WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат

Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта - Реферат


Реферат
на тему:
Геополітичні та правові погляди Карла Шмітта
Ідеї, які висловив геніальний німецький юрист [Карл Шмітт (1888-1985 рр.)], мають безпосередній вплив на геополітичну ситуацію в Україні. Від того, як народ України в умовах "виняткових обставин" сьогодення визначить - де "наші" або "ненаші" та прийме відповідне "рішення", залежатиме майбутнє не лише України. Відомий німецький юрист, філософ, геополітик, класик теорії сучасного права, один із засновників геоюриспруденції є автором низки робіт із геополітичної проблематики, зокрема, "Номос землі" (1950), "Земля і море" (1942), "Поняття політичного", "Політична теологія" (1922), "Простір і великий простір у праві народів" (1940), "Державний суверенітет і відкрите море" (1941) і т. ін. Будучи юристом, у своїх дослідженнях він вважав, що у визначенні правових проблем необхідно мати ясну і реалістичну картину політичних і соціальних процесів, відмовившись від утопій і благих побажань, а також від апріорних імперативів і догм. У центрі його правових досліджень - проблема співвідношення джерел правової свідомості народів із логікою державно-територіального розподілу. У своїх роботах він проводив послідовну критику ліберального права та ідеї правової держави. Він відхиляв ліберальну ідею прав людини, протиставляючи їй фундаментальну ідею прав народу. Він вважав, що будь-який народ має право на культурну суверенність, збереження своєї духовної, історичної та політичної ідентичності. Саме даний підхід є характерним для ранніх націонал-соціалістів, які розглядали його за універсальний і прийнятний для всіх народів Землі. Перемога пангерманістської ідеї в цьому напрямі призвела автора до сутички з пануючою на той час ідеологією. Значно вплинули на формування Шмітта романтичні теорії "Світла Півночі", основною ідеєю яких стала міфологічна стихія духів сакрального світу. Тому в працях К. Шмітта спостерігається подвійне сполучення політичного романтизму і раціоналізму.
Ідея "номоса" - центральна концепція його навчання про різні типи організації простору в древніх і сучасних цивілізаціях. За Шміттом, "простір" і "земля" - основна база для політичного і державного світогляду, культури народу. Концептуальні положення теорії Шмітта полягали у фундаментальній ідеї прав народу, що має принципові розбіжності з ліберальною ідеєю прав людини, вивченням впливу геополітичних чинників на розвиток цивілізації і політичної історії. Він вважав, що геополітичні положення - це основа політичних акцій.
Центральною ланкою його геополітичного вчення є концепція номоса, який він розумів як форму організації буття, що встановлює найбільш гармонічні відношення як усередині, так і поза соціальним ансамблем, а також - і між ансамблями. Це вираження сполучення суб'єктивних і об'єктивних чинників, що виявляється у створенні політичних і юридичних систем. Саме в номосі, з його точки зору, виявляються природні та культурні особливості людського колективу і навколишнього середовища.
У своїй роботі "Номос Землі" він проводить паралель між геополітичним простором і розвитком культури та держави. Зіставлення різних видів історичних номосів дає можливість йому виділити дуалізм між відношенням до простору кочівників і осілих народів. Одним із найважливіших понять є розробка глобального історичного протистояння між цивілізаціями суші і цивілізаціями моря, що він розглядав як протилежні категорії. У дуалізмі "море-суша" Шмітт бачив перехід від планетарного мислення категоріями сили до мислення законами організації простору з метою здійснення глобальної організації останнього, що мало відповідати планетарній просторовій свідомості.
Особливість зіставлення суші і моря у Шмітта зводиться до існування різних і ворожих цивілізацій, яким автор дає філософське обгрунтування, пов'язане з юридичними й етичними системами. При цьому до сил таласократії він застосовує термін "левіафан", тобто чудовисько, що представляє символ морської, водяної стихії, і стосовно до сил телурократії - поняття "бегемот", тобто чудовисько, що уособлює сухопутних тварин.
На думку К. Шмітта, номос Землі існує протягом тривалого історичного періоду, має суворі та стійкі моральні й правові форми, відображаючи в собі нерухомість суші. Простір Землі відрізняється сталістю і структурованістю, що породжує консерватизм у соціальній, культурній і технічній сферах життєдіяльності номоса Землі. Сукупність усіх різновидів номосів Землі є так званим традиційним суспільством.
Море у такому разі є периферійним цивілізаційним утворенням, що не вторгається до сфери етичного або вторгається епізодично. Відкриття світового океану у 16-ому столітті спричинило радикальну зміну в житті людства, що почало звикати до морського існування, а Великобританія спочатку усвідомлювати себе островом, кораблем серед зведених просторів. Номос моря незмінно тягне за собою глобальні зміни, розповсюджені у тому числі й на соціальні, етичні та юридичні норми, що стають "текучими". Все це спричиняє виникнення нової цивілізації - виникнення номоса Моря. Саме цьому номосу, за Шміттом, людство зобов'язане геополітичним феноменом розвитком нового часу й індустріалізації, здійсненої у виді технічного ривка. З цих передумов К. Шмітт робить важливий висновок про те, що номос Моря є ворожим по відношенню до традиційного товариства. Тому геополітичне протистояння сухопутних і морських держав має історичний, філософський та ідеологічний зміст.
Перехід від "старого номоса" Землі до "нового" означає велику цивілізаційну катастрофу, з якого людство, що створило літальні апарати і космічні кораблі, рано або пізно зіштовхнеться. Чим далі цивілізація відходить від стихії Землі, від Почви, тим більше "текучими" і "нестабільними" стають його правові та політичні нормативи.
"Новий номос Землі" - це початок планетарного кочівництва. Створенням своєї концепції "нового номоса" К. Шмітт передбачає мондиалістські плани створення Нового Світового Порядку, за якого "рухливість" норм і "текучість" права будуть граничити з хаосом і змішанням, із тоталітаризмом всеохоплюючого контролю. К. Шмітт розглядає Землю, небесне тіло як єдине ціле, як сферу, що має єдине глобальне призначення. Слово "номос" походить від нім. "nemen", тобто "брати". У такому розумінні "номос" означає, по-перше, "узяття", по-друге, - "розподіл того, що узято", по-третє, - "експлуатацію і використання того, що узято і розподілено", будь це виробництво або споживання. Брати, поділяти і використовувати - елементарні процеси історії людства, три акти первородної драми, що мають визначену структуру.
"Номос Землі" існував завжди. За всіх часів Земля бралася, ділилася і використовувалася людьми. До 16-го століття у людей не було глобального уявлення про свою планету, наявним був міфічний спосіб Неба і Землі, суші і моря, Земля для них не була кулею і не досліджувалися великі океани. Будь-який великий народ вважав себе центром світу, а сферу свого володіння - будинком спокою, за межами якого панували війни, варварство, хаос.Вони могли завойовувати і грабувати, поки не наштовхувалися на межу протидії. Потім створювали спорудження для обмеження свого світу (земляний вал, Китайську стіну або геркулесові стовпи і т.п.). Під "землею обітованою" малася на увазі власна імперія; таким був "номос Землі" на першій стадії. Він був зруйнований приблизно 500 років тому.
Народженням другого "номоса Землі" послугувало відкриття великих океанів, Америки. Першопроходцями були європейці, які розділили планету між собою і стали її використовувати. Другий "номос" став євроцентричним. Африка була розділена між європейськими державами-загарбниками в 19-му ст.
Loading...

 
 

Цікаве