WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зарубіжний досвід міграційної політики – чинник боротьби з організованою злочинністю - Реферат

Зарубіжний досвід міграційної політики – чинник боротьби з організованою злочинністю - Реферат

зайнятості скласти спеціальні списки безробітних іноземних робітників, які шукають роботу.
Хоча Закон 943/86 став першим кроком до створення раціонального режиму міграції й одержав позитивні відгуки в пресі та на парламентських дебатах, цей законодавчий будинок почав швидко руйнуватися, зокрема, внаслідок такої структурної особливості італійського суспільства, як існування "тіньової" економіки. Іммігранти, зареєстровані в якості безробітних, могли продовжувати користуватися посвідченням на проживання, нелегально працюючи у сфері "тіньової" економіки, де вони не мали соціального захисту. Більше того, права, надані цим Законом робітникам-мігрантам (практично ті самі, якими користувалися італійські робітники), створювали стимул як для робітників-іммігрантів, так і для роботодавців ухилятися від сплати податків і внесків соціального страхування для обопільної вигоди. З іншого боку, через збільшення кількості іммігрантів, зареєстрованих безробітними, Міністерство праці додатково заморозило легальний в'їзд, що спричинило його нелегальне зростання. В результаті в 1986-1988 рр. була розпочата програма амністій, спрямована на легалізацію постійно зростаючої кількості проживаючих в Італії нелегальних іммігрантів. У цілому, Закон 943/86 став прикладом провалу політики, але в той самий час він досить довго впливав на суспільну думку своїми несподіваними наслідками: легалізацією значної кількості нелегальних мігрантів, включаючи знову прибулих і тих, хто не підпадав під програму амністії, і наявністю великої кількості мігрантів, зареєстрованих як безробітних.
Із закінченням амністії 1986-1988 років акцент у міграційній політиці змістився з внутрішнього контролю (посвідчення на проживання і контроль над ринком праці) на зовнішній, а також - на питання громадського порядку, що одержало відображення в прийнятому в 1990 р. Законі 39/90, більше відомому як "закон Мартеллі". Прийнятий в результаті політичних дебатів і внаслідок необхідності зберегти хитливий коаліційний Уряд, цей Закон був компромісом між ліберальними й обмежувальними заходами. В якості його ліберальних рис можна згадати поширення на всіх права на притулок (раніше діяв лише стосовно тих, хто прибував із країн радянського блоку) і початок нової програми амністії, цього разу відкритої для будь-якого іммігранта незалежно від того, чи є в нього робота. З іншого боку, цей Закон вводив досить тверді обмежувальні зміни в системі зовнішніх засобів контролю, насамперед, встановлення щорічної межі чисельності знову прибуваючих легальних іммігрантів і введення віз для значної кількості країн. Більше того, він підкреслював, що імміграція стає питанням громадського порядку. Нарешті, цей Закон був спрямований на створення ефективної системи висилки з країни як основи внутрішньої системи контролю: вигнання стало обов'язковим заходом у відповідь на всілякі порушення. Хоча Закон 39/90 був певним позитивним внеском у розвиток раціональної системи контролю над імміграцією, він нічого не міг протиставити посиленню моральної паніки, пов'язаної з питаннями міграції, що зростала протягом 90-их років. Нова амністія та "албанська навала" 1991 р. посилили сприйняття суспільством імміграції як повсюдно нелегального явища, збільшили недовіру до здатності держави керувати міграцією і виробили уявлення про те, що Італія знову стала країною, яка зазнала іноземної навали, хоча й дещо іншої, ніж та, що мала місце в часи падіння Римської імперії. Недивно, що такі настрої знову викликали потребу зробити міграційне законодавство більш твердим, перекривши використовувані іммігрантами лазівки.
Однак, протягом 1992-1996 років спроби провести всеосяжну та органічну імміграційну реформу зазнали невдачі через політичну кризу і перебудову політичної системи. З огляду на тендітну політичну рівновагу і наявність двох популістських антиіммігрантських партій (сепаратистської Північної ліги і постфашистського Національного союзу), було досить небезпечно ставити імміграцію на одне з перших місць у політичному порядку денному. Імміграція була занадто "гарячою" темою, щоб нею у ті часи могли займатися слабкі коаліційні уряди.
Показовим прикладом у цьому сенсі є спроба реформувати закони про імміграцію, розпочата в 1995 р. тимчасовим урядом, очолюваним Л. Діні. Після падіння уряду С. Берлусконі в грудні 1994 р. Л. Діні сформував політично нейтральний кабінет, що цілком складався з непримиренних технократів. Уряд Л. Діні поквапився опублікувати декрет (відомий як "Декрет Діні"), що згодом повинен був перетворитися на новий закон про міграцію, який знову виявився компромісом, що містив ряд протилежних елементів. З одного боку, під тиском антиіммігрантської Північної ліги він був спробою прискорити і зробити більш ефективними випадки відмови в пропуску через кордон і висилки з країни. З іншого боку, щобдогодити лівому і католицькому компонентам більшості, була введена нова (уже третя за рахунком) програма їх легалізації. Декрет як політичний захід зазнав повного провалу і не був перетворений на закон у межах установленого Конституцією 60-денного терміну. Тому він кілька разів перевидавався, іноді - в колишньому вигляді, іноді - зі змінами. У процесі його перевидання кілька положень були з нього виключені, оскільки були визнані неконституційними. Врешті-решт, реформа порядку висилки виявилася настільки невдалою, що навіть поліція прийнялася лобіювати повернення до колишніх норм. І знову єдиним результатом нової програми легалізації іммігрантів, що спробував прийняти кабінет Л. Діні, було подальше зміцнення у свідомості громадськості думки, що Уряд не в змозі контролювати міграцію.
Описана низка часткових і повних провалів політики по відношенню до міграції неминуче підсилила моральну паніку, а труднощі із законодавчим оформленням імміграційної реформи широко тлумачилися як байдужість Уряду до громадян, що стали "жертвами навали" іммігрантів та їх нібито повсюдного нелегального проживання.
Проведений аналіз міграційної політики Італії дає змогу стверджувати про деяку ідентичність зі становищем в Україні, де відмінністю, на наш погляд, виступає лише те, що замість широкої берегової лінії в Україні існує досить значна лінія кордону з країнами пострадянського табору. Крім того, на сучасному етапі розвитку державності в Україні міграційна політика перебуває лише на стадії становлення, тому досвід Італії може виявитися дуже корисним, щоб не повторювати ті помилки, які вже були допущені.
Список використаних джерел
1. Controlling Immigration. A Global Perspective / W.A. Cornelius, P.L. Martin, J.F. Holifield (eds.). - Stanford: Stanford Univ. Press, 1994.
2. Kindleberger C.P. Europe's Postwar Growth: The Role of Labor Supply. - Cambridge: Harvard Press, 1992.
3. Holifield J.F. Immigrants, Markets and States: The Political Economy of Postwar Europe. - Cambridge MA: Harvard Univ, 1992.
4. Sciortino G. The Flow and the Floods Making Italy a "New European Immigration Country". - Milan: Fondazione Cariplo-Ismu, 1997.
5. Holifield J.F. The Migration Crisis in Western Europe // Migration, Ethnicity, Conflict / K. Bade (ed.). - Osnabruck: Universitatsverlag Rasch, 1994. - P. 367-402.
6. Freeman G.P. Can Liberal States Control Unwanted Migration? // The Annals of the AAPSS. - 1994. - Vol. 534. - P/17-30.
7. Amersfoort H. Migration: the Limits of Governmental Control // New Community. - 1996. - Vol.22. - P. 243-257.
8. North D.S. Why Democratic Government Can't Cope with Illegal Migration: paper Presented at the OECD Conference on Migrations. - Rome, 1991. - March.
9. Massey D.S. The False Legacy of the 1995 Immigration Act // World on the Move. - 1996. - № 2. - P. 2-3.
10. King R. Rybczuk K. Southern Europe and the International Division of Labour: From Emigration to Immigration // The New Geography of European Migrations / R. King (ed.). London: Belhaven Press, 1993.
11. Воронина Н. Правовое регулирование миграции в России // Вынужденные миграции: интеграция и возвращение. - М., 1997.
12. Римаренко Ю.І. Міжнародне міграційне право. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве