WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Завдання та роль органів державної влади України в забезпеченні захисту конфіденційної інформації юридичних осіб - Реферат

Завдання та роль органів державної влади України в забезпеченні захисту конфіденційної інформації юридичних осіб - Реферат


Реферат
на тему:
Завдання та роль органів державної влади України в забезпеченні захисту конфіденційної інформації юридичних осіб
Зростання сфери та масштабів використання комп'ютерної інформації та комп'ютерних технологій у світі, та зокрема в Україні, виникнення та поширення у суспільстві відносин, пов'язаних із ними, фіксація та розгляд фактів порушень прав та законних інтересів щодо інформації, доступ до якої обмежено її власниками, потребують вивчення досвіду та подальшого врегулювання даних відносин. Питання правового забезпечення захисту конфіденційної інформації в Україні досліджували Андрощук Г.О., Чубукова О.Ю., Радутний О.Е., Гавловський В.Д., Орлов О.В., Голубєв В.А., Галянтич М.К., Крайнєв П.П., Саєнко В.В., Комаха О.В., Кузьміна С.А. та ін. У країнах СНД - Доронін О.І., Бачило І.Л., Козлов С.Є., Баяндін М.І., Гасанов Р.М. та ін.
Впровадження та розвиток ринкових механізмів в економіці України призводить до актуалізації питань конкуренції та боротьби в окремих сегментах і сферах господарювання. Про це свідчать факти порушення кримінальних справ та притягнення до відповідальності осіб за злочинні дії у сфері господарській діяльності - та одночасно використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж, пов'язані з порушенням конфіденційності інформації. Протиправне збирання та використання конфіденційної інформації шляхом використання новітніх досягнень інформаційно-комунікаційних технологій є вагомим фактором незаконного впливу та боротьби з конкурентами. Це протиправне явище створює серйозну загрозу економічній конкуренції у законної діяльності суб'єктів господарювання, а також - інтересам осіб, інформація та дані про яких на законних підставах використовуються юридичними особами.
Охорона прав та законних інтересів суб'єктів відносин, боротьба з протиправними діями щодо інформації з обмеженим доступом (ІзОД) юридичних осіб набула на сьогодні актуальності в Україні. Статтею 30 Закону України "Про інформацію" нормативно визначено розподіл ІзОД за правовим режимом на конфіденційну та таємну. Конфіденційна інформація поділяється на інформацію, що є власністю держави, та інформацію, що належить громадянам та юридичним особам.
За цих умов постають питання пошуку оптимальних, обґрунтованих шляхів і механізмів протидії злочинним проявам у цій сфері, максимального забезпечення організаційно-правового захисту конфіденційної інформації юридичних осіб. Одним з механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів власників інформації є кримінальне законодавство.
У ряді країн СНД, Європи та Америки забезпечення нормативно-правового захисту інтересів осіб щодо конфіденційної інформації, яка перебуває в їх власності, регулюється окремими законами про правовий режим та захист інформації: Японії "Про неправомірний доступ", Російської Федерації "Про інформацію, інформатизацію та захист інформації", США "Про авторські права в електронному періоді". За результатами порівняльного аналізу норм кримінального законодавства України та інших країн [1] встановлено, що найбільш цілеспрямованим щодо охорони конфіденційної інформації юридичних осіб є норми кримінального законодавства ФРН та Японії.
У Федеративній Республіці Німеччині діють статті Кримінального кодексу: "Інформаційне шпигунство" (ст. 202А), "Комп'ютерне шахрайство" (ст. 263A), "Заміна інформації" (ст. 303А), "Комп'ютерний саботаж" (ст. 303B).
В Японії діє Закон "Про неправомірний доступ", яким передбачено кримінальну відповідальність за неправомірні дії щодо доступу й втручання у процеси контролю та обробки інформації за допомогою комп'ютерів та телекомунікаційних ліній, ідентифікації осіб для здійснення управління та обробки інформації за допомогою комп'ютерних систем.
З метою використання позитивних та актуальних для України ідей, концепцій та напрацювань вбачається доречним подальший аналіз досвіду охорони конфіденційної інформації юридичних осіб за кордоном.
Аналіз статистики свідчить про тенденцію постійного зростання рівня протиправних дій у сфері комп'ютерної обробки інформації, у тому числі конфіденційної, а також - про використання програмних та апаратних засобів для їх вчинення.
Так, у Федеративній Республіці Німеччині з 1991 року кількість виявлених комп'ютерних злочинів постійно збільшується: у 1997 році зареєстровано 39 тис. 331 комп'ютерний злочин, у 1998 - 46 тис. 22 злочини. У Франції кількість виявлених комп'ютерних злочинів збільшується на 30-40 % щороку. У Китаї річний темп зростання комп'ютерної злочинності - 30 %. У США у 1999 році тільки підрозділами ФБР розслідувалось більше 500 справ, пов'язаних з комп'ютерними злочинами [2]. У Російській Федерації у 2003 році, в порівнянні з попереднім роком, відмічено зростання з 4 тис. 232 до 7 тис. 782 (в 1,8 рази) кількості виявлених злочинів за ознаками Глави 28-ої Кримінального кодексу "Злочини у сфері комп'ютерної інформації" [1]. До факторів викриття та провадження в Російській Федерації значної кількості порушень слід віднести більш досконале нормативно-правове забезпечення (використання термінів "модифікація", "копіювання", "блокування" і т. ін.).
У 2001 році представниками України підписано Конвенцію про кіберзлочинність [3]. Відповідно до її положень щодо норм матеріального права країн-учасниць в Україні розроблено та у грудні 2004 року Верховною Радою України змінено та внесено доповнення до статей Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України [4], якими визначено нові ознаки складів злочинів Розділу 16 Кримінального кодексу України (таблиця 1).
Положення та новий текст статей враховує рекомендації міжнародних фахівців, зарубіжний досвід визначення у нормах кримінального законодавства ознак протиправних дій проти комп'ютерної інформації з обмеженим доступом та дій, вчинених з використанням комп'ютерних технологій, враховано терміни та норми чинного законодавства України. Зазначені заходи забезпечують подальше нормативно-правове регулювання з боку держави відносин у сфері конфіденційної інформації, юридичних та фізичних осіб, що обробляється та зберігається за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Контент-аналіз норм Кримінального кодексу України дозволяє визначити, що, крім статей Розділу 16, правове забезпечення охорони права власності та прав громадян щодо конфіденційної інформації від злочинних посягань, запобігання злочинам здійснюється також згідно з положеннями стст. 145, 163, 182, 231, 232, 330 та 359 Кримінального кодексу України (див. табл. 1).
Родові об'єкти зазначених статей КК України різні:
- відносини щодо життя та здоров'я особи;
- відносини щодо трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;
- відносини у сфері господарської діяльності;
- відносини щодо використання комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж та мереж електрозв'язку та ін.
Можливість віднесення стосунків щодо таємниці приватного життя особи до різновиду конфіденційноїінформації юридичних осіб та її відповідна охорона обумовлена зберіганням та використанням підприємствами та організаціями у власній діяльності відомостей про осіб з їх працівників або клієнтів.
Згідно з чинним законодавством правозастосовчі та охоронні функції передбачено у різних органів державної влади, що необхідно враховувати як фактори правового забезпечення охорони конфіденційної інформації в Україні.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міліцію" серед основних завдань органів внутрішніх справ (ОВС) визначено:
- запобігання правопорушенням та їх припинення;
- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
- захист власності від злочинних посягань.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Службу безпеки України" серед завдань СБ України визначено:
- у межах
Loading...

 
 

Цікаве