WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна служба і корупція - Реферат

Державна служба і корупція - Реферат


Реферат
на тему:
Державна служба і корупція
Коли йдеться про поняття "державна служба", важливо мати на увазі й виборних державних службовців, і державних чиновників, яких призначають на посади, оскільки як перші, так і другі є однаково підзвітними. Проте, політикам легко стверджувати, що зазначеним службовцям треба звітувати на тих самих умовах, що й громадським службовцям, тільки тому, що вони пов'язані з періодичними виборами, які передбачають більшу безпосередню підзвітність суспільству. З іншого боку, ця підзвітність може бути серйозно підірваною, якщо суспільство не усвідомлює зловживання владою чи протизаконні дії і залишається необізнаним стосовно засобів виконання державних обов'язків виборними чиновниками. Тому гласність для виборних державних чиновників не менш важлива, ніж для державних службовців, яких призначають на посади.
Державний чиновник частіше за інших громадян в змозі опинитися в ситуації, де конфлікт інтересів є реальним і значимим, в результаті чого може постраждати неупередженість думок і з'являється спокуса або мотив забезпечити власні, а не державні інтереси.
Відповідальність за підтримку стандартів і зниження рівня корупції на державній службі покладається на державну адміністрацію. Кримінальне право - занадто "грубий інструмент" для боротьби з корупцією на державній службі, тому що:
а) спирається на мінімум стандартів;
б) керується переважно примусом, ніж запобіганням;
в) тягар доказів лежить "на плечах" уряду.
За правильного розуміння правила напряму, що регулюють конфлікт інтересів у сфері державної служби, існує можливість створення системи захисту процесу ухвалення державних рішень. Подібна система спрямована, в першу чергу, не на розслідування дій: покарання правопорушника після того, як факт відбувся, а на зменшення ризику виникнення корупції в майбутньому. Для того, щоб система була ефективною, відповідальність щодо запобігання корупції не повинна бути внутрішнім централізованим завданням уряду, а загальною управлінською функцією, яка охоплює всі рівні керівників на державній службі.
Система корупції наявна лише там, де вона стає частиною системи управління - у багатьох випадках настільки невід'ємною, що система не функціонує без неї. Система корупції - найбільш слабке місце реформаторів, оскільки новий уряд, що зобов'язується боротися з корупцією, виявляється нездатним реформувати систему, якою він править.
Країни, що розвиваються, частіше зазнають страждань від системної корупції, ніж розвинені країни, в яких корупція часто уражає будь-яку окрему складову частину політики (впливову спілку, або, можливо, політичну партію). Країна, що розвивається, є менш захищеною системою інститутів, дозволяючи більшості державних службовців діяти протизаконно, для того щоб вижити.
Цей вид укоріненої корупції має тенденцію до процвітання в тих ситуаціях, коли зарплата в державному секторі є нижчою за прожитковий рівень. За таких обставин стають можливими різноманітні негативні явища, наведені нижче.
1. Державний службовець припиняє дорожити посадою, яку він (або вона) посідає. Люди можуть бути змушені поповнювати свій доход із зовнішніх джерел і, якщо це вимагає тимчасових протиправних зусиль, державна посада починає перешкоджати одержанню "заробітку на стороні".
2. Якщо різниця у зарплаті відповідно до службового становища є невеликою, то малоймовірно, що її підвищення у зв'язку із просуванням по службі компенсує витрачені зусилля, що призводить до зниження мотивації до просування по службі залежно від заслуженого.
3. Державні службовці (часто вищого рівня) організують "бізнес" або "консультації", найважливішими, і, можливо, єдиними клієнтами яких є відділи, де вони безпосередньо працюють. Ці особи виконують за угодою роботу відділу за ринковими цінами для себе, або один для одного, збільшуючи кількість зловживань і порушуючи норми поведінки на державній службі.
4. Використовуються довготривалі закордонні відрядження. Добові за час, проведений за межами країни, встановлюються надто високі. Інколи свій місячний оклад можна заробити за рахунок оплати, отриманої за 2-3 дні перебування за кордоном в офіційному відрядженні. Ці гроші сприймаються як неофіційний (і неоподаткований) спосіб підвищення доходів.
Наведені категорії поведінки вважаються за корупцію у чистому вигляді, але навряд чи це є гріховною корупцією. Ніхто надмірно не багатіє: звичайно "зводять кінці з кінцями". Зазначене є тактикою виживання. Такі особи не вважають себе корумпованими, скоріше за все вони є жертвами системної корупції. Проте, результат їх діяльності може надзвичайно дорого коштувати контрактним товарам і послугам без наявності тих переваг, що дає конкуренція.
Для того щоб змінити й довести громадське сприйняття корупції як неминучого зла, звичайно, необхідним є значне підвищення зарплати у контексті загальної реформи державного сектору. В адміністративній системі, що добре функціонує, корупція не з'явиться, а якщо й з'являтиметься, то зазнає негайного дисциплінарного покарання. Тому необхідно акцентувати увагу на реформуванні процедур і систем державної служби з метою приведення їх у відповідність до інтересів суспільства.
Одним із основних факторів існування корупції є складність урядової структури бюрократичних процедур, що сприймаються широкою громадськістю за "недружні". Вони часто домінують у галузі розрахунків та стягнення податків. В обставинах, коли податкова система сприймається пересічними громадянами за несправедливу, бажання обманути систему є непереборним за відсутності наочного ризику викриття й покарання.
Без допомоги посередника звичайні громадяни відчувають себе заляканими з боку складної бюрократії та абсолютно не в змозі її здолати. В результаті можуть виникати і з'являються системи корупції спеціально для обслуговування цих потреб. Посередник - це людина, зазвичай стороння, яка отримує плату за оформлення процедур у державній установі: ним може бути і співробітник цієї самої установи. Зазначена процедура необов'язково є незаконною. Питання полягає лише в тому, що посередник більш досвідчений за клієнта, наприклад, брокер при оформленні документів для правомірного розмитнення (без корупції й хабарництва). Однак, часто при виконанні такої роботи існує щільний зв'язок із корупцією, оскільки використовується плата чиновникам для прискорення розв'язання проблеми при існуванні посередника. Державні чиновники стають лише відповідальними за надання послуг суспільству; вони або мають "долю" у комісійних, які отримують посередники, або взагалі не бажають співпрацювати з громадянином, якому ніхто не допомагає, оскільки це марне і зайве витрачання часу.
Ще одним джерелом потенційної корупції є надання непотрібних, або, за можливістю, розпливчастих повноважень урядовим чиновникам, які не дають їм чітких і об'єктивних критеріїв управління процесом ухвалення рішень.
Інше джерело корупції - це сімейні обставини чиновника. Типовийслужбовець отримує освіту за рахунок своїх численних родичів, які терпляче збирали гроші для оплати навчання, влаштування на роботу, розраховуючи на турботу про них у майбутньому. "Глибокі родинні почуття" примушують людину порушувати закон і зловживати службовим становищем, допомагати своїм рідним, вважаючи це за свій першочерговий обов'язок. А якщо зважити на друзів, товаришів, однокурсників по навчанню, сусідів, то нерідко зазначені порушення накладаються на систему поведінки чиновника. Учиняючи протиправні дії, службовець не відчуває каяття, оскільки всі так роблять, і ніхто не вважає це неправильним.
У середовищі системної корупції значна реформа державної служби може виявитися марним гаяттям часу, грошей та енергії, а весь процес - зупинитися, якщо корупція ігноруватиметься. Насправді, у результаті можна отримати реформовану, але ще ефективнішу систему корупції, тому до неї треба ставитися свідомо із самого початку процесу реформ, сприймаючи її за невід'ємний негативний чинник.
Методи боротьби або стримування корупції у процесі реформ полягають у розвитку культури етики й здійсненні заходів, що сприяють підзвітності та гласності.
Деякі особи вважають, що все, чого треба вжити, - застосувати закон, що криза - не результат широкомасштабної корупції, а наслідок недостатнього примусу.
Якщо б припинення корупції полягало тільки у використанні системи примусів, то дана проблема вже не існувала би. Навіть у країнах із найвищим рівнем корупції є закони, що забороняють корупцію на державній службі. Але, на жаль, цих законів просто ніколи не дотримуються, а система підзвітності ігнорується.
Loading...

 
 

Цікаве