WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові засади дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. Основні детермінанти їх порушення - Реферат

Організаційно-правові засади дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. Основні детермінанти їх порушення - Реферат

поточного року органами внутрішніх справ, прокуратури та податкової міліції зареєстровано 237,1 тис. злочинів (на 9,8 % більше аналогічного періоду минулого року), понад 50 % з яких є тяжкими та особливо тяжкими.
Найбільший ріст кількості тяжких злочинів, у порівнянні з минулим роком, відмічається в Одеській (на 33,0 %), Тернопільській (на 25,6 %) та Львівській (на 24,8 %) областях.
У загальній кількості зазначених злочинів 61,5 % відносяться до злочинів проти власності.
Скоєно 1,685 тисяч навмисних вбивств і замахів на вбивство, 380 зґвалтувань і замахів на зґвалтування. Кількість грабежів збільшилась в 1,5 рази і складає 16,3 тис. випадків, розбоїв - на 11,7 % (2,4 тис.).
Зареєстровано 85,7 тисяч крадіжок особистого майна громадян, третина яких - з квартир.
Кількість потерпілих від злочинів за 5 місяців поточного року становить 143,1 тис. осіб, що на 18,1 % більше аналогічного періоду минулого року. 3874 особизагинули в результаті злочинів.
Правоохоронними органами встановлено 363 організовані групи, які вчинили 2740 злочинів, 81,2 % з яких становлять тяжкі та особливо тяжкі.
Найбільш поширені прояви організованої злочинності в Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях, де виявлено, відповідно, 40, 35 і 26 організованих злочинних угруповань, що вчинили, відповідно, 346, 230 і 137 злочинів.
Переважна більшість зазначених злочинів була спрямована проти особистих прав і свобод громадян.
Серед основних детермінант порушень прав і свобод громадян правоохоронними органами за результатами дослідження можна назвати такі.
1. Звернення громадян до правоохоронних органів та інших місцевих органів державної влади із проханнями про сприяння реалізації закріплених Конституцією і чинним законодавством прав та інтересів належним чином не розглядаються, ефективні заходи до усунення порушень закону не вживаються, порушені права роками залишаються не поновленими.
2. Не проводяться належним чином перевірки звернень громадян, в яких оскаржуються рішення та дії працівників правоохоронних органів. Невідкладне вжиття заходів щодо припинення неправомірних дій зазначених працівників та скасування незаконних рішень в більшості випадків відсутнє.
3. Ефективність боротьби зі злочинністю з метою захисту права людини на життя, свободу та фізичну недоторканність залишається вкрай низькою.
4. Протягом тривалого часу мають місце залишення без належного реагування органів прокуратури скарг на насильство, перевищення службових повноважень та інші протиправні дії працівників міліції.
5. Байдуже ставлення до нагальних проблем населення стало повсякденною нормою поведінки багатьох посадових осіб правоохоронних органів.
6. Мають місце порушення прав громадян під час розслідування кримінальних справ та тримання під вартою. Допускаються непоодинокі випадки застосування тортур під час затримання і дізнання, порушення посадовими особами правоохоронних органів вимог кримінально-процесуального законодавства стосовно строків попереднього слідства, тримання осіб під вартою. Наявні численні випадки звільнення з-під варти у зв'язку із закриттям кримінальних справ, із зміною запобіжного заходу, при винесенні виправдувальних вироків, скасування судами санкцій прокурорів на арешт. Значним є відсоток не задоволених судами скарг потерпілих і підсудних на дії слідчих органів.
Через низьку якість попереднього слідства, здійснення неналежного прокурорського нагляду значна кількість кримінальних справ судами повертається на додаткове розслідування.
Звертаючи увагу на діяльність судової системи з цих питань, хоча вона не відноситься до правоохоронних органів і являє собою незалежну судову владу, слід відзначити, що суди України, у свою чергу, в цілому забезпечують відновлення порушених прав і свобод людини. Разом з тим, і у цій діяльності є певні недоліки та упущення.
Не завжди судами виконуються вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, ще допускаються помилки в оцінці доказів і застосуванні норм закону. Інколи за наявності підстав для ухвалення виправдувального вироку справи направляються на додаткове розслідування.
7. Не викорінені необгрунтовані засудження громадян і безпідставні виправдання осіб, які вчинили злочини.
8. Не завжди забезпечується право громадян на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Трапляються випадки необгрунтованої відмови громадянам у задоволенні позовів про захист трудових, майнових, житлових та інших прав.
9. Поширюються випадки тиску на суди з метою перешкоджання всебічному, повному й об'єктивному розгляду конкретних справ або домагань незаконного судового рішення, проявів неповаги до суду у зв'язку зі здійсненням правосуддя. Органи державної влади і посадові особи, які відповідно до Конституції України зобов'язані забезпечити незалежність суду, не завжди адекватно реагують на такі факти. Суди та органи суддівського самоврядування не дають належної відсічі спробам втручання в розгляд справ.
10. Заслуговує на увагу також довготривалість розгляду у судах справ щодо організованих злочинних угруповань. Так, протягом 2003 року слідчими підрозділами правоохоронних органів до суду направлено 665 кримінальних справ цієї категорії. Судами розглянуто 396 справ (60 %), а з кількості направлених протягом минулого року - лише четверта частина. Це, в першу чергу, є грубим порушенням прав громадян і, зокрема, потерпілих, свідків і т. ін., які тривалий час не отримують відшкодування збитків, спричинених злочинними діями підсудних.
11. Низька ефективність Феміди призвела також до того, що населення втрачає довіру до судів, про що свідчить велика кількість звернень наших громадян до Європейського суду з прав людини щодо питань порушення правоохоронними органами їх законних прав, свобод й інтересів.
На сьогодні Україна - на четвертому місці по кількості звернень до Європейського суду по правах людини після Туреччини,
Loading...

 
 

Цікаве