WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Замісна терапія у контексті протидії незаконному обігу наркотичних засобів і поширенню наркобізнесу в Україні - Реферат

Замісна терапія у контексті протидії незаконному обігу наркотичних засобів і поширенню наркобізнесу в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Замісна терапія у контексті протидії незаконному обігу наркотичних засобів і поширенню наркобізнесу в Україні
Одразу наголосимо, що необхідно чітко розмежовувати два основні, на наш погляд, блоки проблем, які наводимо нижче, що виникли під час вивчення політики й справжнього підґрунтя активного пропонування лікування методом замісної терапії єдиної форми наркотичної залежності - опіатної. На цій обставині наголошуємо особливо, тому що виникають запитання: чи є опіатна наркозалежність найбільш небезпечною та загрозливою для здоров'я формою залежності серед інших відомих; чи етично вести розмови лише й тільки про лікування так званої "важкої" форми наркоманії - а що, прибічникам метадонового методу відомі легкі різновиди захворювання, котрі не треба ані лікувати й поширенню яких не варто в жодному разі протидіяти; як лікувати кокаїнові, синтетичні, полінаркоманії; і, насамкінець, чому метадонова тема є найбільш активно обговорюваною? На ці та деякі інші актуальні питання ми намагатимемося відповісти у даній статті. Повертаючись до заявлених двох аспектів проблем, нагадаємо, що потребують чіткого розрізнення такі поняття, як:
1) протидія поширенню різних видів наркоманії як таких і, власне, максимально можливе зниження рівня "зараженості" цією соціальною хворобою нашого суспільства. Тут лікування наркозалежності - героїнової та від зловживанням ацетильованим опієм - виступає однією зі складових комплексної системи протидії організованому наркобізнесу, оскільки "звуження" ринку попиту через дійсно ефективне, а не деклароване лікування та ресоціалізацію хворих людей, вироблення антинаркотичного імунітету суспільства гіпотетично може викликати, на наш погляд, відчутну втрату позицій організованої торгівлі наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх аналогами;
2) спроби й намагання знизити шкоду від поширення самих наркоманій, що має виступати не звичайним питанням, а бути загальнонаціональною стратегією, в основу якої повинен бути закладений комплекс складних завдань, серед яких важливе місце належить не лише подоланню проблем суто криміногенного характеру, таких як контрабанда, виробництво й торгівля наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх аналогами, тобто - організованого наркобізнесу. Протидіяти незаконній наркоторгівлі однобоко - через діяльність лише правоохоронних органів, або тільки за допомогою лікування наявних та наново виниклих наркоманів - є справою, зреченою на провал, тому що у такій складній боротьбі потребується комплексність заходів, координованість спільної діяльності та постійний державний контроль за протидією наркобізнесу й наркоманіям.
А первинним, на наш погляд, тут є загальнодержавна зацікавленість щодо життєво важливого вирішення наркопроблем в Україні та стримування, як справедливо вважає російський дослідник економічної природи наркобізнесу Л.М. Тимофєєв, наркодиктатури [1]. Він, зокрема стверджує, що, уявляючи собі масштаби російського наркоринку (в Україні ситуація є також невтішною, з огляду на темпи наркотизації населення та постійно зростаючу кількість вилучених з незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і наркосировини та фактаж з ліквідованих підпільних нарколабораторій) [2], можна уявити, що люди, контролюючі цей нелегальний ринок, є набагато могутнішими, ніж ті, котрі контролюють легальні ринки - нафти, газу або алюмінію. Л.М. Тимофєєв також зазначає, що "… наркоманія розповсюджується по Росії зі швидкістю лісової пожежі у сильний вітер. Росії загрожує окупація наркомафією. Якщо темпи розвитку наркобізнесу у найближчі п'ять-сім років збережуться, кількість "важких" наркоманів у країні сягне десяти мільйонів, а прибутки наркобізнесу перевищать рівень Держбюджету. За такого розвитку подій не варто відносити до розряду фантастичних антиутопій ймовірність, що державна влада опиниться під контролем сил, котрі нині розпоряджаються ринком наркотиків" [1].
У сенсі одного з компонентів системи подолання наркобізнесу з його загрозами для національної безпеки України ефективне лікування наркозалежних і виведення їх таким чином з нелегального наркоринку є життєво важливим завданням, але незрозуміло, чому ми хапаємося, наче як за соломину, за метадон, коли сьогодні маємо вітчизняний препарат, і чому б наркологічним службам разом з українськими фармацевтами та психіатрами не взятися до розробки й апробації нових методів лікування різних форм наркозалежності, а не єдиної, та ще й за допомогою виробленого за кордоном метадону? Ми розцінюємо це як незнання проблеми або небажання володіти нею на тлі довічної ліні, або ж свідоме, завідомо байдуже ставлення до проблем наркотизації українського народу.
Наведемо приклад з листа Батьківського комітету м. Полтави до редакції газети "Зеркало недели" від 2 серпня 2004 р.: "Відомий російський нарколог В. Лук'янов вважає, що прибічники метадонової терапії - це люди, які не розуміють всієї глибини проблеми, котрі хочуть піти простим, проте порочним шляхом - вирішити проблему наркотиків за допомогою наркотиків" [3].
Цікаво, що ще у 1972 році відома "війна зловживанням наркотиками", оголошена Р. Ніксоном, знайшла своє відображення у Програмі боротьби з наркоманією того самого року [4, с. 4], в якій уперше було визначено роль федерального уряду у взаєминах зі штатами у сфері боротьби з наркоманією. Більше того, дана Програма пізніше була включена складовою до Національної стратегії скорочення злочинності, передбачаючи дуже широкий спектр лікувальних, профілактичних та інших заходів, серед яких - створення кризових центрів при лікарнях, що є дуже популярним, але неефективним засобом на сьогодні, й, що особливо вражає, запобігання вживанню метадону і т. ін. Тут, на наш погляд, маємо декілька висновків. По-перше, боротьба з наркоманією, а звідси - і з наркобізнесом має бути комплексною. По-друге, - більше 33 років тому Сполучені Штати намагалися займатися превенцією метадонової наркоманії, а за нашої сучасності відомий американський бізнесмен і меценат різноманітних ідей та проектів Дж. Сорос закликає нас на тлі поширення ВІЛ-інфекції/СНІД до таких дій: "… Я скажу вам, щоб я зробив, якби це від мене залежало. Я би створив суворо контрольовану мережу розповсюдження, через яку я зробив би легально доступною більшість видів наркотиків, за винятком найбільш небезпечних, як наприклад, крек…. Частину прибутку я б використовував для запобігання споживанню наркотиків і лікування наркоманів. Я також всіляко сприяв би громадському осудженню споживання наркотиків" [5]. Думка неймовірна, але питання легалізації наркотичних засобів і психотропних речовин не є предметом розгляду даної статті, тим більше, не варто плутати поняття "легалізація" та "лікування методом замісної терапії". Проте, у даному разі дуже яскраво демонструється істинний намір відомого у світі "проштовхувача" метадону - замінити нелегального наркоторговця-злочинця легальним - державою.
І все-таки повернемося до нашого предмета. Чомупотребується розрізнення двох понять - протидії поширенню різних видів наркоманії та спроби й намагання знизити шкоду від поширення самих наркоманій? А тому, щоб не виникало плутанини між самим напрямом протидії поширенню наркоманій, що у даному аспекті полягає у лікуванні вже наявних форм опіатної наркозалежності та запобіганні виникненню нових випадків й безпосередніми наслідками зловживання наркотиками немедичного призначення, які виявляються у летальних випадках, розповсюдженні ВІЛ- інфекції та захворюванні на СНІД, вірусного гепатиту, у вчиненні злочинів у стані наркотичного сп'яніння і т. ін. Просто кажучи, не варто, і це стосується законодавців і прихильників метадонових замісних програм, плутати "грішне із праведним" - дійсно ефективні та вкрай необхідні методи та програми лікування й відновлення
Loading...

 
 

Цікаве