WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Боротьба з організованою злочинністю і корупцією в сучасних умовах: проблеми та шляхи їх вирішення - Реферат

Боротьба з організованою злочинністю і корупцією в сучасних умовах: проблеми та шляхи їх вирішення - Реферат

перерахування грошових коштів на суму понад 30 млн грн.
Незважаючи на достатні підстави, управління НБУ в Одеській обл. не змогло провести позапланову перевірку Одеської філії АКБ "Правекс-Банк" з питань дотримання вимог Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.98 № 527, щодо проведення операцій по поточному рахунку ЧПФ "Спонсор". У своєму листі начальник управління НБУ в Одеській обл. зазначив, що працівники Національного банку можуть бути залучені до розгляду матеріалів перевірок, що проводяться правоохоронними органами, лише як фахівці, які допомагають зрозуміти і правильно оцінити банківські операції.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про банки і банківську діяльність"" від 10 січня 2002 р. внесено зміни до ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", якими передбачено нижченаведене:
"… Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності... здійснює постійний нагляд...". Таким чином, єдина державна установа, яка може здійснити кваліфіковану перевірку комерційного банку або фінансової установи, що здійснює окремі банківські операції, не має чинних підстав для її проведення.
Вважаємо за необхідне з урахуванням досвіду розвинених демократичних країн вивчити питання щодо створення автономної служби банківського контролю та внесення змін до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" стосовно надання цій службі права здійснення фінансового контролю за усіма комерційними структурами, у тому числі - комерційними банками.
Одним із правових засобів, спроможних підняти ефективність правозастосовної діяльності при розслідуванні кримінальних справ на організовані групи є інститут компромісу, який вдало використовується правоохоронною системою Сполучених Штатів Америки та ряду інших країн.
Успіх правоохоронних органів США в боротьбі з організованою злочинністю пов'язують із прийняттям у 1970 р. Закону "Про організації, які знаходяться під впливом рекету, та корумповані організації" (RІCO), яким було надано гарантію недоторканності свідків, що дають відповідні показання. Надання гарантії недоторканності свідків обвинувачення в обмін на правдиві показання значно полегшило судове переслідування керівників злочинних організацій на підставі доказів, здобутих в ході допитів окремих учасників, причетних до скоєння дрібних злочинів. Крім того, заборонено використовувати проти таких свідків докази, здобуті при їх допиті.
Враховуючи високий рівень латентності організованої злочинності, захищеність її лідерів, можливо передбачити достатньо високу ефективність використання даного інституту при вдосконаленні норм, регламентуючих його застосування.
Статтею 66 Кримінального кодексу України передбачено обставини, які за відповідних умов (явка з повиною) можуть бути враховані при призначенні покарання. Разом з тим, норми чинного законодавства не містять конкретних та суттєвих стимулів, які б спонукали учасника злочинного формування здійснити зазначені вище дії. Йдеться тільки про можливість пом'якшення відповідальності. Виникає ситуація, за якої особа, яка надала допомогу у викритті лідерів та активних учасників організованої групи, не має ніякої правової гарантії щодо свого можливого звільнення від відповідальності або фіксованого зниження міри покарання. Крім того, існуюча судова практика не викликає довіри до правоохоронних органів у осіб, які вчинили злочини.
У практичній діяльності підрозділів БОЗ періодично виникають ситуації, коли один з учасників організованої злочинної групи проявляє готовність співпрацювати з правоохоронними органами в обмін на гарантії його звільнення від кримінальної відповідальності або фіксованого зниження міри покарання. Однак, відсутність відповідних законодавчих актів не дозволяє реалізувати подібні наміри та стримує від здійснення позитивних посткримінальних вчинків.
Правові засади застосування інституту компромісу на якісно новому рівні були закладені в Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Так, частиною 2 статті 14 передбачено, що учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, попереднього розслідування чи судового розгляду справ сприятиме викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.
На жаль, дана норма не знайшла свого подальшого розвитку у новому Кримінальному кодексі й тому через відсутність механізму її реалізації не застосовується у практичній діяльності. У свою чергу, особа, яка проводить розслідування, позбавлена можливості надати гарантії звільнення від відповідальності або покарання в обмін на згоду співробітничати у викритті інших учасників злочинних угруповань.
Вважаємо за доцільне доповнити статтю 30 Кримінального кодексу України частиною 3 у такій редакції:
"Якщо учасник організованої злочинної групи в процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства чи судового розгляду справ надав суттєву допомогу правоохоронним органам у викритті організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі, суд приймає одне із наступних рішень:
- звільнити вказану особу від покарання;
- постановити про умовне призначення покарання;
- постановити про призначення покарання з відстрочкою виконання вироку;
- скоротити призначене покарання наполовину".
Вказана норма повинна бути підкріплена також належним кримінально-процесуальним забезпеченням. Враховуючи, що, першочергово до процесу викриття злочинів причетні оперативні співробітники та слідчі, саме вони можуть зробити висновок щодо ступеня суттєвості наданої допомоги. Форми її виразу можуть бути різними і залежати від конкретних обставин (правдива дача свідчень щодо вчинених злочинів, сприяння у виявленні співучасників, ініціативна участь у слідчих діях, допомога в пошуках речових доказів та інші дії аналогічного характеру). Факт надання допомоги правоохоронним органам повинен бути відображеним в обвинувальному висновку, при підтвердженні якого суд зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
У даному разі особі, яка, у свою чергу, виконає умови, встановлені законом, цілковито гарантується пом'якшення покарання, і тому дія такої правової гарантії буде достатньо ефективною. Вважаємо, що норма, яка пропонується, з одного боку, сприятиме пом'якшенню покарання відповідної категоріїосіб, а, з іншого, - слід очікувати більш повного в кількісному та якісному відношенні розкриття злочинів, вчинених організованими групами, відшкодування збитків, можливості притягнення до відповідальності організаторів та сприятиме розколу злочинних формувань. Крім цього, відкриються нові, достатньо широкі можливості, для проведення оперативно-розшукових заходів.
Loading...

 
 

Цікаве