WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Взаємодія органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - Реферат

Взаємодія органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю - Реферат


Реферат
на тему:
Взаємодія органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю
Проблема управління системою боротьби з організованою злочинністю виступає об'єктом детального розгляду політиків і науковців, державних і громадських організацій, які роблять свій внесок у загальну справу розбудови України як правової, демократичної, соціальної держави. У світовій практиці державного управління визнано, що програма розвитку правоохоронних структур в умовах соціальних перетворень повинна розвиватися відповідно до нових умов суспільного життя. Таким чином, розв'язання організаційних проблем підвищення ефективності системи боротьби з організованою злочинністю та взаємодії спеціальних підрозділів, що ведуть боротьбу з цим негативним явищем, є вкрай необхідною і має стратегічний характер.
Заходи реорганізації системи боротьби з організованою злочинністю пов'язані зі здійсненням соціально-економічних, політико-правових, організаційно-структурних заходів у напрямі всебічного забезпечення прав та інтересів громадян. Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки ґрунтується на тому, що розвиток і зміцнення Європейського Союзу поглиблює загальноєвропейську безпеку в усіх її аспектах, що реформування внутрішньої безпеки кожного з його членів має спрямування на досягнення загальносистемної мети - колективної безпеки.
Існуючий державний механізм регулювання суспільних відносин у правоохоронній сфері має досить консервативний характер і не зовсім відповідає сучасним умовам існування Української нації як у внутрішній, так і зовнішній сферах її життя. Система силових органів має розгалужену, складну організаційно-функціональну структуру, що ускладнює організацію та здійснення процесу управління. За наявності значної кількості силових структур України їх роль у боротьбі з організованою злочинністю може бути оцінена як мала. Державні органи, перед якими поставлене завдання забезпечення безпеки нації від внутрішніх і зовнішніх загроз, при додержанні політико-правових умов, створенні спеціалізованого механізму управління, повинні активно залучатись до справи забезпечення державної безпеки в аспекті боротьбі з організованою злочинністю. Для цього необхідно подолати відомчі бар'єри, об'єднати зусилля державних органів, оперативних підрозділів в єдиному напрямі забезпечення внутрішньої безпеки держави, тобто, розробити модель управління відповідними суб'єктами за організаційно-функціональним принципом.
Розробка і застосування шляхів і механізмів боротьби з організованою злочинністю є невід'ємною частиною діяльності державних органів та громадськості. Прийняття комплексних, ефективних заходів щодо боротьби з цим лихом є загальнонаціональною справою, яка повинна бути системною, послідовною та узгодженою, мати правове, організаційне, фінансове, матеріально-технічне, наукове забезпечення.
Проблему організованої злочинності, її зміст і структуру, форми прояву, стратегію та тактику боротьби з цим небезпечним соціально-економічним явищем вивчають науковці різних країн світу. Вона є об'єктом уваги практиків, учених, соціологів, економістів, політиків і публіцистів. У пострадянський період її досліджували такі вчені, як: Г.А. Аванесов, В.А. Алексєєв, С.Б. Алімов, О.Н. Басалаєв, І.І. Басецький, М.І. Бажанов, Р.С. Бєлкін, В.М. Биков, О.І. Гуров, А.І Долгова, В.М. Єсіпов, В.А. Лукашов та ін.
Серед вітчизняних учених необхідно вказати таких, як: Ю.В. Александров, П.П. Артеменко, О.М. Бандурка, Б.І. Бараненко, В.П. Бахін, В.І. Бояров, Ф.Г. Бурчак, О.А. Гапон, І.М. Данішин, Е.О. Дідоренко, М.В. Корнієнко, В.О. Коновалова, М.Й. Коржанський, В.В. Крутов та ін.
Їх дослідження дозволили виробити концептуальні підходи до пізнання організованої злочинності, її стану, підгрунтя, виникнення та поширення.
Разом з тим, недостатньо приділено уваги правовому та організаційному забезпеченню діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх стратегії і тактиці.
До органів, що взаємодіють у сфері боротьби з організованою злочинністю, відносяться правоохоронні, контролюючі та інші органи, які можуть надати один одному певну допомогу. У розділі п'ятому "Взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та іншими державними органами" Закону України "Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю" [1] визначені основні форми взаємодії різних органів, задіяних у боротьбі з організованою злочинністю, а також порядок взаємодії між ними залежно від їх виду:
- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю СБУ, інші державні органи, що мають контрольні повноваження;
- органи, що задіяні у справі боротьби з організованою злочинністю неоднорідні, вони мають свою диференціацію. Їх діяльність має постійний характер, пов'язана зі здійсненням владних повноважень, комплексу заходів щодо протидії різним формам організованої злочинності.
Стан взаємодії зазначених вище органів залежить від дотримання таких умов:
- єдності цілей і завдань протидії протиправним проявам. Їх спільна діяльність уможливлює виявлення, попередження і розкриття правопорушень, що мають прояви у різних сферах соціального життя: політичній, економічній і т. ін., тобто - здійснення цілеспрямованого впливу на об'єкт правоохоронної підсистеми і таким чином протидії організованій злочинності;
- узгодження заходів і дій взаємодіючих суб'єктів, що визначається їх компетенцією у боротьбі з організованою злочинністю і може проявлятися у функціонально координованих за цілями і завданнями автономних здійсненнях різних оперативно-тактичних, адміністративних, кримінально-правових, кримінально-процесуальних завдань виявлення, запобігання і розкриття злочинів. Узгодженість взаємодії може базуватись на нормативно-правових актах, що визначають основні напрями і компетенцію взаємодіючих суб'єктів;
- паритетності, яка означає рівність взаємодіючих органів, відсутності їх прямої підпорядкованості, при наявності системоутворюючої мети, завдань, організаційної структури певного типу. Паритетність підкреслює їх автономність у прийнятті рішень, форм і методів діяльності, спрямованості та раціональності використання відповідних сил і засобів, наявних у розпорядженні;
- безперервного процесу узгодження дій у напрямі протидії проявам організованої злочинності. Проведення сумісних планово-організаційних заходів, підтримання безперервності, своєчасності, коректування по напрямах, перегрупування сил, засобів і методів виконання узгоджених заходів залежно від обстановки і ситуації;
- персональної відповідальності взаємодіючих суб'єктів, індивідуальної відповідальності за результати узгоджених дій, що проводяться.
Спираючись на
Loading...

 
 

Цікаве