WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захоплення заручників: особливості кримінальної відповідальності за законодавством країн близького та далекого зарубіжжя - Реферат

Захоплення заручників: особливості кримінальної відповідальності за законодавством країн близького та далекого зарубіжжя - Реферат


Реферат
на тему:
Захоплення заручників: особливості кримінальної відповідальності за законодавством країн близького та далекого зарубіжжя
Дві світові, "холодна" та безліч війн малої інтенсивності стали добрим підґрунтям для розвитку міжнародного тероризму, який, остаточно ставши некерованим наприкінці минулого сторіччя, сьогодні є вагомим, іноді - вирішальним фактором у долі цілих верств населення, держав, навіть усього людства.
У нашій державі здійснюються численні наукові дослідження різних аспектів цієї проблеми. Вагомий внесок в її розробку становлять праці В. Антипенка, В. Глушкова, В. Ємельянова, В. Ліпкана. Захищено вже дев'ять дисертацій (дві докторські та сім кандидатських), у тому числі сім - з юридичних наук.
Віддаючи належне важливості перерахованих напрацювань, зі свого боку зазначимо, що тероризм - явище не тільки і не стільки кримінально-правове (зазначені науковці й самі вказують на комплексний характер даного феномену). Не будучи криміналізованим, тероризм знаходить свій зовнішній вираз у низці так званих злочинів терористичної спрямованості (або терористичного характеру). На жаль, останнім (порівняно із тероризмом) приділяється менша увага.
Зокрема, досліджуючи такий терористичний прояв, як захоплення заручників, згадані вчені розглядають його здебільшого в аспекті співвідношення із тероризмом, терористичним актом (психологічні аспекти переговорів зі злочинцями, у тому числі й при звільненні заручників, що є предметом розробки, зокрема, В. Форноляк, І. Дубової, представляють вузькоспеціалізований інтерес). Водночас кримінально-правові проблеми даного злочину в нашій країні на рівні дисертаційного дослідження досі не розглядалися (для порівняння: у Російській Федерації, починаючи із 1991 р., вже захищено декілька кандидатських дисертацій, присвячених питанням кримінальній відповідальності за захоплення заручників).
Отже, для всебічного повноцінного дослідження даного злочину (зокрема, уточнення родового об'єкта, вивчення форм виявлення об'єктивної сторони та особливостей суб'єктивної сторони, з'ясування спірних питань при кваліфікації дій винних осіб тощо), неможливо буде не враховувати відповідний досвід законотворчої та правозастосовчої діяльності країн близького та далекого зарубіжжя, а також - регламентацію захоплення заручників як злочину міжнародного характеру у міжнародному праві (мається на увазі відповідність чинного національного кримінального законодавства Міжнародній конвенції по боротьбі із захопленням заручників 1979 р.).
Саме в останньому міжнародно-правовому акті (схваленому на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р., набув чинності 8 червня 1983 р.) вперше дається визначення даному злочину у ст. 1 Конвенції: "… будь-яка особа, яка захоплює чи утримує іншу особу і погрожує вбити, завдати ушкодження чи продовжити утримувати іншу особу (тут і далі іменовану як заручник) для того, щоб примусити третю сторону, а саме: державу, міжнародну неурядову організацію, будь-яку фізичну чи юридичну особу чи групу осіб виконати чи утриматись від виконання певного акту в якості прямої чи непрямої умови для звільнення заручників, вчиняє злочин захоплення заручників за змістом цієї Конвенції …" [21, с. 321-322]), засудив його як прояв міжнародного тероризму і запропонував країнам-учасникам, всьому міжнародному співтовариству вжити заходів по боротьбі з ним, у тому числі й через відповідне національне законодавство.
Поряд із визнанням захоплення заручників суспільно небезпечним (тобто злочинним) діянням, його законодавча дефініція, відповідальність та відмежування від суміжних злочинів має свої, властиві кожній країні особливості. Серед держав далекого зарубіжжя можна умовно виділити (за способом регламентації кримінальної відповідальності за захоплення заручників) такі групи.
У країнах першої групи кримінальні кодекси (далі - КК) не розмежовують даний та суміжні злочини, розглядаючи подібні діяння або в рамках одного складу (викрадення людини, іноді - незаконне позбавлення волі), або як його кваліфікований склад. Так, кримінально караними визнаються: викрадення іншої людини без її згоди з використанням насильства, або після отримання такої згоди за допомогою небезпечної загрози чи хитрощів, або іншим способом для того, щоб примусити третю особу вчинити дію, потурання або бездіяльність (§ 102 КК Австрії [4, с. 50-51]); викрадення особи та протизаконне позбавлення волі (ст. 142 КК Болгарії [6, с. 109]); викрадення людини з вимогою виконати певні дії для її звільнення (ст. 164 КК Іспанії [10, с. 57]); незаконне захоплення, викрадення, насильницьке чи здійснене шляхом обману вивезення чи утримання будь-якої особи з метою отримання викупу чи винагороди (§ 1201 титулу 18 Зводу законів США [2, с. 44]); позбавлення волі іншої особи, у тому числі з метою отримання прибутку (§ 261 КК Данії [9, с. 191]).
У державах другої групи кримінальний закон виділяє захоплення заручників у окремий склад злочину, який співвідноситься із незаконним позбавленням волі та викраденням людини як спеціальна норма із загальною. Родовим об'єктом злочину, що розглядається, визнається особиста воля людини (щоправда, існують і винятки: наприклад, за КК Польщі захоплення заручників - злочин проти публічного порядку (ст. 252) [14, с. 174-175]). Дії, що складають об'єктивну сторону захоплення заручників, сформульовані згідно зі ст. 1 Конвенції: передбачені дві форми його вчинення (захоплення або тримання особи). Суб'єкт злочину - загальний (як його визначає кримінальний закон відповідної держави). Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та наявністю спеціальної мети - спонукання визначеного законом кола фізичних та юридичних осіб до вчинення або невчинення певних дій як умови звільнення потерпілого. Кваліфікуючими обставинами захоплення заручників визнаються вчинення злочину з корисливих мотивів, повторно, за попереднім зговором групою осіб, завдання шкоди здоров'ю потерпілого, жорстоке поводження із ним або тривале позбавлення його волі (від одного тижня до одного місяця); особливо кваліфікуючими - смерть потерпілого або настання інших тяжких наслідків.
Природно, що в державах із різними правовими системами не можуть не існувати й обумовлені власними законотворчими традиціями та правозастосовчою практикою певні особливості регламентації кримінальної відповідальності за злочин, що розглядається. Так, адресати погроз при захопленні заручників іноді названі узагальнюючим терміном "третя особа" (ст. 282а КК Голландії [7, с. 182], ст. 185 КК Швейцарії [19, с. 70]). Можуть бути прямо вказані види спеціальної мети при вчиненні даного злочину - готування або вчинення злочину або проступку; сприяння втечі або забезпечення безкарності виконавця чи співучасника злочину або проступку; досягнення виконання будь-якої вимоги або умови, зокрема внесення викупу (ст. 224-4 КК Франції [18, с. 224-225]).
Нарешті, в окремих випадках законодавець, підкреслюючи терористичний характер злочину, щорозглядається, вказує, що при організованих формах терористичної діяльності, тобто при вчиненні злочинів терористичної спрямованості (терористичного характеру) у складі спеціально створеної з цією метою організації (спільноти), захоплення заручників (на відміну від незаконного позбавлення волі чи викрадення людини) підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів (наприклад, ст. 120 та 239 КК КНР [11, с. 69; 164-165], § 129a та 239b КК ФРН [17, с. 90-91; 137-138]).
З метою стимулювання позитивної посткримінальної поведінки особи передбачається або звільнення винної особи від кримінальної відповідальності (КК Польщі) або зменшення покарання (КК Франції та Швейцарії) за умови добровільного звільнення заручника та відмови від висунутих вимог.
Як бачимо, однакової точки зору стосовно законодавчого регулювання відповідальності за захоплення заручників та суміжні з ним злочини, формулювання відповідних норм у кримінальному законі, кваліфікації дій та покарання
Loading...

 
 

Цікаве