WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Боротьба з організованою злочинністю і корупцією: проблеми правового регулювання - Реферат

Боротьба з організованою злочинністю і корупцією: проблеми правового регулювання - Реферат

підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України щодо порушення кримінальних справ про злочини, вчинені організованими угрупованнями, якщо кримінальні справи не підслідні слідчим МВС чи СБУ, а суди не визнають доказами фактичні дані, які отримані в ході дізнання цими спеціальними підрозділами, якщо кримінальні справи про організовані угруповання, що ними порушувалися, не були підслідні слідчим цих відомств, посилаючись на те, що докази отримані неналежним суб'єктом.
В окремих випадках суди із посиланням на неналежного суб'єкта порушення кримінальної справи повертають її на додаткове розслідування, коли в ході судового розгляду не доведена винуватість співучасників злочинного угруповання чи їх злочинних зв'язків, тобто в тому разі, коли на лаві підсудних залишається лише одна особа, але й та у зв'язку із поверненням справи на додаткове розслідування отримує можливість уникнути покарання за вчинені нею злочини.
Таким чином, правова неврегульованість цього питання призводить до того, що у зазначених випадках створюються умови для злочинців щодо уникнення від покарання в порушення принципу його невідворотності. А це є не нічим іншим, як несприянням правоохоронними органами та судами захисту прав й законних інтересів осіб, яким злочинними діями була завдана шкода.
У зв'язку з відсутністю чіткого врегулювання компетенції спецпідрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю щодо порушення ними кримінальних справ та провадження дізнання деякі прокурори й судді, на наш погляд, помилково ототожнюють терміни "відання" (п. 2 ст. 101 КПК України) і "підслідність" (ст. 112 КПК України). Але для їх ототожнення є й наукове підґрунтя. Деякі науковці та практики вкладають у термін "відання" такий же зміст, як і в термін "підслідність" (ст. 112 КПК), тобто вбачають у них тотожність. Точка зору щодо ототожнення цих понять викладена в багатьох коментарях до ст. 101 КПК України і до відповідних статей КПК інших країн СНД та Балтії, а також в деяких посібниках і підручниках з кримінального процесу [14, с. 153; 15, с. 164; 16, с. 186; 17, с. 38].
На наш погляд, тільки змістовний аналіз норм КПК України та Закону України "Про організовану злочинність" дає відповідь на поставлені практикою злободенні питання.
Стаття 1 КПК України встановлює, що провадження у кримінальних справах визначається виключно Кримінально-процесуальним кодексом України.
У статті 101 КПК України наведено вичерпний перелік органів, наділених правом провадити дізнання. Але у зв'язку з тим, що їх повноваження неоднаково зазначені в Законі, на практиці виникають труднощі щодо визначення їх компетенції при порушенні кримінальних справ та провадженні дізнання.
Так, повноваження податкової міліції (п. 1-1), командирів військових частин, з'єднань, начальників військових установ (п. 3), митних органів (п. 4), начальників виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів і виховно-трудових профілакторіїв (п. 5), органів державного пожежного нагляду (п. 6), органів охорони державного кордону (п. 7) чітко визначені Законом. Зазначено кримінальні справи про злочини, у яких вони провадять дізнання. У кримінальних справах про інші злочини вони не є органами дізнання і порушувати справи про злочини, які не відносяться до їх компетенції та проводити у них дізнання, не можуть.
Оскільки міліція (п. 1) і капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (п. 8), лише названі як органи дізнання без вказівки на справи про будь-які злочини, то можна зробити висновок, що вони можуть порушити і провадити дізнання з усіх кримінальних справ. Порядок порушення цими органами кримінальних справ та провадження дізнання детально регламентовано відомчими нормативно-правовими актами.
Найскладнішим є питання щодо визначення компетенції органу дізнання спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
У пункті 2 статті 101 КПК України вказано, що вони є органами дізнання у справах, віднесених Законом до їх відання. Але сам термін "відання" законодавством не визначено. В частині 5 статті 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" йдеться про те, що "... спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати й розслідувати... кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями...". Виходячи зі змісту цієї статті, вбачається, що спеціальним підрозділам СБУ надано право порушувати будь-які кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями (ст. 28 КК), незалежно від підслідності її слідчих (ст. 112 КПК) і провадити у них дізнання. Таким чином, виходячи зі змісту ст. 112 КПК і ч. 5 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "відання" спеціального підрозділу СБУ як органу дізнання і "підслідність" слідчих СБУ - не тотожні поняття. "Відання спеціального підрозділу СБУ як органу дізнання" ширше, ніж "підслідність слідчих СБУ". Слід враховувати й ту обставину, якщо до компетенції спеціальних підрозділів СБУ чинним законодавством віднесено виявлення та розкриття злочинів, вчинених організованими групами за допомогою оперативно-розшукових заходів та методів, то зовсім нелогічною, необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству, є думка деяких вчених і практиків, що ці підрозділи не можуть як органи дізнання порушувати кримінальні справи за вказаними злочинами.
Етимологічне значення слова "відання" - це сфера діяльності чого-небудь [18, с. 71; 19, с. 123]. Тому відання (компетенція) спеціального підрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю як органу дізнання встановлюється не тільки ч. 3 та 5 ст. 112 КПК (у редакції Закону України від 12.07.01 № 2670-ІІІ), якою визначена підслідність слідчих СБУ, а й іншими законодавчими актами, наприклад, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".
Але, враховуючи те, що частина 5 статті 12 зазначеного Закону не узгоджена з КПК України, який є єдиним законодавчим актом, що встановлює порядок провадження у кримінальних справах, тобто в КПК не розкривається поняття "відання", і традиційно більшістю науковців та практиків воно ототожнюється з"підслідністю", то без законодавчого узгодження цих норм та розкриття в чинному КПК України терміна "відання", порушення спеціальними підрозділами Служби безпеки України як органом дізнання кримінальної справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупуваннями, яка не підслідна слідчим СБУ, може призвести до необгрунтованого визнання як самого рішення про порушення кримінальної справи, так і виконаних невідкладних слідчих дій, такими, що виконані неналежним суб'єктом, виникнення спорів з цих питань між суб'єктами кримінального судочинства (органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, підозрюваним, обвинувачуваним, захисником та ін.).
Окрім того, й сама конструкція ч. 5 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", в якій зазначається, що "... спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати й розслідувати... кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупуваннями …" не відповідає принципу публічності, згідно з яким виконання відповідними державними органами діяльності, в тому числі й підрозділом "К" як органом дізнання, по порушенню кримінальних справ в інтересах суспільства й держави незалежно від розсуду заінтересованих осіб. Тому ця норма, на наш погляд, повинна бути
Loading...

 
 

Цікаве