WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат

Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат

історичних, етичних, культурних і економічних основ сучасного Сходу і Заходу. Він доходить найважливішого висновку, що "… якщо відвернутися від усіх численних особливостей, що виявляються настільки різноманітно при зіставленні Сходу і Заходу протягом світової історії, сьогодні стає очевидним просте, елементарне розходження: протилежність між сушею і морем. Те, що ми сьогодні називаємо Сходом, є єдиної масою суші: Росія, Китай, Індія - найбільший острів, серце землі, як назвав цю область Маккиндер. А те, що ми сьогодні називаємо Заходом, - це півкуля, покрита океанами, Атлантичним і Тихим. Протилежність континентального і морського світів - це реальна глобальна дійсність, з якої ми повинні виходити, щоб загалом правильно порушити питання щодо історичної структури напруженості, пов'язаної із сучасним усесвітнім дуалізмом". У той самий час К. Шмітт підкреслює, що збереження в незмінному виді існуючого нині протистояння неможливе, так само, як і перемога однієї сторони над іншою. Наявність атомної зброї в обох сторін зробить гігантів скромними і змусить відмовитися від претензій на світове панування. Однак, у світі існують й інші континенти, що коливаються між наявністю визначених протиріч, схиляючись у той або іншій бік. К. Шмітт писав, що протиріччя виникають із невирішених проблем просторового розвитку, що змушує або знайти перехід до обмежених великих просторів, що допускають поряд із собою існування інших великих просторів, або ж перетворити війну в рамках міжнародного права, що існувало дотепер, на глобальну всесвітню цивільну війну.
Безсумнівною заслугою К. Шмітта є концептуальна розробка проблем "тотальний ворог, тотальна війна, тотальна держава". Тотальна держава, на його думку, представляє зроблену форму пристрою людського товариства традиційного типу, будучи піком розвитку сухопутного номоса. Характерною рисою тотальної держави є виняток принципів тотального ворога і тотальної війни. Тотальна держава висуває концепцію війни форм, де діє закон війни і беруть участь обмежені контингенти професійних військових. У той же час мирне населення і приватна власність перебувають під захистом закону та юридично усунені з ходу військових дій. Досягненням К. Шмітта є подальший розвиток теорії "тотальної війни", "обмеженої війни" і так званої "війни форм". Тотальна війна є слідством універсалістської утопічної ідеології, що заперечує природні культурні, історичні, державні та національні розходження народів. Така війна здатна знищити людство, вона припускає участь у конфлікті не тільки військових, але й мирне населення. Це саме страшне лихо. "Війна форм" неминуча, тому що розходження між народами та їх культурами є незнижувальними, вона припускає участь у ній тільки професійних військових і може регулюватися визначеними юридичними правилами. Така війна - найменше зло; теоретичне визнання її неминучості заздалегідь охороняє народи від "тоталізації" конфлікту і від "тотальної війни".
Ліберальна доктрина безпосередньо пов'язана з Новим часом і морською цивілізацією; заперечує тотальну державу, відкриваючи таким чином шлях тотальній війні і створюючи тотального ворога. Війна на суші була підпорядкована юридичним нормам, тому що була війною між державами, тобто збройними силами ворогуючих держав. Її раціоналізація виявлялася в її обмеженні та у прагненні вивести за її межі мирне населення й об'єкти приватної власності. Війна на морі, навпаки, не є війною між суворо визначеними та підпорядкованими юридичним нормам супротивника, тому що грунтується на концепції тотального ворога.
Значним внеском К. Шмітта є висновок стосовно того, що людям через походження, расові особливості та географічні зв'язки доводиться ставитися один до одного або дружньо або вороже. Суттєвий момент у його теорії полягає у визначенні "наших" і "ненаших", "ворогів" і "друзів". К. Шмітт вважав, що фундаментальність цієї пари для політичного буття нації має ціну тому, що в цьому виборі вирішується глибинна екзистенціальна проблема. Пари "ворог-друг", що є і зовнішньо-, внутрішньополітичної необхідністю для існування політично повноцінного товариства, повинна бути прийнята й усвідомлена, у протилежному разі, "ворогами" стануть усі, а "друзями" - ніхто. Це політичний імператив історії. Політика - це реальність, що починається з визначення "ворога".
Значною заслугою концепції Карла Шмітта є розробка принципу "виняткових обставин", що піднесений ним до рангу політико-юридичної категорії. Юридичні норми описують тільки нормальну політико-соціальну реальність, що протікає рівномірно та безупинно. Тільки за такої, суто нормальної ситуації, може бути застосована повно категорія "права". Існують регламентації "надзвичайного положення", вони визначаються з критеріїв нормальної політичної ситуації. Класична юриспруденція тяжіє, на думку К. Шмітта, до абсолютизації критеріїв нормальної ситуації, до розгляду історії товариства як одномірного. Однак, за цією абсолютизацією концепції "правового підходу", "правової держави" автор бачить той самий утопічний механіцизм і наївний універсалізм, що йдуть від Просвітництва з його раціоналістичними міфами. За абсолютизацією права ховається спроба "закрити історію", позбавити її творчого виміру, політичного утримання та народності.
Теорія "виняткових обставин" визначає момент, коли має прийматися політичне рішення в ситуації, що не може бути більш регламентованою звичайними юридичними нормами. Рішення у "виняткових обставинах" припускає з'єднання множини різнорідних органічних чинників, що відносяться як до традиції, історичного минулого, культурних констант, так і до спонтанного волевиявлення, героїчного подоланню, жагучого пориву, раптового прояву глибинних екзистенціальних енергій. Таке рішення приймається устані "розриву" юридичних і соціальних норм. "Виняткові обставини" - це не просто катастрофа, це постановка народу і його політичного організму перед проблемою, що звернена до його історичної сутності, серцевини, таємниці природи, що і робить цей народ таким, яким він є. Тому рішення, прийняте політично в такій ситуації, є спонтанним вираженням глибинної волі народу, що відповідає на глобальний екзистенціальний та історичний виклик.
Карл Шмітт, розгорнувши теорію "виняткових обставин" і "рішення", показав, що утвердження юридичних і соціальних норм відбувається за часів "виняткових обставин" та споконвічно грунтується на спонтанному й одночасно визначеному Рішенні. Прийняття або заперечення тієї й іншої юридичної моделі повинно бути зіставлене з волею того конкретного народу або держави, до яких ця пропозиція або волевиявлення звернені. Підспудно прихильники "правової держави" прагнуть саме до створення або використання "виняткових обставин" для упровадження своєї концепції, але підступництво такого підходу, лицемірство і суперечливість методу цілком закономірно можуть викликати народну реакцію, результатом якої може з'явитися інше, альтернативне Рішення. І, мабуть, що це Рішення спричинить до створення іншої юридичної дійсності, ніж та, до якої прагнуть універсалісти.
Концепція Рішення та його понадюридична спрямованість сполучені з теорією "прямої" і "непрямої влади". Рішення у контексті К. Шмітта, приймається не тільки в інстанції "прямої влади" - влади королів, імператорів, президентів і т.ін., але і через "непряму владу", прикладом якої можуть слугувати релігійні, культурні або ідеологічні організації, що впливають на історію народу і держави не так явно, але впливаючи іноді надзвичайно глибоко і серйозно. К. Шмітт вважає, що "непряма влада" аж ніяк не завжди негативна, але, з іншого боку, він імпліцитно натякає на те, що Рішення, що йде врозріз із
Loading...

 
 

Цікаве