WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми застосування кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини у сфері службової діяльності - Реферат

Проблеми застосування кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини у сфері службової діяльності - Реферат


Реферат
на тему:
Проблеми застосування кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини у сфері службової діяльності
Негативним і небезпечним явищем, існування якого впливало і продовжує впливати на процеси становлення та розвитку соціальної правової держави є, поза сумнівів, корупція. На жаль, коло проблем, пов'язаних з проявами корупції та хабарництва, почали викликати науковий інтерес і вивчатися нещодавно, оскільки радянська влада довгий час не визнавала взагалі такого поняття, як "корупція", натомість використовувалися терміни "хабарництво", "зловживання службовим становищем". Тим самим заздалегідь були приречені на невдачу як спроби вивчення цього явища, так і загалом боротьба з ними [1, с. 112]. За цих історичних традиційних умов вирішення питання зміцнення законності та правопорядку, утвердження правової підзвітності та підконтрольності службових осіб на сьогодні вимагає цілеспрямованої, продуктивної і системної роботи всіх правоохоронних органів, глибокого науково-теоретичного вивчення злочинів у сфері службової діяльності, вироблення міцного кримінально-правового підґрунтя протидії їм.
Загалом злочином у сфері службової діяльності може бути визнано будь-який умисний злочин, що вчинюється службовою особою органу державної влади або місцевого самоврядування з використанням влади чи свого службового становища, або будь-якою іншою особою, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або для задоволення інтересів третіх осіб.
Одне з найважливіших місць у системі запобігання цим злочинним діянням посідає Кримінальний кодекс України, який в розділі 17 Особливої частини "Злочини в сфері службової діяльності" передбачає відповідальність за такі злочини, як: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); перевищення влади або службових повноважень (ст. 365); службове підроблення (ст. 366); службова недбалість (ст. 367); одержання хабара (ст. 368); давання хабара (ст. 369); провокація хабара (ст. 370).
Як слушно зауважив О. Литвак, "попереджуваний та виховний ефект кримінального законодавства - одна з форм його реалізації. І, безперечно, цей ефект буде тим значимішим, чим досконалішим (у всіх аспектах) буде Закон" [2, с. 78]. Таким чином, удосконалення кримінального законодавства і механізмів його застосування є особливо важливим і практично необхідним.
Одним з найскладніших та таких, що викликають у практиці правоохоронних органів найсерйозніші сумніви та суперечки, є питання розмежування складів злочинів "зловживання владою або службовим становищем" та "перевищення влади або службових повноважень". Пропозиції щодо вирішення проблеми розмежування цих складів злочинів вносили багато теоретиків кримінального права. Так М. Стручков писав: "Перевищення влади являє собою вид зловживання владою, оскільки і в цьому випадку посадова особа вчинює суспільнонебезпечне та кримінально каране діяння, використовуючи своє посадове становище" [3, с. 12].
На наш погляд, своєрідно вирішити дану кримінально-правову проблему пропонував Є. Прокопович: "Якщо у посадової особи не було підстав для застосування владних повноважень, але вона їх застосувала, наявне зловживання владою; якщо ж у посадової особи були підстави для застосування влади, але вона застосовується в обсязі, що виходить за припустимі межі, має місце перевищення влади"[4, с. 5-8].
Пізніше О. Свєтлов запропонував об'єднати "зловживання владою або службовим становищем" та "перевищення влади або службових повноважень" в один склад злочину або залишити їх окреме існування і передбачити відповідальність за перевищення влади, потерпілим від якого могли б бути тільки фізичні особи [5, с. 7-9].
Під час підготовки проекту КК України М. Мельник та М. Хавронюк вносили пропозицію взагалі не вживати поняття "перевищення влади або службових повноважень", а передбачити всі можливі спеціальні склади зловживання владою або службовим становищем, у тому числі - окремий склад злочину зловживання владою або службовим становищем, а також загальний склад зловживання владою або службовим становищем [6, с. 27]. Проте, думка науковців не була взята до уваги і КК України став свідченням збереження старого підходу до розмежування вищезазначених понять, критерії розмежування яких знайшли своє закріплення в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26.12.2003 р. № 15.
Окрім цього, безсумнівною є необхідність вирішення питання, яке стоїть сьогодні перед фахівцями кримінального права і законодавцем, стосовно внесення змін до кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини в сфері службової діяльності. У цьому контексті наявна потреба звернути увагу на деякі законодавчі неузгодження, які безпосередньо негативно впливають на ефективність протидії цим злочинним правопорушенням. Так, особливе значення має, на наш погляд, кримінальна відповідальність за посередництво в хабарництві.
На думку професора В. Клименка, суспільна небезпека посередництва в хабарництві, як і посередництва при вчиненні інших злочинів, очевидна й є досить високою з таких причин:
- по-перше, без нього вчинення злочину інколи є неможливим або досить проблематичним. Так, дача чи одержання хабара без посередника може стати неможливими у зв'язку з неможливістю того, хто дає хабар, зустрітися наодинці, чи взагалі з тим, хто його одержує;
- по-друге, - використання посередника при вчиненні злочину допомагає залишатися злочинцю (організатору, підбурювачу, пособнику, виконавцю) в "тіні", не виявляти себе, діяти непомітно для потерпілих, потенційних очевидців або інших злочинців, і тим самим створювати труднощі в розслідуванні злочину;
- по-третє, - діяльність посередника зміцнює рішучість організатора, підбурювача, пособника, виконавця (останнього, коли він є ініціатором посередництва) вчинення суспільнонебезпечного діяння;
- по-четверте, - використання посередника може сприяти приховуванню злочину, яке є формою співучасті.
Отже, зазначена особа посередньо або безпосередньо посягає на суспільні відносини, яким заподіюється шкода діями виконавця злочину [7, с. 84].
Дослідження зарубіжного кримінального законодавства засвідчує, що питання про наявність спеціальної норми за посередництво в хабарництві в різних країнах вирішується по-різному. Крім КК РФ, норма про відповідальність за посередництво в хабарництві відсутня в кримінальному законодавстві Польщі, Болгарії. Разом з тим, наприклад кримінальному законодавству Китаю, такий інститут притаманний. Виключення з проекту КК України спеціальної норми про відповідальність за посередництво в хабарництві обумовлене, на думку науковців, відсутністю єдиного розуміння правової природи цього діяння.
З точки зору В. Борисова, норма, що встановлювала відповідальність за посередництво в хабарництві (ст. 169 КК СРСР редакції 1960 р.) мала недолік, який полягав в тому, що вона ускладнювала відмежування певного виду співучастівід інших, які кваліфікувалися як пособництво у хабарництві. За новим КК дії посередників повинні кваліфікуватися як давання хабара або як пособництво в одержанні хабара. Що стосується осіб, які залучають інших до давання хабара, то їх необхідно визнавати або підмовниками до давання хабара, або організаторами такого злочину [8, с. 35]. Таку думку підтримує також М. Бажанов, який стверджує, що декриміналізація посередництва в хабарництві не означає послаблення відповідальності за подібні діяння, оскільки посередник завжди є суб'єктом давання хабара, тоді як особа, яка передала хабар посереднику, - підбурювачем до давання хабара, що є підставою притягнення їх до відповідальності за ст. 370 КК України "Давання хабара" [9, с. 37].
Проте, за словами М. Коржанського, посередництво в хабарництві є особливим видом співучасті у хабарництві незалежно від того, кому сприяє посередник, хабародавцеві, чи посадовій особі, яка одержує хабар [10, с. 311]. Найбільш точно поняття
Loading...

 
 

Цікаве