WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві - Реферат

Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві - Реферат

дана особа включенню до спеціальної програми захисту, чи ні.
Залежно від конкретних небезпечних обставин, в яких опиняється особа, італійське законодавство надає різноманітні види захисту та допомоги.
Звичайною мірою є спостереження за будинками співпрацюючих осіб, яке поліція може проводити кожного дня у рамках повної "спеціальної програми захисту", що є найвищою і найбільш виразною формою забезпечення захисту для осіб, що співпрацюють з правосуддям.
Центральна національна комісія на підставі відомостей, наданих поліцією і прокуратурою, визначає небезпеку, яка погрожує співпрацюючим з правосуддям особам, констатує причини для надання їм "спеціальної програми захисту" та оцінює значимість і важливість показань, отриманих від осіб, які потребують захисту.
До винесення Центральною національною комісією рішення можливе надання особі термінових заходів захисту, що містять:
нове конспіративне і безпечне місце проживання для особи, що співпрацює, та для її сім'ї;
збройний супровід під час пересування;
періодична фінансова підтримка.
На цих первинних етапах також можливо надати особі документи прикриття, що засвідчують її, для одержання роботи і медичної допомоги, а також - можливість відвідувати школу та інші навчальні заклади.
Центральна національна комісія запитує рішення всіх правоохоронних органів, до діяльності яких мають відношення дані, що містяться в заявах і показаннях особи, що співпрацює, а також - рішення Національного управління по боротьбі з мафією, що координує діяльність з розслідування такого виду злочинів.
Після реальної перевірки всіх фактів і обставин Центральна національна комісія вирішує питання про включення особи до спеціальної програми захисту.
Спеціальна програма захисту містить такі заходи:
розміщення співпрацюючої особи у безпечному місці;
збройний супровід під час її пересування;
щомісячну допомогу, що залежить від кількості членів сім'ї і відповідає середньому прожитковому мінімуму, або попередньому рівню життя до включення у програму;
державну медичну допомогу;
за необхідності - надання нових документів, що засвідчують особу для членів усієї сім'ї.
Основною умовою включення особи до програми захисту є те, що вона повинна говорити правду і тільки правду.
Особа, що співпрацює з правосуддям, підписує угоду, що її зобов'язує:
являтися за будь-яким офіційним проханням судових органів;
не починати дії, що припускають необґрунтований ризик і не афішувати свої нові документи;
не спілкуватися з пресою;
інформувати Центральне управління захисту про своє пересування Центральне управління захисту є спеціальним загальнодержавним органом, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ Італійської Республіки, яке має територіальні підрозділи в усіх районах країни. Його завданням є забезпечення інтересів осіб, що співпрацюють із правосуддям (будь-яка інформація щодо його діяльності та територіальних підрозділів на місцях надається лише за письмовою згодою керівника цього Управління).
Захист суддів, які розглядають справи про злочини, скоєні мафією, надаються лише у виключних випадках. До них застосовуються такі заходи:
збройний супровід у броньованих автомобілях під час пересування (для цього застосовуються два автомобілі, в кожному з яких перебуває від 3 до 5 поліцейських або карабінерів);
розміщення у безпечному місці.
Щорічно в Італійській Республіці до програми захисту залучається понад 100 осіб (протягом 2000-2002 pp. включення до програми захисту суддів не було).
Охорона приміщень судів в Італійські Республіці здійснюється підрозділами карабінерів цілодобово.
Програми захисту свідків поліцією в Німеччині застосовуються вже протягом 10 років. На сьогодні служби з питань захисту свідків, утворені як на федеральному рівні, так і в кожній окремій землі, утворюють ядро системи захисту свідків. Маючи значну матеріальну підтримку і повну укомплектованість особовим складом, ці служби працюють для забезпечення постійної безпеки свідків, включених до програми захисту. Таким чином було вирішено питання співробітництва свідків з органами, що здійснюють кримінальне судочинство.
Здійснення заходів щодо захисту свідків, яким погрожує небезпека, є обов'язком поліції. У 1988 році підрозділом кримінальної поліції ("AG Кriро") розроблено Концепцію щодо захисту свідків, у якій сформовані конкретні цілі й засоби, необхідні для створення і функціонування організацій, що здійснюють захист свідків.
Крім забезпечення безпеки для життя або фізичної недоторканності особи, цілями заходів щодо захисту свідків є забезпечення ефективного правосуддя, можливість давати показання, не побоюючись погроз і спроб залякування, а також - підтримка стійкого психологічного стану свідка.
До злочинів, у справах про які в обов'язковому порядку повинні бути застосовані заходи захисту свідків, відносяться тяжкі злочини та злочини, що караються стратою, включаючи терористичні акти і насильницькі злочини, а також злочини, скоєні організованою групою.
Існує також цілий ряд вимог, запропонованих до реалізації програм захисту свідків:
добровільна участь свідків у програмі захисту;
здійснення на регулярній основі контролю за дотриманням сторонами укладених домовленостей;
заходи щодо захисту не повинні призводити до поліпшення матеріального положення особи, яку захищають;
відносно всіх здійснюваних заходів повинен бути забезпечений режим повної конспірації [1].
Що стосується нашої країни, то слід відмітити, що Україна була першою з країн СНД, де питанню захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, було приділено значну увагу. Так, у 1993 році з'явилися закони України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [2] та "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" [3].
Аналіз чинного законодавства про державне забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства свідчить, щостворена в Україні нормативна база для регулювання даних відносин хоч і охоплює весь їх спектр, але потребує певного удосконалення і розвитку. Це викликано тим, що сам механізм державного забезпечення безпеки теж знаходиться на стадії становлення, і виявлені в ході практичного застосування зазначеного законодавства недоліки потрібно врахувати та вносити до нього відповідні зміни з метою підвищення ефективності його дії.
У зв'язку з цим було б доцільно:
розробити та прийняти "Програму захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", яка за підтримки держави повністю б регулювала правові відносини з цього питання, детально встановлювала дієвий механізм захисту осіб, що підпадають під дію законів України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", та "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів";
створити самостійний Департамент по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у зв'язку з тим, що реалізація багатьох положень Закону про безпеку зазначених осіб можлива лише поза рамками конкретного правоохоронного відомства та лише на державному рівні, наприклад, заходи пов'язані із зміною анкетних даних особи, що перебуває під державним захистом, її переселення в інше місце проживання, переведення на інше місце роботи і т. ін.
Список використаних джерел
1. Матеріали Департаменту адміністративної служби міліції МВС України по узагальненню досвіду роботи деяких країн із забезпечення безпеки потерпілих та свідків, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
2. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 11. - Ст. 51.
3. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 11. - Ст. 50.
Loading...

 
 

Цікаве