WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності - Реферат

Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності - Реферат


Реферат
на тему:
Використання теорії криміналістичної ідентифікації людини у протидії організованій злочинності
Сучасна теорія криміналістичної ідентифікації є сформованою складовою науки криміналістики, що має систематизовану методологічну й тактичну основу, свій понятійний апарат. Проте, деякі її визначення та класифікації потребують уточнення.
Так, в теорії криміналістичної ідентифікації став вже класичним розподіл властивостей, притаманних людині, на фізичні, функціональні та соціальні. Це відносно стійкі властивості, які відображають своєрідність фізичної і психічної структури особи, специфічність умов, в яких проходить її розвиток.
Фізичні властивості відображають будову тіла людини і поділяються на:
а) зовнішні, які характеризують загальну будову тіла, його частин (голова, обличчя, кінцівки, зуби і т. ін.);
б) внутрішні або структурні, які характеризують внутрішню будову органів, тканин, різноманітних виділень.
Функціональні властивості відображають функціональну діяльність людини, тому сюди входять навички виконання різноманітних дій (навички письма, ходи, мовлення і т. ін.). Їх можна об'єднати у три групи:
- локомоційні, що визначають орієнтацію і переміщення тіла людини у просторі (хода, постать);
- комунікативні, що характеризують можливості передачі й сприйняття інформації людиною (мовлення, вимова, міміка, жестикуляція, тембр або темп голосу, навички письма);
- предметні, що пов'язані з навичками використання навколишніх об'єктів (трудові навички, звички, ліворукість, особливості "злочинного почерку" учасника (-ів) організованих злочинних угруповань (ОЗУ) або злочинних організацій (ЗО).
Соціальні властивості характеризують людину як особистість і поділяються на:
а) персонографічні, які характеризують людину як суспільну істоту (прізвище, ім'я, по батькові, стать, рік народження, національність, місце проживання і т. ін.);
б) світоглядні (ідейність, принциповість, безідейність, безпринципність і т. ін.);
в) виробничо-ділові, що характеризують ставлення людини до праці, до співробітників (працьовитість, старанність, колективізм, жадібність, лінощі і т. ін.);
г) морально-побутові, які характеризують людину як сім'янина, товариша (чесність, ввічливість, скромність, облудність, цинізм і т. ін.) [1, с. 168-172].
Сукупність фізичних, функціональних і соціальних властивостей дозволяє виділити конкретну людину з великої кількості собі подібних, розшукати її та ідентифікувати, що набуває особливого сенсу у протидії діяльності учасників ОЗУ або ЗО.
Зовнішнім проявом властивостей людини є ознаки постави людини, що зорово запам'ятовуються, тому за їх допомогою можна впізнати конкретну людину, або віднести її до визначеної групи. Ознакам зовнішності притаманні індивідуальність, відносна усталеність і рефлекторність - властивість вірогідно відображатися у пам'яті людини та на матеріальних носіях інформації. У межах невеликого проміжку часу, за звичайних умов розвитку, а також за умов відсутності штучного змінення зовнішність людини залишається достатньо стійкою. Крім цього, зовнішність відображається в пам'яті інших людей, може бути описана, зафіксована на фото-, відеоматеріалах, малюнках, рентгеноплівках, у зліпках, масках тощо. Для криміналістичних цілей індивідуальність, відносна усталеність та рефлекторність є головними властивостями ознак зовнішності, що дозволяють проводити ідентифікацію.
Ще у перших роботах з криміналістики були зроблені спроби класифікувати ознаки зовнішності. Так, Г. Шнейкерт поділяв їх на "істотні" та "неістотні" [2, с. 7]. Відомі й інші точки зору: "загальні" й "особливі" (Р. Гейндль,1925 р.), "ознаки природного походження" та "ознаки штучного походження" (І.М. Якимов, 1928 р.), "статичні" та "динамічні", "анатомічні" та "функціональні" (М.В. Терзієв, 1950 р.).
У подальшому в криміналістичній літературі спостерігається ототожнювання анатомічних ознак зовнішності людини зі статистичними, а функціональних - з динамічними [3, с. 225; 4, с. 265; 5, с. 216-223; 6, с. 291; 7, с. 318; 8, с. 139-145]. Автори цієї точки зору обстоюють її тим, що анатомічні ознаки зовнішності зазвичай спостерігаються у стані спокою, а функціональні - при переміщенні, з чим не можна погодитися. Анатомічні ознаки зовнішності можна спостерігати й при переміщенні людини (довге волосся, відстовбурчені вуха тощо). Вважаємо, що у даному разі відбувається необґрунтоване змішування принципів класифікації ознак зовнішності людини.
Крім цього, у криміналістичних цілях вся різноманітність ознак зовнішності людини поділяється на власні ознаки та супутні [9, с. 7-9].
Власні ознаки характеризують особливості зовнішності конкретної людини. Супутні ознаки описують елементи одягу людини й інші речі, що знаходяться у користуванні людини.
Для більш детального відтворення уяви про зовнішність людини опис ознак зовнішності проводиться за її елементами.
Елемент зовнішності - це частина зовнішності, яка виділяється у процесі спостереження, вивчення [10, с. 98]. Елементи зовнішності характеризуються в анфас і профіль за такими ознаками: розмір, форма, контур, розташування, ступінь симетрії (для парних), ступінь вираження, кількість, колір тощо [9, с. 18; 11, с. 414].
Елементи зовнішності поділяються на загальні (найбільш значні) та окремі (деталі загальних елементів). Вважається, що такий розподіл дозволяє однозначно описувати зовнішність людини, просуваючись при цьому від загального до часткового.
Для більшої повноти опису виділяються: постійні (зберігаються протягом усього життя) і тимчасові (ті, що з'явилися з часом, наприклад, облисіння); необхідні (характеризують статеву належність людини) і випадкові (індивідуальні - плями, бородавки і т. ін.); природні (наявні у людини з народження або з'явилися з віком), штучні (ті, що з'явилися у результаті навмисної зміни) і патологічні (анатомічні аномалії) елементи зовнішності [11, с. 8].
Власні ознаки зовнішності людини описуються за допомогою таких елементів:
- анатомічні - елементи зовнішньої будови тіла людини, його частин і покровів (інформацію про них можна отримати з фотографій, портретів і т. ін.);
- функціональні - зовнішній прояв життєдіяльності людини (їх можна спостерігати під час рухів людини);
- загальнофізичні - стать, вік, фізичний стан;
- антропологічні - антропологічний тип [10, с. 7; 11, с. 407; 12, с. 4; 13, с. 9; 14, с. 166-169].
Додатково ознаки зовнішності класифікують за місцем знаходження (голова, обличчя, тіло, кінцівки), характером прояву (розмір, розташування, форма, колір, хода, міміка тощо).
В.Ю. Шепітько обмежується розподілом ознак зовнішності на анатомічні (зовнішня будова тіла), функціональні (характеризують рухові, мовленнєві функції), особливі, вражаючі прикмети, прикмети одягу, взуття та інших предметів, які постійно носить людина [15, с. 157, 164].
У Т.Г. Шаової та Т.І. Ісматової знаходимо дещо іншу класифікацію за:
-принципом належності до організму людини - елементи та ознаки зовнішності людини
Loading...

 
 

Цікаве