WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зловживання у банківській сфері та пропозиції щодо їх подолання - Реферат

Зловживання у банківській сфері та пропозиції щодо їх подолання - Реферат


Реферат
на тему:
Зловживання у банківській сфері та пропозиції щодо їх подолання
Багато проблем, з якими зіштовхується сучасна вітчизняна банківська система, були визначені історичними особливостями її виникнення та еволюції. Основна причина кризи банківського сектору країни полягає в тому, що його формування відбувалося без належної участі держави в цьому процесі та контролю з її сторони. Законодавча і нормативна база хронічно відставала від реальної банківської практики.
Законодавчий вакуум та інерція в банківській сфері спричинили ейфорію вседозволеності, правовий нігілізм, численні порушення і зловживання з боку комерційних банків. Тому активізація роботи з удосконалення банківського законодавства з обліком необхідності ліквідації правових порожнеч, потреб розвитку національної банківської системи і міжнародної банківської практики постає в ряд першочергових завдань.
Великі столичні банки, як правило, не зацікавлені в обслуговуванні дрібної та середньої провінційної клієнтури. Основна мета великих столичних банківських структур при відкритті філії на периферії - "викачування" фінансових ресурсів із регіонів, а це, у свою чергу, веде до виснаження їх і без того убогих інвестиційних можливостей, подальшого зниження рівня виробництва, зростання безробіття та загострення соціальних проблем. Тільки місцеві банки можуть вирішувати проблеми економічних агентів на місцях, особливо дрібних і середніх. Необхідний розумний державний протекціонізм стосовно місцевих комерційних банків. Окрім цього, наявна велика небезпека того, що багато "лежачих" банків за рахунок відкриття філій спробують залучити додаткових клієнтів і покращити своє фінансове становище.
Накопичений досвід свідчить, що комерційні банки у своїй діяльності керуються винятково міркуваннями максимізації прибутку, причому, від швидкодохідних спекулятивних операцій, у тому числі на фінансових ринках. Цілком очевидно, що характерна для вітчизняних комерційних банків приватна або вузькогрупова форма власності практично виключає їх орієнтацію на загальнонаціональні інтереси. Навіть самий суворий державний нагляд та інспектування не зможуть забезпечити переважної загальносоціальної орієнтації комерційних банків, особливо якщо враховувати вкрай невисокий рівень підприємницької культури в країні [1].
Подібну ситуацію досить вміло використовують на свою користь шахраї, що діють у банківській сфері.
Офіційної статистики з діяльності шахраїв в Україні на сьогоднішній день не існує. Якщо банки і проводять роботу щодо моніторингу шахрайських операцій, то ця інформація є виключно конфіденційною та не підлягає оприлюдненню.
Так, лише за неофіційними даними, збитки від діяльності карткових "ловкачів" в Україні складають близько 1 % обсягу операцій із картками. Відповідно до ж вимог Visa і Europay, дана цифра не повинна перевищувати 0,14 % [2].
Одним із наслідків цього процесу є криміналізація банківської сфери, що викликає необхідність законодавчо посилити кримінальну відповідальність за вчинення злочинів у даній галузі.
З використанням банківських установ вчинюються такі "традиційні" злочини, як присвоєння, шахрайство, фальшивомонетництво, фіктивне підприємництво тощо, наприклад, для:
- фальсифікації платіжних документів;
- розкрадання готівкових і безготівкових коштів шляхом їх переведення на фіктивні рахунки;
- легалізації "брудних" коштів;
- повторного одержання вже здійснених виплат;
- здійснення покупок із використанням фальсифікованих або викрадених електронних платіжних засобів;
- продажу секретної інформації та ін.
Серед методів та цілей вчинення таких зазіхань можна виділити такі: корисливі (присвоєння грошових коштів і майна), політичні (шпигунство, діяння, що спрямовані на підрив фінансової і грошово-кредитної політики, валютної системи країни), дослідницький інтерес, хуліганські спонукання і бешкетництво, помста і т. ін. [3].
Безперечно, що існує цілий ряд об'єктивних та суб'єктивних причин, що сприяють вчиненню злочинів із використанням банківських установ. Запобігання ж злочинам у банківській сфері неможливе без встановлення причин та умов, що сприяють їх вчиненню або приховуванню. До них можна віднести:
- відсутність належного контролю за доступом працівників банку, що не мають відповідних повноважень, до управління комп'ютера, який використовується в банку як автономно, так і в якості віддаленої робочої станції банківської комп'ютерної мережі для дистанційної передачі даних первинних бухгалтерських документів у процесі здійснення фінансових операцій;
- халатність працівників банку при виконанні вимог з використання засобів обчислювальної техніки, що дозволяє зловмиснику вільно їх використовувати в якості знаряддя вчинення злочину;
- неналежний рівень прикладного програмного забезпечення банківських комп'ютерних мереж, що не має контрольного захисту та забезпечує перевірку відповідності і правильності інформації, яка вводиться;
- недосконалість парольного захисту (або недостатній ступінь захищеності) від несанкціонованого доступу інформаційним ресурсам банку, що не забезпечує достовірну ідентифікацію й аутентифікацію користувача;
- відсутність посадової особи, відповідальної за режим конфіденційності банківської інформації та її безпеки в частині захисту від несанкціонованого доступу;
- відсутність чіткої системи допуску по категоріях персоналу до документації суворої фінансової звітності, у тому числі тієї, що знаходиться у машинній формі;
- відсутність угод (контрактів) із працівниками банку з питань нерозголошення комерційної і службової таємниці [4].
Найпоширенішими банківськими протиправними операціями, що зустрічаються на сьогодні в країні, є:
- завищення і заниження суми проводок по дебету та кредиту;
- неправомірне списання з рахунків, коли службовець діє як агент або особа, що має доручення;
- фіктивні внески;
- фіктивні проводки по рахунках клієнтів;
- рахунки на фіктивних осіб;
- віднесення чеків службовців на рахунки клієнтів;
- вилучення і знищення чеків службовців до переносу чеків у бухгалтерську книгу;
- неправомірні зняття коштів з рахунків, що тимчасово не використовуються;
- незаконне присвоєння комісійних зборів;
- незаконне присвоєння внесків;
- маніпуляція з відсотками по ощадних рахунках.
Банківська сфера зазнає також й інших видів зловживань. До них можна віднести:
- фіктивні кредити;
- незабезпечені позики підприємствам, у яких керівники і службовці банку мають фінансову зацікавленість;
- позики під неадекватне, що не має ліквідності (або ж має обмежену ліквідність), забезпечення;
- заниження сум грошових зборів, позичкових відсотків, знижок і завищення сум виплати відсотків;
- заниження кредитових і завищення дебетових проводок по контрольному рахунку в загальній бухгалтерській книзі;
- продовження терміну платежу і збільшення розмірів комісій безвідома клієнтів;
- несанкціоноване звільнення застави;
- незаконне присвоєння облікових векселів;
- незаконне присвоєння платежів по векселях;
- використання в корисливих цілях векселів, на яких боржник зазначає бланковий індосамент і залишає для пролонгації терміну погашення кредиту;
- використання необізнаності позичальника, який вже сплатив частину суми векселя, для спонукання його до повної оплати векселя;
- незаконне присвоєння чекових сум, залишених боржником для оплати векселів після закінчення їх терміну;
- підміна векселів, підписаних неспроможними векселедавцями, на наявні векселя посадових осіб.
Крім
Loading...

 
 

Цікаве