WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування - Реферат

Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування - Реферат

який її використовує у своїх цілях. Відповідно до наявності чи відсутності родинних зв'язків між жебраком та дитиною складаються дві типові ситуації: дитина є власною дитиною жебрака; дитина є чужою дитиною.
У першій ситуації національним законодавством передбачається адміністративна або кримінальна відповідальність батьків дитини, які жебракують, використовуючи власну дитину. Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків (ст. 184). Умова притягнення до неї - відсутність тяжких наслідків невиконання батьківських обов'язків. Злісне ж невиконання обов'язків по догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 166 КК України.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 166 КК, виражається у залишенні без нагляду, без харчування, одягу, ухиленні від догляду і лікування. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є настання тяжких наслідків - фізична або моральна шкода, розлад здоров'я, психічне захворювання, інвалідність. Практика свідчить, що зазвичай немовля/дитина молодшого віку, яка використовується у жебракуванні:
- для забезпечення дорослому "спокійного" заняття жебрацтвом перебуває під впливом психотропних речовин або наркотичних засобів природного або синтетичного походження, які є шкідливими для розвитку дитини;
- не отримує належного харчування (яким, наприклад, для немовляти є спеціальні суміші та/або природне годування);
- одягнена не за сезоном і не за віком;
- не перебуває на обліку у медичному закладі;
- не зареєстрована в органах Реєстрації актів цивільного стану, що порушує право дитини на набуття громадянства та через відсутність відповідних документів унеможливлює її соціальний захист.
Всі вищевказані обставини слід розцінювати як тяжкі для розвитку дитини наслідки. Отже, використання немовляти/дитини молодшого віку у жебракуванні власними батьками слід кваліфікувати як злочин, передбачений ст. 166 КК України.
Друга ситуація, коли при жебракуванні використовується чужа дитина, має два різновиди: дитина була передана батьками чи одним з батьків іншій особі для жебракування; дитина була вкрадена у батьків, або осіб, що їх замінюють.
У першому випадку дії батьків та особи, яка "придбала" дитину для жебракування залежно від обставин необхідно кваліфікувати як злочин, передбачений ч. 2 ст. 149 (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини). Дії злочинця в другому випадку становлять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини).
Отже, жебракування з використанням дітей молодшого віку, зокрема немовлят, слід розцінювати як складний юридичний факт, що включає зловживання суб'єктивним правом, пов'язане з адміністративним проступком або злочином. Це означає, що жебрак, який використовує дитину для свого "заняття", має притягуватись до адміністративної або кримінальної відповідальності, та до нього може бути застосований такий запобіжний захід, як затримання.
Визнаючи, що чинне законодавство містить окремі засоби реагування на жебракування з використанням немовляти або дитини молодшого віку, вважаємо, що для більш дієвого і системного захисту прав дитини КК України потребує певних змін. Диспозиція статті 304 КК України фактично містить два різних склади злочини, які ми пропонуємо розділити на: 1) втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність; 2) втягнення неповнолітніх в пияцтво, жебрацтво, азартні ігри (тобто, залучення до девіантних, хоча й не злочинних форм поведінки). Очевидно, що відповідальність за перший з цих злочинів має бути більш суворою. Кваліфікуючою ознакою обох злочинів є, на наш погляд, вчинення зазначених дій щодо малолітньої особи.
Зважаючи на те, що діти молодшого віку, в тому числі немовлята, не можуть бути суб'єктами делінквентної та девіантної поведінки і в разі залучення їх до жебракування є виключно жертвами протиправної поведінки дорослих, вважаємо за доцільне та необхідне доповнити КК України ст. 304-1, передбачивши в ній відповідальність саме за використання дитини для жебракування або іншого способу здобування засобів для прожиття.
Принципова відмінність між поняттями "втягнення" та "використання" полягає в наступному. "Втягнення" - це схиляння дитини до злочину або іншої негативної девіації, тобто здійснення дитиною активної протиправної або аморальної дії (крадіжки, шахрайства, вживання спиртних напоїв, жебракування і т. ін.). "Використання", у свою чергу означає трактування злочинцем дитини не в якості людини, а в якості корисної для нього речі, що своїм видом спонукує інших осіб до безоплатної передачі йому певних матеріальних цінностей (грошей, продуктів і т. ін.). Тобто, в цьому разі дитина є знаряддям вчинення антигромадських дій, будучи одночасно беззахисною жертвою правопорушника.
На наш погляд, зазначені зміни кримінального законодавства дозволять досягнути принаймні двох цілей: по-перше, суттєво підвищити рівень безпеки дитинства в країні, по-друге, - створити правову перешкоду такому негативному явищу, як жебракування, що поступово переростає на організовану злочинну діяльність.
Список використаних джерел
1. Быть нищим - это бизнес. - 2005. - 2 жовт. // http://derjava.ua.
2. Про Національну програму "Діти України": Указ Президента України від 18.01.1996 // Уряд. кур'єр. - 1996. - 25 січ.; Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності: Указ Президента України від 28.01.2000 // Уряд. кур'єр. - 2000. - 16 лют.; Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25.12.2000 // Уряд. кур'єр. - 2001. - № 17; Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки: Указ Президента України від 21.02.2003 // Офіц. вісник України. - 2003. - № 9. - Ст. 354; Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища: Постанова Верховної Ради України від 06.09.2005 // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 38. - Ст. 450.
3. Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закони України від 24.01.1995 // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35; Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 // Уряд. кур'єр. - 2001. - № . 98; Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15.11.2001 // Уряд. кур'єр. - 2001. - № 241; Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13.01.2005 // Відомості Верховної Ради України. - 2005. -№ 6. - С. 267. - Ст. 147.
4. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 р. № 2.
5. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. М.Й.Коржанський. - К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - С. 479-480.
Loading...

 
 

Цікаве