WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами - Реферат

Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами - Реферат


Реферат
на тему:
Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами
Права людини є основою соціальних перетворень, шляхом яких вибудовується громадянське суспільство. Протягом XX століття вони перетворилися із сутнісної ознаки західної, європейської цивілізації на універсальну цінність, що визначається людством. Про це свідчать, зокрема, численні міжнародні акти, які визнаються переважною більшістю країн світу [1].
Утвердження забезпечення прав і свобод людини є пріоритетним напрямом діяльності держави. Людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека в Україні є найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) [2]. Права і свободи людини, її гарантії визначають зміст і спрямованість загальної політики держави.
Відповідно до Конституції України систему забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина складають такі органи державної влади: Верховна Рада України (ст. 85, 92); Президент України (ст. 106, 107); Уповноважений Верховної Ради з прав людини (п. 17 ст. 85); Кабінет Міністрів та інші органи центральної виконавчої влади (ст. 113-116); Конституційний Суд України (ст.147-150); органи прокуратури (ст. 121-123); органи правосуддя (ст. 124-129); органи місцевої державної влади і місцевого самоврядування (ст. 143-144); інші правоохоронні органи і, зокрема: нагляд за дотриманням законності правоохоронними органами та виконанням судових рішень здійснює прокуратура, призначення адвокатури як професійного громадського об'єднання, що полягає у захисті прав і свобод та представленні законних інтересів громадян; нотаріат України є системою, на яку покладені завдання захищати права громадян шляхом нотаріального засвідчення прав, фактів і надання їм юридичної достовірності [2].
Сьогодні нагальною є проблема реформування правоохоронних органів, що передбачає пошук нових форм і засобів їх взаємодії, та прозорості діяльності з метою запобігання порушенням прав і свобод громадян.
Правоохоронні (спеціальні) органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України та ін.) покликані відповідно до Конституції у специфічних формах здійснювати охорону, захист і гарантування функціонування всієї системи національного права України. Їх діяльність повинна будуватися на засадах моральності та справедливості, що дозволяє повною мірою гарантувати права і свободи людини.
Найбільш важливим напрямом вдосконалення діяльності правоохоронних органів за сучасних умов є зосередження їх зусиль на безумовному забезпеченні захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні. Акцентування уваги на питаннях, які виникають з проблем порушення правоохоронними органами України прав людини, обумовлюється прагненням досягнення справедливості, а також тим, що саме на ці органи покладено завдання захисту та забезпечення реалізації прав та свобод людини, а в разі порушення цих прав, - обов'язок вжити заходів щодо їх відновлення.
Тому найкращим індикатором визначення стабільності й рівня організації належного реагування на факти порушень прав і свобод людини з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів як в окремих регіонах на місцях, так і загалом в державі, порівняно з окремими напрямами правозахисної діяльності, є звернення з цього приводу громадян до Президента та його Адміністрації. Всебічний, незалежний, об'єктивний та справедливий розгляд звернень громадян з цих питань зазначеними органами в регіонах автоматично унеможливлює подальші звернення. У той самий час його відсутність свідчить про неспроможність вжиття невідкладних і системних заходів до своєчасного та якісного розгляду на місцях і організації необхідної роботи щодо забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян.
Звернення громадян - це "лакмусовий папірець" відображення стану нашого суспільства і, в першу чергу, відношення місцевих органів влади, самоврядування та правоохоронних органів в регіонах. А від того, як реагують відповідні органи на вирішення порушених прав громадян, залежить імідж держави в цілому та особисто її глави. Вирішення питань порушення прав і свобод людини на місцях неналежним чином змушує громадян в пошуках правди звертатися до столиці.
Так, вивчення і аналіз матеріалів звернення громадян до Головного управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України, утвореного Указом Президента України від 14 квітня 2004 року № 434/2004 "Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів", свідчить, що протягом останніх трьох років (2001-2003) і 6 місяців 2004 року за кількістю звернень до Глави держави проблеми забезпечення прав і свобод громадян та охорони правопорядку стабільно посідають перше місце, залишивши далеко позаду такі актуальні проблеми, як соціальний захист населення, охорона здоров'я, праці, робота місцевих та центральних органів влади, найбільш важливі суспільно-політичні події в державі.
У 2001 році таких звернень надійшло 25,2 тис., або кожне п'яте із загалу, в 2002 - понад 28 тис. (на 3,1 тис. більше, ніж у 2001 р.), в 2003 р. - 26,7 тис. (22 % від всіх звернень). У першому півріччі 2004 року, порівняно з І півріччям 2003 року, надходження таких заяв і скарг зросло на 14 %, у тому числі з усіх регіонів, за винятком Львівської, Дніпропетровської Волинської та Закарпатської областей. Особливо зросла кількість звернень громадян з питань законності та охорони правопорядку з Хмельницької (+62 %), Рівненської (+51 %), Миколаївської (+37 %), Київської (+33 %), Вінницької (+31 %), Донецької (+30 %) та інших областей.
Найбільше нарікань у громадян викликають неправомірні дії та зловживання працівників правоохоронних органів, порушення законності, необ'єктивність, упередженість при розслідуванні конкретних кримінальних справ, умисне перекручування та фальсифікація фактів, нереагування на грубі порушення законності, тяганина при розслідування кримінальних справ, безпідставна відмова в порушенні таких справ або їх закриття. Такі чинники значно сприяють, на наш погляд, скоєнню корупційних діянь у цих органах.
У першому півріччі 2004 року, порівняно з аналогічним періодом минулого, в 1,7 рази збільшилася кількість надходжень звернень про незадовільну роботу правоохоронних органів з підтримання громадського порядку, боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Переважна більшість фактів, викладених у листах з цих питань, при перевірці Генеральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ та підпорядкованими підрозділами на місцях знаходять своє підтвердження.
Так, наприклад, жителька м. Вінниці Г.І. Бабик повідомила, що її 23-річному сину з хуліганських мотивів завдано тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких він помер. У той самий час міліції були відомі підозрювані у вчиненні злочину, однак ніякого запобіжного заходу відносноних застосовано не було і в подальшому встановити їх місце знаходження не було можливим. Прокуратура області, перевіривши звернення гр. Г.І. Бабик до Адміністрації Президента, повністю підтвердила викладені в ньому факти і повідомила, що за її поданням притягнуті до відповідальності посадові особи УМВС України в області, які припустили порушень кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні даної кримінальної справи.
З квітня 2000 року оббиває пороги різних рівнів і, зокрема УМВС України в Черкаській області, для поновлення порушених прав С.А. Нагорний з м. Жашкова через тяганину в розслідуванні кримінальної справи за фактом скоєння ДТП, в результаті якої останній отримав тілесні ушкодження. 17 січня 2002 року начальник слідчого Управління УМВС Ю.В. Бараков повідомив заявнику, що справа направлена на досудовий розгляд. На своє звернення 6 лютого 2002 року до прокуратури області С.А. Нагорний отримав повідомлення, що слідчим відділом Жашківського РВ УМВС ще 21 червня 2001 року провадження по справі було зупинено. І лише за дорученням Адміністрації Президента України 22 квітня 2003 року хід досудового слідства у справі взятий на контроль прокуратурою області.
У квітні 2003 року до деяких вищих посадових осіб держави змушений був звернутися житель Іваничівського району Волинської області С.В. Грицай зі скаргою на однобічність та тяганину майже два роки в розслідуванні кримінальної справи по факту нанесення йому тілесних ушкоджень заступником начальника слідчого відділення Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області В.В. Жигалюком. За допущену тяганину слідчому оголошено догану, розслідування кримінальної справи активізоване.
9 лютого 2002 року був жорстоко вбитий
Loading...

 
 

Цікаве