WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Боротьба з організованою злочинністю і корупцією: проблеми правового регулювання - Реферат

Боротьба з організованою злочинністю і корупцією: проблеми правового регулювання - Реферат

узгоджена зі ст. 4 КПК України.
Якщо виходити із того, що до компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю СБУ відноситься порушення і проведення дізнання у справах про будь-які злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями, тобто незалежно від їх підслідності, то порушення кримінальної справи в кожному випадку виявлення ознак злочину, вчиненого організованими злочинними угрупованнями, й проведення невідкладних слідчих дій відповідно до ст. 4 і 104 КПК України не може бути лише правом, а є, перш за все, обов'язком спеціального підрозділу СБУ як органу дізнання, в тому числі й у справах, які не підслідні слідчим Служби безпеки України, наприклад, про умисне вбивство (ст. 116 КК), зґвалтування (ст. 152 КК) та ін.
Виходячи з аналізу назв статей 9 і 10 та їх змісту, а також зі змісту ч. 5 ст. 12 вказаного Закону, бачимо, що вже в його зазначених нормах закладені законодавцем суттєві протиріччя, які викликають труднощі на практиці при їх застосуванні. Так, частина 1 статті 9 Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" називає спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ "по боротьбі з організованою злочинністю", а ч. 1 ст. 10 цього самого Закону називає спеціальні підрозділи СБУ "по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю". Хоча в частині 5 статті 12 Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" йдеться лише про злочини, "вчинені організованими угрупованнями".
Таким чином, Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", який встановлює компетенцію підрозділів СБУ, лише називає їх "спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України" (ст. 11, 12), але не встановлює чіткого правового регулювання цих питань. Крім того, чинний КК України [20] не містить поняття корупційного кримінально-карного діяння. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. встановлює лише відповідальність за корупцію як адміністративні правопорушення. У статті 4 цього самого Закону названі органи, які ведуть боротьбу з корупцією. Серед них указані "...відповідні підрозділи: а) Міністерства внутрішніх справ; б) Служби безпеки України...".
Відомчі нормативно-правові акти МВС та СБУ покладають як на спеціальні підрозділи Служби безпеки, так і на спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України завдання боротьби не тільки з організованою злочинністю, а й з корупційними діяннями кримінально-правового характеру та з правопорушеннями, пов'язаними з корупцією. Відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. [6, ст. 303] корупційні діяння кримінально-правового характеру є об'єктом оперативно-розшукового пізнання як спеціальних підрозділів Служби безпеки України, так і спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ. На наш погляд, спеціальні підрозділи Служби безпеки України і спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, виходячи з їх функціонального призначення, повинні мати одну назву. У зв'язку з чим слід внести відповідні доповнення до ст. 9 і 10 Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".
На нашу думку, визначення компетенції спеціальних підрозділів СБУ як органів дізнання щодо порушення ними кримінальних справ про корупційні діяння та проведення у них дізнання лише на відомчому рівні (у закритих відомчих нормативно-правових актах) суперечить чинному кримінально-процесуальному, кримінальному законодавству та Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" і потребує свого законодавчого врегулювання. Враховуючи світовий досвід боротьби з корупцією, слід включити поняття корупції, під яким у практиці розуміють злочинне використання посадовою особою свого службового становища з метою особистого збагачення, до чинного КК України, давши йому визначення, та привести у відповідність до КК України Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та відповідні відомчі нормативно-правові акти.
Слід також зазначити, що чинний КК України не містить терміна "злочинні угруповання". У статті 28 КК України вказується лише вчинення злочину "групою осіб за попередньою змовою", "організованою групою", "злочинною організацією". На наш погляд, для того, щоб уникнути спірних ситуацій у практичній діяльності правоохоронних органів та суду, треба привести статті Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та відомчі нормативно-правові акти у відповідність до чинного КК України.
Вважаємо за доцільне на законодавчому рівні розмежувати компетенцію по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю спеціальних підрозділів МВС та СБУ України.
Список використаних джерел
1. Кувалдин В. Глобализация - светлое будущее человечества? // НГ- СЦЕНАРИЙ. - 2000. - № 9, 10, 11.
2. Овчинский В.С. ХХІ век против мафии. Криминальная глобализация и Конвенция против транснациональной организованной преступности. - М.: ИНФРА-М, 2001.
3. Гриб В.Г. Противодействие организованной преступности: Учеб. пособ. для вуз. / Под ред. В.И. Гурова, В.С. Овчинского. - М.: ИНФРА-М, 2001.
4. Григорьев В.Н., Шишков А.А. Уголовно-процессуальная деятельность подразделений по борьбе с организованной преступностью. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.
5. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження. - К.: Юрінком-Інтер, 2000.
6. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.
7. Фетисенко Г.К., Новицький Г.В. Організована злочинність:кримінологічні та кримінально-правові проблеми: Монографія. - К.: Академія СБУ, 1999.
8. Баулін О.В., Лук'янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч. посіб. - К., 1999.
9. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. - Х., 2001.
10. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. - Харьков, 1998.
11. Зеленецький В.С. Поняття дізнання // Вісник академії правових наук України. - 1997. - № 4. - С. 108-118.
12. Слинько С.В. Проблемы реализации конституционных норм субъектами уголовного процесса. - Харьков, 2002.
13. Юрченко Л.В. Теорія та практика провадження дізнання органами внутрішніх справ України / Автореф. канд. ... юрид. наук. - Х., 2002.
14. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Науч.-практ. комментарий / Отв. ред. первый зам. Пред. Верховного Суда Украинской ССР П.Г. Цупренко. - К., 1984.
15. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. - К., 1997.
16. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. заклад. освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. - Х., 2000.
17. Григорьев В.Н., Селютин А.В. Подследственность в уголовном процессе (понятие, особенности и порядок определения, проблемы разграничения): Учеб. пособ. - М.: ЮИ МВД РФ "Книжный мир", 2002.
18. Ожегов С.И и Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук. Ин-т русского языка им. В.В. Виноградова. - 4-е изд., дополненное. - М., 1999.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., 2001.
20. Офіційний вісник України. - 2001. - № 21. - Ст. 290.
Loading...

 
 

Цікаве