WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Замісна терапія у контексті протидії незаконному обігу наркотичних засобів і поширенню наркобізнесу в Україні - Реферат

Замісна терапія у контексті протидії незаконному обігу наркотичних засобів і поширенню наркобізнесу в Україні - Реферат

у суспільстві його деформованої (втрачуваної) частини - наркоманів зі спробами зниження шкоди від ін'єкційного немедичного зловживання наркотиками.
Про що йдеться? У першому разі ми однозначно говоримо про положення розділу ІІІ. Заходи протидії незаконному вживанню наркотичних засобів або психотропних речовин Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" [6], де у відповідних статтях 14 та 16 передбачено порядок добровільного і примусового лікування осіб, хворих на наркоманію. Але жодним словом не обумовлено заборону або дозвіл лікування осіб з різними формами наркозалежності за допомогою наркотичних засобів. От тут дозволимо собі пояснення.
Прецедент заборони лікування наркоманії наркотичними засобами і психотропними речовинами, занесеними до Списку ІІ, тобто такими наркотичними засобами, обіг яких обмежено, знаходимо у пункті 6 статті 31 глави V Федерального закону Російської Федерації від 24 грудня 1997 року "О наркотических средствах и психотропных веществах" [7], в якому абсолютно чітко виписана дана заборона. Але тут же поруч знаходимо у пункті 1 таке: "У медичних цілях можуть використовуватися наркотичні засоби і психотропні речовини, занесені до Списку ІІ…". Мабуть, російський законодавець заздалегідь заклав таку норму, зважаючи на світові та російські тенденції у бік запровадження програм замісної терапії, що підтверджується і власною українською "замісною" політикою. Але російський законодавець, з одного боку, однозначно заборонив використання наркотиків зі Списку ІІ, а з іншого, - дозволив його використання для медичних потреб. До Списку ІІ входять наркотики і психотропи, обіг яких обмежено, серед них такі, як бупренорфін, метадон, морфін і кокаїн. Перші три традиційно проходять фігурантами у програмах замісних терапії. Ми бачимо у цьому, з огляду на мотивацію необхідності запровадження програми замісної терапії, першочергову потребу апробації ефективності даної програми у добровільних групах наркозалежних, як це намагаються зробити нині, про що йтиметься пізніше, інакше як можна зрозуміти дозволене медичне використання даної програми. Між іншим, аналіз положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 7 липня 1999 року [8] показує, що згідно зі статтею 10 розділу ІІ в нашій державі можуть використовуватися наркотичні засоби у медичній практиці, включені до таблиці ІІ Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року [9], якими знов-таки виступають бупренорфін, метадон, морфін.
Мабуть, користуючись відсутністю законодавчо визначеної заборони та імовірністю використання метадону у медичній практиці для лікування, а точніше, - для підтримання опіатних наркоманів у програмі замісної терапії з метою зниження шкоди від ін'єкційного споживання, опіатної форми залежності, який є синтетичним агоністом опіоїдних рецепторів мозку, керувалися під час підготовки Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 264 "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки" [10], вважаючи таким чином можливе зниження шкоди від наркоманій. Але тут виникають питання, які в цих двох документах свідомо чи несвідомо залишили без належної уваги. По-перше, Концепція стратегії дій Уряду передбачила впровадження програми замісної терапії та її поєднання програмами профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. По-друге, Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД також у заходах з виконання Програми у пункті 12 вводить "упровадження методу замісної терапії з метою зменшення ризику інфікування ВІЛ-споживачів ін'єкційних наркотиків". У даному разі йдеться про програму та метод замісної терапії. Але абсолютно забули конкретизувати, яку саме програму та який саме метод збираються використовувати МОЗ за участю Всеукраїнської асоціації зменшення шкоди від ін'єкційного зловживання немедичними наркотиками і психотропами? Справа ускладнюється ще й тією обставиною, що ризик поширення ВІЛ-інфекції пов'язаний далеко не лише з ін'єкційним споживанням зазначених засобів і речовин і охоплює він не тільки наркозалежних [11], а з тим, що останні через наркотичну ейфорію відчутно знижують поріг адекватного сприйняття оточуючих ситуацій та обставин, до яких відносяться й розуміння небезпеки від "незахищених" сексуальних зносин, розбірливість і постійність статевих контактів, необхідність сексуального життя з одним партнером і т. ін. ВІЛ-інфекцією охоплюються також діти, народжені від інфікованих матерів, сексуальні партнери - не наркозалежні - ін'єкційних наркоманів.
Наведемо деякі приклади рівня і швидкості розповсюдження ВІЛ-інфекції. Споживачі ін'єкційних наркотиків, зазвичай, утворюють закриті мікросоціуми, де рівень зараження є конче високим через використання спільного інструментарію та зниження або повну відсутність порогу небезпеки, як вже зазначалося. ВІЛ-інфекцію виявлено серед цієї категорії осіб у 114 країнах світу. Причина появи ВІЛ-інфекції - ін'єкційне споживання наркотичних засобів - є найбільш притаманною для багатьох країн Азії, Північної Америки та Східної Європи [11].
Сьогодні відома так звана шведська метадонова програма [12], що відрізняється жорсткими обмеженнями при відборі пацієнтів і суворим наглядом за дотриманням режиму утримання від споживання вуличних наркотиків - 2-3 рази на тиждень - аналіз сечі, заборона з'являтися у певних місцях (маємо тут вже елементи індивідуальної профілактики наркоманії, або запобігання поверненню до немедичного зловживання наркотиками). Програма має на меті покращення соціального функціонування людей з опіатною залежністю, попередження серйозних медичних і соціальних наслідків, включаючи інфікування ВІЛ, скорочення споживання героїну, зниження рівнязлочинної поведінки [13], а також соціальну інтеграцію наркоманів, щоб люди не почували себе зайвими у суспільстві та були задіяні суспільно корисною працею, попередження ранньої смертності від передозувань нелегальними наркотиками сумнівної якості. При цьому з'ясувався дуже важливий аспект: з 279 пацієнтів метадонової шведської програми протягом 9 років 33 % померли, 69 % - в ході участі у програмі було засуджено за злочини, 60 % - не працювали. Скажіть, сьогодні Україна готова до фінансування та реалізації такої моделі з негативними наслідками? Гадаю, що в жодному разі ні.
Але, як не дивно, сьогодні вже поспіхом розпочато реалізацію проекту "Замісна терапія" для ін'єкційних наркоманів Міжнародним альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні та Міжнародним фондом "Відродження" з метою дослідження можливостей і створення умов для прискорення введення в Україні цього виду терапії [14].
У той самий час термінового введення зазначеного проекту Концепція стратегії Уряду та Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції не визначають головного - за допомогою яких медикаментозних препаратів і технологій має реалізовуватися замісна терапія - чи вона має бути метадоновою, чи з використанням бупренорфіну, або повільно вивільненого морфіну? Зауважимо, що у даному разі йдеться про метадон у випадку продіагностованої опіатної наркоманії, а якщо потребується лікування кокаїнової, синтетичної залежності, або, ще гірше, - полінаркоманії? Чи спрацьовуватиме метадонова терапія? Зрозуміло, що вона виявиться некорисною. Більше того, на наш погляд, однозначно існує імовірність витоку препарату "замісної терапії" -
Loading...

 
 

Цікаве