WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання - Реферат

Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання - Реферат


Реферат
на тему:
Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання
Формування економіки України на принципах ринкових відносин та стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави, у тому числі щодо захисту усіх суб'єктів права власності і господарювання. З'явилися раніше не відомі українському суспільству правові інститути, що регулюють правовідносини в цій сфері. Одним із таких став інститут банкрутства. За своєю суттю банкрутство як цивільно-правова категорія є невід'ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентноздатних суб'єктів господарювання. У той же час у процесі банкрутства набули поширення порушення законодавства, що його регулює, факти фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та незаконних дій у разі банкрутства, що й визначає актуальність даної проблеми.
Державна статистика свідчить, що з часу набрання чинності Закону України "Про банкрутство" (1992 р.) [1] через процедуру банкрутства пройшло понад 80 тис. підприємств, у тому числі у 2003 році - 7,9 тис. підприємств.
За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, тільки за останні 2 роки порушено майже 13 тис. справ про банкрутство, за якими банкрутами визнано 8,8 тис. підприємств. Лише у 2002 році заявлена сума майнових вимог кредиторів становила 10 млрд грн, з яких судами визнано 2,7 млрд грн.
Найбільша кількість банкрутств в Україні спостерігалася протягом 1996-1998 рр. Так, якщо у 1992 році було порушено 20 справ про банкрутство, то у 1996 р. вже - 9478, 1997 р. - 12 306, 1998 р. - 12 281 справа [2]. При цьому банкрутували не лише окремі суб'єкти господарювання, а й цілі галузі економіки. Наприклад, у 1998 році майже 90 % сільськогосподарських підприємств були збитковими. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською сягнуло 10 млрд грн.
Аналіз чинників, що спряли збільшенню кількості банкрутств суб'єктів господарювання, свідчить, що до головних причин, які призвели до збільшення в Україні кількості фінансово-неспроможних підприємств, можна віднести такі:
- кризові явища в економіці країни;
- інфляцію,
- загальне падіння обсягів виробництва;
- кризу неплатежів і, як наслідок, - існування значної взаємозаборгованості;
- недоліки в приватизації;
- зростання масштабів "тіньової" економіки;
- недосконалість законодавства у галузі господарського права і податкової політики та неефективний фінансовий менеджмент;
- затримку в здійсненні реальних економічних реформ;
- прагнення кримінальних елементів використовувати цей інститут для прикриття кримінально караних вчинків, коли факт заподіяння матеріальної шкоди в результаті господарських операцій заперечувати неможливо та ін.
Починаючи з 1999 року, кількість справ про банкрутство стала зменшуватися і становила у 1999 р. - 9358, 2000 р. - 8282, 2001 р. - 7277, 2002р. - 5698. Цьому, певною мірою, сприяла зміна у законодавстві, а саме: прийняття у новій редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який кардинально змінив процедуру банкрутства. Цим Законом були змінені підстави для порушення справи про банкрутство; строки провадження справи; визначено судові процедури, які застосовуються до боржника; передбачено участь у справі арбітражного керуючого та ін. Незважаючи на те, що метою Закону є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта і з прокредиторського, він змінився на продебіторський, цей Закон не вирішив багато принципових питань. З його прийняттям реформа законодавства у сфері банкрутства не закінчилася. В Україні, як і раніше, мають місце факти банкрутства. Неплатоспроможними стають як малі, так і великі підприємства. Переважну більшість їх умисно доводять до банкрутства, і виручені від цієї процедури кошти не надходять до бюджету України. Сьогодні за формальними ознаками банкрутами можна визнати 40 % українських підприємств, оскільки за офіційними даними вони працюють збитково [3]. Станом на 1 січня 2004 року до інформаційної бази даних Державного комітету статистики України включено 6,1 тис. підприємств державної форми власності та із часткою державної власності в статутному фонді, з них 3,8 тис. або 62 % є неплатоспроможними, у тому числі понад 2,9 тис. (77,5 %) - стійко неплатоспроможні та 296 (7,7 %) - потенційні банкрути.
Лише з січня по серпень 2004 року збитковими стали 34,7 % підприємств України різних форм власності. Ці збитки складають 9,5 млрд грн. Серед них найбільше збиткових підприємств транспорту і зв'язку (44,9 %), промислових підприємств (40,4 %), у сфері будівництва (37,5 %). У результаті їх діяльності кредиторська заборгованість бюджету України на 1 вересня 2004 року складала 18,3 млрд грн.
Однією з причин такого стану є неврегульованість законодавства. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить ряд суперечностей, які ускладнюють провадження у справах. Наприклад, в окремих його статтях наводяться різні визначення ознак неплатоспроможності. Починаючи з того, що такою ознакою є просто неспроможність підприємства в якийсь конкретний момент розрахуватись із боргами і закінчуючи тим станом, коли вже є підстави для порушення справи про банкрутство, тобто коли неплатоспроможного підприємця вже можна визнати боржником на законних підставах. У Законі зазначено, що відновлена платоспроможність вважається такою, коли відсутні ознаки банкрутства. Поняття банкрутства визначається як неплатоспроможність боржника, що може бути відновлена лише через ліквідаційну процедуру. Таким чином, маємо три різні визначення неплатоспроможності.
Через недосконалість законодавства про банкрутство у судовій практиці виникають проблеми з його застосуванням. Однією з таких причин є неузгодженість між окремими приписами Закону України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств" від 6 березня 2003 року № 597-IV, яким було внесено низку доповнень до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У Законі недостатньо точною є визначеність ознак кола гірничих підприємств, на які має поширюватись його чинність, та наявні прогалини, що виникли у механізмі провадження зі справ про банкрутство гірничих підприємств.
Про наявність серйозних проблем у сфері правовідносин, зростання кількості порушень законодавства свідчить і практика роботи правоохоронних та контролюючих органів. У 2003 році із закінчених провадженням справ про банкрутство лише по 35,5 % господарськими судами були винесені окремі ухвали або направлені повідомлення органам прокуратури та внутрішніх справ про порушення чинного законодавства і
Loading...

 
 

Цікаве