WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами - Реферат

Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами - Реферат

фактичних причин можливої невдачі з тим, щоб можна були вжити заходів з метою їх усунення в подальшому.
Для визначення ефективності діяльності співробітників органу дізнання та слідчих, передусім, необхідно встановити складові або, інакше, критерії такої оцінки. Вони повинні об'єктивно відображати увесь процес взаємодії, бути зрозумілими і простими при їх використанні на всіх рівнях, універсальними для кожного випадку незалежно від складності справ, які розслідуються, а також не переобтяжуватися теоретичними міркуваннями.
На нашу думку, головним критерієм визначення ефективності будь-якої діяльності, а отже й оцінки ефективності проведення оперативно-розшукових чи слідчих дій, є досягнення результату, запланованого як проміжна або кінцева мета. Результат має бути досягнутий правомірними засобами та оптимальним способом, а не за принципом "ціль виправдовує засоби", адже така його абсолютизація є неприйнятною і суперечить чинному законодавству.
Таким чином, критерієм оцінки ефективності діяльності співробітників органу дізнання, котрі взаємодіють зі слідчими, є своєчасне отримання повноцінної інформації, спроможної зорієнтувати досудове слідство в питанні про можливі джерела отримання доказів у кримінальній справі. Окрім цього, додатковим критерієм (складовою) такої оцінки мають бути кількісні та якісні показники виконання доручень слідчого щодо провадження окремих (невідкладних) слідчих дій у справі. Співвідношення таких кількісних і якісних показників передбачає прерогативу останніх. Для досягнення позитивного результату в цьому напрямі необхідно, щоб співробітник органу дізнання був зацікавлений у виконанні таких доручень, а також усвідомлював важливість цієї роботи.
Що стосується критерію оцінки ефективності діяльності слідчого при взаємодії з органами дізнання, то ним може бути стан використання одержаної від останніх інформації для отримання доказів. Але процесуальна діяльність як складова частина (підсистема) в цьому разі є частиною системи більш високого рівня з умовною назвою "система розслідування кримінальної справи", метою якої є встановлення всіх обставин, які складають предмет доказування. Суб'єктом управління, як уже зазначалося, всієї "системи розслідування кримінальної справи" і системи, в межах якої здійснюється взаємодія слідчого з органами дізнання, є слідчий. У зв'язку з цим при оцінці ефективності його діяльності потребує врахування ще й стан управління ним вказаними системами.
Незважаючи на наочність та простоту для розуміння, запропоновані критерії (складові) оцінки ефективності діяльності слідчих та співробітників органів дізнання мають і деякі недоліки. Зокрема, виникають труднощі при спробі оцінити ефективність проведення конкретних дій, виходячи із результатів розслідування кримінальної справи в цілому. Це зумовлене саме складністю визначення конкретного внеску слідчого і співробітника органу дізнання в отриманий у справі кінцевий результат, який залежить від якості розслідування та низки інших факторів, зокрема досягнення проміжних цілей в результаті такої взаємодії. Тому визначення ефективності діяльності окремо слідчого та окремо співробітника органу дізнання на рівні кінцевої цілі (результату розслідування) - самостійне і досить складне завдання, яке потребує спеціальних досліджень.
Іншим основним критерієм оцінки ефективності діяльності учасників взаємодії, на цей раз спільним як для органів досудового слідства, так і дізнання, є досягнення кінцевого результату, тобто розкриття злочину. Слід зазначити, що у разі, коли кінцевого результату (мети) взаємодії досягти не вдалося, проміжні критерії оцінки можуть використовуватися лише для виявлення фактичних причин невдачі для того, щоб можна були вжити заходів із їх усунення в подальшому.
Що ж означає поняття "розкритий злочин"? У таких специфічних сферах діяльності, як оперативно-розшукова діяльність та кримінальний процес, розкриття злочину здійснюється у визначеній законом формі та із застосуванням особливих прийомів і методів. Так, у процесі оперативно-розшукової діяльності злочини (особи, які їх вчинили) виявляються непроцесуальним шляхом. Результати цієї роботи мають важливе значення для розкриття злочину при провадженні досудового слідства, особливо, якщо отримана інформація задокументована й орієнтує на можливе знаходження слідів злочину чи джерел доказів. Але це ще не є розкриттям злочину в процесуальному розумінні цього поняття.
У кримінальному процесі розкрити злочин - це довести його у встановленому порядку, правильно кваліфікувати дії винних осіб і виконати все це відповідно до чинного законодавства. Недоведений злочин не вважається розкритим. Отже, розкриттям злочину в кримінальному процесі не можна вважати одержання неповної інформації щодо нього (зокрема такої, яка свідчить про існування підозрюваної особи). Про розкриття злочину йтиметься лише тоді, коли достовірно встановлені всі обставини, які складають предмет доказування у кримінальній справі, правильно кваліфіковані дії обвинуваченого (обвинувачених) і при провадженні досудового слідства не було допущено порушень вимог кримінально-процесуального законодавства. Саме в цьому полягає суть розкриття злочину, і лише за такої умови кримінальна справа може бути швидко й об'єктивно розглянута судом, а винні притягнуті до відповідальності. Вирішення інших кримінально-процесуальних завдань (розшук вже встановленої винної особи, застосування запобіжних заходів, усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і т. ін.) хоча і пов'язане із розкриттям злочину, але має самостійне значення [10, с. 110-115].
Єдність тавзаємообумовленість запропонованих складових оцінки ефективності зазначеної взаємодії, на наш погляд, має об'єктивно відображати весь її процес та стимулювати ініціативу й творчий підхід до справи співробітників органів досудового слідства і дізнання, що є однією зі складових успіху при вирішенні завдань кримінального судочинства, особливо у сфері боротьби з організованою злочинною діяльністю.
Список використаних джерел
1. Соловьев А.Б. Методология и методика исследования эффективности производства следственных действий // Вопросы совершенствования предварительного следствия: Сб. науч. трудов. - М., 1983. - С. 15-31.
2. Моргун С. Актуальні проблеми організації слідчої роботи // Рад. право. - К., 1991. - № 2. - С. 42- 44.
3. Кожевников Г.К., Хотенець В.М., Янович Ю.П. Значення навантаження та умов праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності // Вісник Академії правових наук України. - Х., 1996. - № 7. - С. 134-145.
4. Соловьев А., Токарева М. Критерии труда и нагрузки следователей // Законность. - М., 1996. - № 1. - С. 39-42.
5. Кожевников Г.К., Давиденко Л.М., Коновалова В.О., Хотенець В.М., Янович Ю.П. Науково обґрунтовані норми навантаження та належні умови праці слідчих підрозділів як важливий чинник їх якісної діяльності // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. - Х.: Право, 1997. - Вип. 1. - С. 7-45.
6. Гойло В.С. Проблемы интеллектуального труда // США: Экономика, политика, идеология. - М.: Наука, 1985. - № 6. - С. 23-36.
7. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - М.: Наука, 1972. - 536 с.
8. Бердичевский Ф.Ю. Взаимодействие органов следствия и дознания как организационная система // Сов. гос. и право. - М., 1973. - № 12. - С. 106-110.
9. Слинько С.В. Взаимодействие следователя и органа дознания как уголовно-процессуальное понятие // Проблемы соц. законности. - Х., 1991. - Вып. 26. - С. 103-106.
10. Михайлов А.И., Сергеев Л.А. Процессуальная сущность раскрытия преступлений // Сов. гос. и право. - М., 1971. - № 4. - С. 110-115.
Loading...

 
 

Цікаве