WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вплив організованої злочинності на зміст і проблеми обігу грошових коштів в Україні - Реферат

Вплив організованої злочинності на зміст і проблеми обігу грошових коштів в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Вплив організованої злочинності на зміст і проблеми обігу грошових коштів в Україні
Ще на первинних сходинках історії людства виникла потреба у грошах як засобі обміну. З цією метою використовувалися найрізноманітніші предмети в усіх куточках світу. Пір'я, мушлі, боби какао, срібло, золото, паперові знаки - то лише деякі з тих предметів.
Час минав, і функції грошей урізноманітнювалися. Грішми розраховуються за товари вжитку і послуги, вони визначають міру вартості та купівельну спроможність. Врешті-решт, ними стали поціновувати роль людини в суспільстві.
Грішми вимірюють багатство так само, як і убогість. Вони стали ознакою державної влади та водночас засобом впливу на владу через підкупи й шахрайство. Хоча будь-які грошові кошти є законним платіжним засобом лише в певних територіальних межах, внаслідок валютного курсу вони пов'язані з іншими грошовими обігами та міжнародним ринком.
Моралісти часто виступають проти грошей, мрійники їх зневажають. Буває, що навіть економісти надають їм вторинного значення. Проте, грошові кошти - всюдисущі у нашому повсякденному житті - рухають торгівлю і стимулюють економіку. Саме існування грошей було передумовою найважливіших етапів у розвитку цивілізації.
Слід зауважити, що гроші - це не якийсь придаток, а головна умова існування ринку, належне управління ними є запорукою порядку та добробуту в суспільстві, а це позитивно впливає на всю економіку.
Однак, із таким підходом пов'язується ще й думка про те, що гроші в своїй основі є витвором держави, яка продемонструвала, зокрема, свою владу у сфері обігу грошових коштів тим, що одразу після Першої світової війни запровадила "кредитні гроші"* як законний засіб платежу.
У свою чергу, таке зведення грошей до статусу атрибута державної влади створює парадокси, головним з яких є те, що історія грошей - це історія боротьби приватних осіб саме проти влади держави у цій сфері.
Подібне вже траплялося раніше з металевими грішми. У XVI столітті вони перебували в обігу не у вигляді гербових зливків золота чи срібла, а у вигляді монет, монопольне право карбування яких належало монархові, що і встановлював своїм указом їх вартість в одиницях лічби. Золото й срібло не були товарними грішми, вони стали металевими грішми з волі монарха. Приватні ділки постійно заперечували проти встановленого владою курсу грошових коштів, пускаючи в обіг монети за "добровільним курсом", який найчастіше був вищим. Таке знецінення грошових коштів, оскільки на практиці в монеті містилося менше коштовного металу, ніж офіційно проголошувалося, - було однією з форм інфляції. Воно засвідчило, що й монархи не могли керувати обігом грошових коштів, як їм забажається.
Отже, політика держави у сфері грошей підпорядковується двом важливим обмеженням: по-перше, на процес створення грошей впливають рішення приватних осіб - як на рівні пропозиції, так і на рівні попиту; по-друге, ставлення приватних осіб до обігу грошових коштів може виявити їх недовіру до громадського контролю над ними і призвести до внутрішнього знецінення (інфляції) або ж зовнішнього знецінювання (падіння курсу обміну) грошових коштів.
Порівнюючи обидва підходи до грошей, можна сказати, що гроші не предмет торгівлі і не атрибут державної влади. Скоріше, вони є умовою існування ринку і проявом соціальної згуртованості, яка дає змогу державі функціонувати. Система грошей є збіркою правил гри, властивих для того чи іншого суспільства.
То в чому ж полягає різниця між сучасними і давніми грошовими коштами? Сьогодні часто говорять про те, що сучасні кошти - це кредитні гроші, тоді як давні були товарними; колишні металеві гроші - мали свою внутрішню вартість, тоді як нинішні - "дематеріалізовані" грошові кошти - спираються лише на саму довіру до держави, яка встановлює їм законний курс.
Сучасні гроші можна визначити двома характерними рисами з досвіду діяльності банків. Передусім, емісійний принцип дозволяє певній категорії людей - підприємцям - отримувати грошові кошти на підставі "обіцянки подальшої діяльності". Хоча банківський кредит і став доступним для людей з різних економічних категорій, все ж існує корінна відмінність між тими, хто (особливо це стосується працівників на заробітній платі) бере у борг, спираючись на прибуток у минулому або на вірогідність подібного прибутку в майбутньому, і тими, хто (підприємці) отримує кредит на основі торгового проекту, успіх якого (і заразом сплата позички) не гарантується. Такий емісійний принцип діяльності банків, звісно, утверджує соціальну дискримінацію, та водночас є і фактором економічного динамізму.
До того ж, банківська система будується за принципом ієрархії, діяльність другорядних банків передбачає існування "найвищого кредитора". Цей "банк банків" (ним є Національний банк України) відіграє подвійну роль. З одного боку, він забезпечує міжбанківську компенсацію, для чого встановлює банківський курс грошових коштів у національних валютних одиницях. З іншого, - НБУ виступає гарантом інших банків у разі несплати позички, що є фактором ризику, дозволяючи їм поліпшити фінансове становище за рахунок своїх коштів. Даний механізм страхування сприяє перенесенню на все суспільство (через інфляцію та курс обміну) тягаря наслідків від неспроможності частини підприємців виконувати зобов'язання щодо сплати кредитів, водночас він надає системі відносної гнучкості, яка запобігає зростанню кількості банкрутств.
Одиниці обліку соціальних відносин, грошові кошти є втіленням правил, які забезпечують заплутану гру в економіці. Парадоксальні за своєю природою гроші постають наслідком
Loading...

 
 

Цікаве