WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Економічний стан та криміногенна ситуація в електроенергетичній галузі України - Реферат

Економічний стан та криміногенна ситуація в електроенергетичній галузі України - Реферат


Реферат
на тему:
Економічний стан та криміногенна ситуація в електроенергетичній галузі України
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це базовий сектор економіки України, його складовою частиною є електроенергетична галузь, яка сьогодні переживає складні процеси формування, ставлення та стабілізації ринкових відносин.
Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії є Закон України "Про електроенергетику" [1].
У фінансово-господарській діяльності електроенергетичної галузі наявні негативні процеси, пов'язані з функціонуванням енергоринку, приватизацією обленерго, діяльністю посередницьких структур між виробником і споживачем електроенергії та виробничими особливостями на електроенергетичних підприємствах з їх державними, спільними, акціонованими, приватними й іншими формами власності, де є умови для "тінізації" та криміналізації відповідних структур економіки.
Безперервність циклу виробництва електричної енергії та закритість технологічних процесів у діяльності окремих споживачів ускладнюють організацію товарного ринку і не уможливлюють дієве реагування на факти несплати коштів за отриману продукцію. Труднощі при забезпеченні платіжної дисципліни спричиняються технічними (не всіх платників, наприклад, побутових можна відключити від джерел живлення), соціальними (складнощі з відключенням об'єктів соціальної інфраструктури), економічними (відключення ряду споживачів може спричинити техногенну катастрофу) аспектами.
Внаслідок зазначених факторів електроенергетика підпала під тиск тривалої платіжної кризи, яку ретранслювала на інші галузі паливно-енергетичного комплексу.
У 1998 році грошовими коштами було сплачено лише 15,5 % споживчої електроенергії, а у 1999 - 18,2 %. У 2000 році, завдяки прийняттю Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" та низки актів Кабінету Міністрів України ситуацію вдалося значно покращати. Збір платежів за споживчу електричну енергію грошовими коштами збільшився до 52,3 %. Рівень розрахунків за відпущену електроенергію у 2004 році становив 96,8 %. Виробництво електроенергії порівняно з 1999 роком збільшилося у 2004 році на 5,3 % (таблиця) [2].
Таблиця
Динаміка виробітку електроенергії
Роки 2000 2001 2002 2003 2004
Обсяг виробітку електроенергії, млрд квт год. 171,4 173 173,7 180,3 18,1
Брак інвестиційних ресурсів залишає не вирішеною проблему оновлення основних фондів. Понад 95 % енергоблоків відпрацювали свій розрахунковий ресурс, який складає 100 тис. год., у тому числі 72 % перевищило граничний ресурс - 170 тис. год., понад 53 % перебувають в експлуатації понад 220 тис. год. У 2005 році кількість обладнання з терміном експлуатації 30 років і більше становитиме майже 80 %. У найближчій перспективі таке становище може призвести до зниження виробництва електричної енергії.
Частково цю проблему вирішило введення в експлуатацію у 2004 році енергоблоків № 2 Хмельницької та № 4 Рівненської атомних станцій. Це забезпечить у 2005 році додатково виробництво електричної енергії обсягом понад 6000 млн. квт год. (збільшення загального виробництва електричної енергії на 3 %).
Усі споживачі (крім населення) розраховуються за електроенергію за ринковими тарифами. Проте, чинні тарифи для населення відшкодовують лише до 63 % ринкового тарифу.
2000-2004 роки стали періодом відносної стабілізації ринку електричної енергії України, обсяги відпуску якої зросли. Середня ціна електричної енергії на оптовому ринку за ці роки підвищувалася всього на 8,48 %, що зумовлено об'єктивними причинами, у тому числі і відповідним рівнем інфляції, кумулятивний показник якої протягом зазначеного періоду склав 133,7 %. Підвищилася прозорість розрахунків та поглибилися механізми саморегулювання діяльності оптового ринку, який можна охарактеризувати як найбільш організаційно розвинутий порівняно з іншими енергетичними ринками.
Водночас у функціонуванні ринку електричної енергії залишається низка особливо складних і не розв'язаних питань, які стосуються насамперед оновлення виробничої бази електроенергетичної галузі. Йдеться про необхідність:
- відновлення застарілого та такого, що відпрацювало свій парковий ресурс на теплових електростанціях обладнання, робота якого не відповідає критеріям надійності, економічності та екологічності;
- модернізації та продовження ресурсу діючих ГЕС Дніпровського каскаду;
- вирішення комплексу організаційних питань щодо продовження ресурсу діючих АЕС та виведення з експлуатації тих енергоблоків, що відпрацювали свій ресурс;
- прискорення будівництва та введення в дію високоманіврових потужностей Дністровської й Ташлицької гідроакумуляційних електростанцій, що відіграють вирішальну роль у забезпеченні сталої роботи національної енергосистеми в умовах уведення в роботу додаткових базових потужностей на атомних електростанціях;
- оновлення застарілого обладнання електромереж.
Основною перевагою України як транзитера електричної енергії є її вигідне географічне положення. На заході наша держава примикає до регіону країн Східної Європи, який на сьогодні та в перспективі є ринком збуту електричної енергії, виробленої в Україні, а на сході - до такого потужного потенційного експортера електричної енергії до країн Європи, як Росія, що не має спільного кордону зі східноєвропейськими країнами і нині не експортує електричну енергію до цього регіону, хоча декларує стратегічні наміри розвивати експорт електроенергії до європейських країн. Україна має всі необхідні умови для набуття статусу транзитної держави на ринку електричної енергії [3].
Головними потенційними ринками збуту електричної енергії України є країни Східної Європи, Центральної Європи та Балканського регіону. Пропускна спроможність українських електричних мереж у цьому напрямі складає понад 7 тис. МВт і за створення відповідних технічних умов потенційно може бути повністю забезпечена електричною енергією вітчизняних виробників.
Вже сьогодні Україна бере участь в інтеграційних процесах щодо об'єднання національної енергетичної системи на базі паралельної роботи за єдиними технологічними стандартами з енергетичними системами країн Європейського Союзу (участь у роботі Об'єднання з координації передачі електричної енергії - UСТЕ) та енергосистемами країн СНД (участь у роботі Енергетичної Ради країн СНД). Слід зауважити, що енергетичний ринок країн ЄС реально функціонує, а створення енергетичного ринку країн СНД перебуває лише на стадії проектних досліджень.
Підключення Бурштинської ТЕС до енергосистеми UСТЕ у 2002 р. є першим успішним досвідом інтеграції частини об'єднаної енергетичної системи України з цимутворенням. Досвід переконливо довів, що для забезпечення відповідності енергосистем України вимогам UСТЕ необхідно реалізувати значні обсяги організаційних і технічних заходів з модернізації та підвищення надійності енергогенеруючого та мереженого обладнання, що потребує значних фінансових ресурсів та часу.
У межах інтеграційних процесів країн СНД Україною підписано Договір про забезпечення паралельної роботи електроенергетичних систем країн-учасниць СНД, Угоду про транзит електричної енергії й потужностей країн-учасниць СНД, Угоду про взаємодопомогу на випадок аварій та інших надзвичайних ситуацій на електроенергетичних об'єктах країн-учасниць СНД. Практичним виявом часткової інтеграції з країнами СНД на ринку електричної енергії є паралельна робота енергосистем України та Росії.
Важливими зовнішніми чинниками, що визначатимуть попит на українську
Loading...

 
 

Цікаве