WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат

Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат

волею народу, частіше за все приймається і здійснюється саме шляхом "непрямої влади". Теорія "виняткових обставин" і пов'язана з нею тема Рішення на сьогодні мають першорядне значення, бо наш народ і держава знаходяться в тій точці історії, де "виняткові обставини" стали природним станом нації, і де від Рішення залежить не тільки політичне майбутнє нашого народу, але й осмислення і сутнісне підтвердження його минулого.
Карл Шмітт торкнувся геополітичного аспекта соціальної проблематики ідеї "Великого простору". Важливим досягненням досліджень К. Шмітта є розробка теорії Великого простору. Процес розвитку держави розглядається їм як прагнення до знаходження максимального територіального об'єму. Логічним завершенням людського прагнення до синтезу є принцип імперської інтеграції. Таким чином, К. Шмітт виводить геополітичний закон, сутність якого полягає в тому, що етапи територіального розширення держави відповідають етапам руху людського духу до універсалізму. З певного моменту економічного і технічного начала держави починають вимагати кількісного і якісного збільшення територій. У даному разі необов'язково може йтися про колонізацію, анексії або військове вторгнення. Розвиток Великого простору може здійснюватися і на підставі інших законів, зокрема, єдності у деяких народів і держав релігії або культури.
Заключним, історично і геополітично обгрунтованим етапом розвитку номоса Землі, відповідно до поглядів К. Шмітта, є створення держави-континенту, що має визначені етапи від міста-держави до держави-території. Великий простір переважно можна ототожнювати з державою, точніше з імперією. У той же час положення концепції К. Шмітта виходять за межі імперії, тому що це нова форма наднаціонального об'єднання, заснованого на стратегічному, геополітичному й ідеологічному чинниках.
Зміст цієї концепції полягає в окресленні географічних регіонів, у межах яких різноманіття політичного самопрояву конкретних народів і держав, що входять до складу цього регіону, може знайти гармонічне узагальнення, виражене у "Великому геополітичному союзі". К. Шмітт відштовхується в цьому питанні від американської доктрини Монро, що припускає економічну і стратегічну інтеграцію американських держав у природних межах Нового Світа. У Євразії з урахуванням різноманітного конгломерату етносів, держав і культур доцільно вести розмову щодо створення декількох великих геополітичних утворень, кожне з яких повинно управлятися гнучким понаддержавним принципом - аналогом Jus Publicum Europeum або Священного Союзу, запропонованого Європі російським імператором Олександром I, а не стосовно повної континентальної інтеграції.
"Великий простір", організований в гнучку політичну структуру імперсько-феодального типу, повинен компенсувати національні, етнічні та державні різноманіття, служити свого роду безстороннім арбітром і регулятором можливих локальних конфліктів, "війни форм". К. Шмітт підкреслював, що "Великі простори" для того, щоб бути органічними і природними утвореннями, обов'язково повинні бути сухопутними територіями, телурократичними утвореннями, континентальними масами. У своїй книзі "Номос (закон) Землі" він простежував історію континентальних політичних макроутворень, шлях їх інтеграції, логіку поступового творення в імперії. К. Шмітт зауважував, що паралельно до існування духовних констант у долі народу, констант, що втілюють у собі духовну сутність народу, існують і геополітичні константи "Великих просторів", що тяжіють до нового відтворення з перервами в декілька сторіч або навіть тисячоліть. Геополітичні макроутворення при цьому є стабільними в тому разі, якщо принцип, що інтегрує, є не жорстким і абстрактно відтвореним, а гнучким, обмеженим і відповідає Рішенню народу, його волі, жагучій енергетиці, здатній втягнути до єдиного телурократичного блоку своїх культурних, географічних або державних сусідів.
Доктрина "Великих просторів" створювалася К. Шміттом не тільки як аналіз тенденцій в історії континенту, але й як проект майбутнього об'єднання. Ідея "Великого простору" має спонтанний, екзистенціальний, вольовий вимір, як і основний суб'єкт історії - народ як політична єдність.
Відмінною рисою Великого простору Шмітта є його обгрунтованість стратегічним, геополітичним та ідеологічним чинниками, культурним й етнічним плюралізмом, широкою автономією, обмеженим стратегічним централізмом і тотальною лояльністю до вищої владної інстанції. Створення нового Великого простору не залежить ні від культурної компетентності, ні від економічного розвитку складових частин або навіть територіального й етнічного центру, що дав імпульс до інтеграції.
Особливу увагу К. Шмітт приділяв можливості негативного виходу історії, цілком реальної тоді як, коли ірреалістичні доктрини радікал-гуманістів, універсалістів, утопістів і прихильників "загальнолюдських цінностей", що спираються до того ж на гігантський силовий потенціал таласократичної держави США, одержать глобальне поширення і стануть ідеологічною основою нової світової диктатури - диктатури "механістичної утопії". Він вважав, що сучасний курс історії неминучорухається до того, що він називав "тотальною війною".
Логіка "тоталітаризації" планетарних відношень на стратегічному, військовому і дипломатичному рівнях грунтується на таких ключових моментах. Починаючи з певного моменту історії, з епохи Французької революції й одержання Незалежності Сполученими Штатами Америки, відбувається прогресуюче видалення від історичних, юридичних, національних і геополітичних констант, що забезпечували раніше органічну гармонію на континенті, служили "Номосом (законом) Землі". На юридичному рівні спочатку складається штучна та атомарна, кількісна концепція "прав особистості" (що згодом стала знаменитою теорією "прав людини"), яка витиснула собою органічну концепцію "прав народу", "прав держави" і т.ін. Зведення індивідуума й індивідуального чинника у відриві від нації, традиції, культури, професії, сім'я тощо у самостійну юридичну категорію означало, на думку К. Шмітта, початок "розкладання права", перетворення його на утопічну егалітарну химеру, що суперечить органічним законам історії народів і держав, історії режимів, територій та союзів. На національному рівні органічні імперсько-федеративні принципи стали замінятися двома протилежними, але однаково штучними концепціями - якобінської ідеї "Etat-Nation", "Государство-Нация" і комуністичною теорією повного відмирання держави і початку тотального інтернаціоналізму. Імперії, що зберігали залишки традиційних органічних структур, - Австро-Угорщина, Оттоманська (Османська) імперія, Російська імперія і т.ін., - стали стрімко руйнуватися під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. І, нарешті, на геополітичному рівні таласократичний чинник настільки підсилився, що відбулася глибока дестабілізація юридичних відношень у сфері "Великих просторів".
Розповсюдження на планеті юридичної і геополітичної дисгармонії супроводжувалося прогресуючим відхиленням домінуючих політико-ідеологічних концепцій від реальності, становленням їх як всі більше химерних, ілюзорних і, врешті-решт, лицемірних. Чим більше йшлося про "універсальний світ", тим жахливіше ставали війни і конфлікти. Чим більш "гуманними" ставали гасла, тим більше нелюдяною - соціальна дійсність. Саме цей процес К. Шмітт назвав початком "войовничого світу", тобто станом, що є ні війною, ні світом у традиційному сенсі. Тотальність сьогодення називають "мондіализмом". "Войовничий світ" цілком одержав своє вираження в теорії американського "нового світового порядку", що однозначно веде планету до нової "тотальної війни".
Loading...

 
 

Цікаве