WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами - Реферат

Оцінка ефективності взаємодії органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами - Реферат

озброєними тільки стрілецькою зброєю, не додасться бойових якостей, бо матиме місце лише зміна чисельності.
Отже, основним змістом діяльності органів дізнання у системі взаємодії зі слідчим при розслідуванні кримінальних справ про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями, є, насамперед, проведення оперативно-розшукових заходів. Тільки в поєднанні з таким видом діяльності процесуальна діяльність, яка є змістом функції слідчого, зможе дати ефект, який не можуть досягти кожний із цих органів, діючи самостійно. Виконання ж доручень слідчого щодо проведення тих чи інших слідчих дій або надання йому допомоги (сприяння) при проведенні таких дій є хоча і важливим, але допоміжним елементом взаємодії зазначених органів.
Питання щодо підцілей органів слідства і дізнання під час взаємодії цікаве не тільки в теоретичному плані, але має і велике практичне значення. Оскільки ефективність спільної діяльності учасників взаємодії залежить від ефективності функціонування кожного з них, існує необхідність оцінки складових цієї діяльність. Очевидно, нелогічно у всіх випадках покладати відповідальність за не розкриття злочину однаково на обидва органи - досудового слідства і дізнання. Диференційована оцінка роботи слідчого і співробітників органу дізнання не тільки справедлива, але і важлива для виявлення фактичних причин можливої невдачі для того, щоб своєчасно вжити заходів з їх ліквідації в подальшому. До того ж, чим точніше будуть визначені підцілі органів, що взаємодіють, тим змістовніше буде і функція управління всією системою взаємодії.
Вважаємо, що безпосередня мета співробітників органу дізнання, котрі взаємодіють зі слідчим, полягає у зборі інформації, спроможної орієнтувати досудове слідство в питанні щодо джерел отримання доказів стосовно особи або осіб, які вчинили злочин. У слідчого такою функцією є використання цієї інформації для отримання доказів.
Слід зазначити, що кожний з названих органів має й іншу мету, яка перебуває поза сферою взаємодії, тобто за межами системи, яка розглядається. Наприклад, слідчий допитує свідків, про яких йому стало відомо з показань інших осіб, отримує дані, що його цікавлять, в результаті проведення різного роду судових експертиз та інших слідчих дій, тобто збирає і перевіряє докази з використанням вже існуючого доказового матеріалу. Така діяльність слідчого становить собою самостійну систему того ж рівня, що й система взаємодії з органами дізнання і разом з нею створює елементи організаційної системи більш високого рівня. Назвемо її умовно "системою розслідування кримінальної справи", метою якої є встановлення всіх обставин, які входять у предмет доказування, зокрема вини підозрюваного (обвинуваченого). Питання щодо суб'єкта управління всією "системою розслідування злочину" не виникає, тому що таким суб'єктом є слідчий. Що ж стосується суб'єкта управління системою, в межах якої здійснюється взаємодія слідчого з органами дізнання, то це питання слід уточнити.
На практиці існує два варіанти організації взаємодії слідчого з органами дізнання. Так, розкриття злочинів слідчими спільно з органами дізнання в системі органів внутрішніх справ, державної безпеки або податкової міліції інколи здійснюється за безпосередньої участі керівника відповідного органу, якому підпорядковуються як слідчі, так і співробітники оперативних підрозділів, наділених правами органу дізнання. Подібну організацію спільної діяльності людей "теорія соціальних систем" визнає так званим "ієрархічним типом", де координація функцій учасників взаємодії досягається шляхом їх підпорядкування єдиній центральній владі.
На перший погляд, організація взаємодії за "ієрархічним типом" має більше переваг, бо дозволяє знизити кількість дисфункцій і зменшити конфліктність усередині організації, тобто, є більш ефективною. Але з цим, на наш погляд, не можна погодитися, адже при "ієрархічному типі" організації взаємодії слідчий, який управляє системою більш високого рівня, стає одночасно керованим елементом системи більш низького рівня. Відповідно, відбувається і зміна мети його діяльності. Головним стає встановлення особи, яка вчинила злочин, а всебічне дослідження процесуальним шляхом обставин, які підлягають доказуванню, відходить на другий план.
Обмежившись системним підходом до питання, не торкаємося при цьому процесуального аспекту (хоча, зрозуміло, його виокремлення має умовний характер). Зазначимо лише, що підпорядкована роль слідчого на одному із відповідальних етапів розслідування не відповідає принципу його процесуальної самостійності та робить нереальними повноваження на взаємодію з органами дізнання.
По іншому будується система безпосередньої взаємодії слідчого з органами дізнання. Тут не існує єдиної центральної влади і відносини керівництва-підлеглості відсутні. Безумовно, ця система є недостатньо довершеною, але така недосконалість не має принципового характеру і тому значно легше ліквідовується.
Доцільно зазначити, що теорія організації й управління розрізняє три обов'язкові компоненти будь-якої управлінської діяльності:
1) прийняття рішення (плану);
2) координація функцій учасників шляхом встановлення необхідного взаємозв'язку між ними;
3) контроль за виконанням рішення.
У зв'язку з цим постає закономірне питання: чи має слідчий можливість здійснювати таку діяльність при взаємодії з органами дізнання у всіх її компонентах? Очевидно, ні.
Покладаючи на органи дізнання обов'язок виконувати доручення слідчого і повідомляти його про отримані результати, закон (ч. 4 ст. 104; ч. 3 ст. 114; ч. 1 ст. 118 КПК України) дозволяє слідчому визначати основний напрям спільної діяльності, тобто планувати її. Водночас чинне законодавство не передбачає такої важливої умови координації, як встановлення взаємозв'язку, котра б сприяла повноті обміну інформацією між учасниками спільної діяльності, оскільки дозволяє органам дізнання на свій вибір визначати обсяг і характер інформації, котру слід передати слідчому. Слідчий також позбавлений можливості безпосередньо контролювати виконання даних ним доручень як щодо проведення слідчих, так і оперативно-розшукових дій у справі.
Отже, законодавство та відомчі нормативно-правові акти, які регулюють взаємовідносини слідчого з органами дізнання, згідно з наукою про організаціюі управління потребують деякого удосконалення шляхом надання слідчому права здійснювати дієвий контроль за виконанням його доручень та вказівок, звичайно не втручаючись при цьому в процес оперативно-розшукової діяльності.
Вважаємо, що реалізація цього положення зробить більш ефективною систему взаємодії слідчого з органами дізнання, функція управління якою, на наш погляд, повинна бути збережена за слідчим незалежно від його відомчої приналежності.
Наведена модель з використанням системного підходу дозволяє розглядати взаємодію слідчого з органами дізнання як систему, тобто цілісну множину взаємопов'язаних елементів, зрозуміти зміст взаємодії елементів системи, описати їх, показати внесок кожного з них в досягнення спільної мети і на цій підставі підійти до визначення можливих складових оцінки ефективності цієї діяльності.
Безперечно, що ефективність спільної діяльності учасників взаємодії залежить від ефективності функціонування кожного із них, а тому при визначенні складових оцінки ефективності взаємодії існує необхідність оцінки як кінцевого результату, так і складових діяльності, спрямованої на його досягнення. Диференційована оцінка діяльності слідчого і співробітника органу дізнання в цьому разі має значення для відображення реальних результатів в роботі кожного із них, стимулювання ініціативи та творчого підходу до справи, а також виявлення
Loading...

 
 

Цікаве