійними для розкриття).
Враховуючи провідну роль інформатизації в економіці України та її стрімку криміналізацію, сьогодні особливої актуальності набуває внесення значущих змін і доповнень до чинного законодавства і відомчих нормативних актів, які забезпечили б нормальне функціонування інформаційних систем і мереж, створили б умови для мінімізації криміногенних процесів, своєчасного виявлення і попередження кіберзлочинів. Криміногенна ситуація у сфері використання інформаційних технологій вимагає комплексного підходу як з боку правоохоронних органів, так і з боку інших зацікавлених відомств.
Тенденції вибору нашою країною шляху на інтеграцію до світового співтовариства, перспективи вступу до Європейського Союзу та НАТО зумовлюють необхідність брати участь в процесах створення та вирішення єдиних принципів формування інформаційного суспільства, законодавчого регулювання та управління інформаційною сферою.
Так, у серпні 2003 року на розгляд Верховної Ради України було внесено проект Закону України "Про моніторинг телекомунікацій" [7] за поданням Кабінету Міністрів України. Цей Закон визначає правові та організаційні засади моніторингу телекомунікацій, регулює відносини суб'єктів у сфері моніторингу телекомунікацій під час провадження оперативно-розшукової, контрозвідувальної та розвідувальної діяльності з метою забезпечення безпеки громадян, суспільства і держави.
Метою даного Закону було вироблення механізму, який дозволяв би правоохоронним органам України мати сучасну ефективну технологію зняття інформації з каналів мереж телекомунікацій з метою попередження чи розкриття злочинів, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, особливо таких, як кіберзлочини та тероризм, а також - можливість здійснення ефективної взаємодії з правоохоронними органами іноземних держав з питань моніторингу телекомунікацій у процесі боротьби зі злочинністю.
Предмет правового регулювання цього законопроекту належав до однієї з пріоритетних сфер адаптації законодавства України до основних положень законодавства ЄС в сфері телекомунікацій. На рівні ЄС діяльність в цій галузі регулюється рядом нормативних документів [8], які спрямовані, насамперед, на надання правозастосовчим органам дієвих засобів боротьби зі злочинністю з урахуванням стану сучасного технологічного розвитку, на дотримання прав на повагу до приватного життя.
Майже всі ці правові акти були враховані при підготовці Проекту і з урахуванням зауважень та пропозицій, у тому числі й висновку Центру європейського та порівняльного права, була навіть спроба прийняти документ за основу. Але, на жаль, Проект так і залишився лише проектом.
На розгляді у Верховній Раді знаходяться ще два законопроекти: "Про перехоплення та моніторинг телекомунікацій" № 4042-1 [9] та "Про перехоплення телекомунікацій" № 4042-2 [10], які за суттю мало відрізняються один від одного.
Остання пропозиція, яка була зроблена Інститутом проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого в березні 2005 року, - розробити єдиний законопроект з урахуванням положень трьох альтернативних та внести його на розгляд парламенту, мабуть, так і залишилась поза увагою законотворців.
Цілком зрозуміло, що прийняття такого Закону потребує деяких зусиль з боку законодавчого органу, адже, на погляд окремих парламентаріїв, це рішення підніме хвилю невдоволення з боку Інтернет-спільноти в площині утиску громадянських прав і свобод, до речі, як це відбувалося в країнах сталої демократії, зокрема США та Європи. Але так здається тільки на перший погляд. Адже Проект закону, хоча і передбачає перегляд кореспонденцій користувачів послуг електрозв'язку, та дозволяє робити це лише на підставі вмотивованого рішення суду і лише проти осіб, які потрапляють в поле зору правоохоронних органів. "Моніторинг телекомунікацій здійснюється виключно як захід оперативно-розшукової, контрозвідувальної та розвідувальної діяльності відповідно до законів України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контрозвідувальну діяльність", "Про розвідувальні органи України" та "Про боротьбу з тероризмом" за наявності підстав, передбачених цими законами" (ст. 5) [7].
Так, дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина під час здійснення моніторингу телекомунікацій гарантується державою. Не підлягає розголошенню інформація стосовно особистого життя, честі та гідності особи, що стала відома у процесі здійснення моніторингу телекомунікацій (ст. 12) [7].
На нашу думку, вищенаведені норми неповинні викликати заперечень з боку законослухняної частини Інтернет-спільноти. Зацікавлення в неприйнятті такого закону може виникати лише у тих законотворців, які лобіюють інтереси операторів (постачальників послуг) мережі телекомунікацій, що відповідно до ст. 7 запропонованого Проекту повинні запровадити систему моніторингу "шляхом її придбання чи забезпечення розроблення відповідно до окремих технічних вимог" за власні кошти [7].
На тлі зовнішньої економічної привабливості сфери Інтернет-послуг та щорічного зростання кількості їх споживачів в Україні (рис. 2.) рівень рентабельності цієї галузі, за твердженням самих провайдерів, складає всього 2 - 3 %. Дана обставина викликає, на нашу думку, серйозне здивування, оскільки явно простежується висновок щодо приховування справжніх прибутків компаній-провайдерів від оподаткування, що саме по собі утворює самостійний склад злочину і повинно привертати увагу відповідних правоохоронних органів. Але, якщо така низька рентабельність зумовлена рядом об'єктивних причин, як-то: нерозгалуженістю кабельних мереж в сільській місцевості, застарілістю обладнання та ін., то за таких умов не кожен
Loading...

 
 

Цікаве