WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування - Реферат

Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування - Реферат


Реферат
на тему:
Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування
Жебраки з немовлятами та маленькими дітьми на руках стали звичним явищем життя великих міст України. Слід визнати, що зараз існує розгалужена система жебрацького "бізнесу" (в тому числі - в організованих системних формах), що робить ставку саме на дітей. Причому, чим меншим є вік дитини, тим більший прибуток вона може принести особі, яка її фактично експлуатує, спекулюючи на її віці. За даними кримінальної міліції у справах неповнолітніх, у 2004 р. в Україні було порушено 1 500 кримінальних справ за фактом втягнення неповнолітніх в заняття жебрацтвом [1], хоча наявні серйозні підстави сумніватись у повноті цих показників.
Проблема залучення дітей до асоціальної діяльності дорослих не є новою для юридичної науки. Зокрема, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність було предметом дослідження таких відомих вчених, як Ю.М. Антонян, В.Д. Безрук, К.М. Бейсебаєв, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, О.П. Закалюк, К.Є. Ігошев, Г.Є. Казанцева, І.П. Лановенко, А.І. Міллер, Г.М. Міньковський, А.П. Тузов, Н.В. Шость та ін. Але їх праці в основному були присвячені проблемам юридичної кваліфікації та профілактики діянь, пов'язаних із втягненням в злочинну діяльність та асоціальну поведінку дітей середньої та старшої вікових груп. Молодші діти та, зокрема, немовлята, які використовуються дорослими при жебракуванні, залишились поза увагою дослідників (окремо зазначимо, що проблема законодавчого розмежування правового статусу та правового захисту різних вікових груп дітей потребує спеціального дослідження). Крім того, більшість праць цих шанованих авторів написана на матеріалах 60-80-их років минулого століття, або ще більш раннього періоду, коли існувала інша соціальна ситуація та дещо інші детермінанти протиправної поведінки.
Незважаючи на об'єктивні економічні труднощі, сучасна Українська держава здійснює заходи щодо викорінення зазначеного явища, бореться з причинами та обставинами, що сприяють втягненню неповнолітніх в злочинну чи іншу антигромадську діяльність. Стратегія подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, запобігання неправомірним діям дорослих щодо дітей та молоді детально розроблена у державних програмних документах [2] та нормативно-правових актах [3].
Зокрема, прийнятий у 2001 році Кримінальний кодекс України виділив у самостійний склад злочину втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, в пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми (ст. 304 КК України), тим самим підкресливши важливість цієї проблеми. Але диспозиція зазначеної статті, як ми покажемо в подальшому, є не зовсім вдалою. Зважаючи на складнощі її практичного застосування, Пленум Верховного Суду України прийняв Постанову "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" [4].
Складність кваліфікації використання дітей при жебракуванні, отже й реагування на нього, полягає, по-перше, в тому, що само по собі жебракування не становить складу правопорушення за національним законодавством. З теоретичної точки зору, воно є зловживанням правом, тобто використанням суб'єктивного права всупереч його соціальному призначенню. Зловживання правом є різновидом правової (правозначущої) поведінки, соціальна та державна оцінка якого є надзвичайно складним питанням.
По-друге, - диспозиція ст. 304 КК України говорить про втягнення у злочинну та антисуспільну діяльність лише неповнолітніх осіб. Кримінальний кодекс не містить визначення поняття "неповнолітній", але відповідно до сімейного та ювенального законодавства України неповнолітніми є особи віком від 14 до 18 років. Зважаючи на системність як основну ознаку права, в кримінальному праві слід використовувати це поняття в такому ж значенні. Разом із тим, інколи диспозицію ст. 304 трактують розширено, ототожнюючи поняття "неповнолітній" та "дитина". Зокрема, М.Й. Коржанський вважає, що склад цього злочину утворюють втягнення неповнолітніх (осіб віком до вісімнадцяти років): а) у злочинну діяльність - залучення до вчинення хоч одного злочину; б) у заняття пияцтвом - залучення до вживання алкоголю не менше двох разів, хоча б протягом одного дня; в) у заняття жебрацтвом - постійним випрошуванням грошей, продуктів, товарів у сторонніх осіб; г) у заняття азартними іграми - залучення до гри на гроші чи на інші матеріальні цінності, а також і використання неповнолітніх для здобування засобів для існування [5]. На наш погляд, така позиція є не зовсім коректною. Адже немовлята та діти молодшого віку (до 7 років), які теж є "особами віком до вісімнадцяти років", не можуть бути суб'єктом не тільки злочинної, але й девіантної поведінки через відсутність фізичної на те можливості (немовляти) або неповну соціалізацію та практичну недієздатність (дитина молодшого віку). Що ж стосується використання неповнолітніх для здобування засобів для існування (що нібито охоплюється жебрацтвом), то воно не включається законодавцем до диспозиції статті і внаслідок цього не може бути об'єктом доктринального тлумачення. Отже, жебракування з використанням немовляти та дитини молодшого віку не може бути підставою для переслідування за ст. 304 чинного КК. Ми можемо констатувати наявність прогалини у позитивному праві: є очевидним, що використання дитини молодшого віку, зокрема немовляти, для жебракування порушує права дитини, суперечить Конвенції про права дитини, але відповідальність за такі дії не встановлена ні адміністративним, ні кримінальним законодавством.
По-третє, - юридично ускладненим є затримання жебрака з дитиною за підозрою у вчиненні злочину, оскільки офіційне роз'яснення Постанови Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" передбачає, що злочином є і, відповідно, підлягає покаранню лише систематичне (не менше трьох разів) вчинення такого правопорушення протягом нетривалого часу (якого саме, Постанова не вказує). Отже, затримання жебрака, який використовує дитину для здобування засобів для існування, можливе лише тоді, коли він перебуває під постійним наглядом з боку правоохоронних органів, що практично є неможливим.
Постає питання, як у такій ситуації реагувати на очевидне порушення прав дитини? Наприклад, в Нідерландах будь-яка дитина, що опинилась самотньою на вулиці, або явно використовується дорослим у цілях, що суперечать її кращим інтересам, розглядається як жертва. Відповідно, реагування поліції на порушення прав дитини є миттєвим. Українське законодавство поки що не містить чітких постанов на цей випадок. І все-таки, на наш погляд, можливості для захисту прав дитини існують, якщо розглядати акт девіантної поведінки дорослого (жебракування) у зв'язку з його іншими неправомірними діяннями.
Вихідним пунктом юридичної кваліфікації жебракування з використанням немовляти або малої дитини є з'ясуваннявідносин між жебраком та дитиною,
Loading...

 
 

Цікаве