WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Інформаційні технології як чинник терористичного акту - Реферат

Інформаційні технології як чинник терористичного акту - Реферат

узгодити кримінально-правову кваліфікацію, якщо метою злочину буде посягання на безпеку особи чи держави, чи спрямування проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку? Більш за все існує необхідність кваліфікації діяння за сукупністю декількох родових та безпосередніх об'єктів, визначених у відповідних розділах Особливої частини Кримінального кодексу України.
Більш важкі кваліфікуючі ознаки терористичного акту визначені у частині 2статті 258 КК з такими наслідками - ті самі дії (зазначені у частині 1 статті), вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння майнової шкоди чи інших тяжких наслідків.
Не вдаючись до глибокого аналізу цієї частини статті 258 КК, звернемо увагу на категорії "майно" та "майнова шкода". Законодавство, у тому числі кримінальне, не дає однозначного визначення категорії "майно", так само як і категорії "власність". Доктринально існує кілька визначень зазначених категорій. Багаторічна судова практика схиляється до інтуїтивного визначення. Питання щодо законодавчого визначення цих категорій залишається відкритим.
Спеціальні кваліфікуючі ознаки терористичного акту визначені у частині 3 статті 258 КК - дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людей. Аналіз цієї частини свідчить про можливість різного її тлумачення. Зокрема, виникає питання стосовно загибелі людей. Що розумів законодавець, коли формулював цю норму? Чи досить для кваліфікації загибелі однієї людини, чи мається на увазі дві та більше?
У частині 4 статті 258 КК зазначаються формальні ознаки тероризму як виду організованої злочинності: створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння або діяльність терористичної групи чи терористичної організації.
У контексті зазначеної норми привертають увагу інформаційні технології, через які можуть реалізовуватися злочинні дії терористів. Невипадково у міжнародній практиці ці технології розглядають як чинник, що може сприяти тероризму, при цьому, особливо, - електронні (комп'ютерні) телекомунікації, зокрема Internet, створення відкритих і прихованих Web-сторінок терористичних організацій і груп (особливо міжнародних) у цій мережі. Правоохоронним органам різних країн вже відомі непоодинокі факти, що саме через Internet розповсюджується ідеологія тероризму та здійснюються організаційні заходи з підготовки терористичних актів в різних країнах. Через Internet існує змога акумуляції коштів для фінансової підтримки терористичних організацій шляхом спекуляцій та шахрайств на фінансовому ринку, в транснаціональній електронній комерції, отримання грошей у банкоматах за підробленими та викраденими пластиковими картками електронних розрахунків, відмивання грошей, здобутих у "тіньовому" та злочинному бізнесі (наркобізнесі, торгівлі зброєю тощо).
Важливість для безпеки суспільних відносин з використанням інформаційних технологій визначається й тим, що законодавець в Особливій частині Кримінального кодексу України (КК) виділив окремо такий спеціальний родовий об'єкт кримінально-правової охорони і захисту, як суспільні інформаційні відносини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. - Розділ ХVІ.
Зазначене викликає необхідність дослідження співвідношення терористичного акту як виду злочинів зі злочинами у сфері використання комп'ютерних технологій для кваліфікації суспільно небезпечних діянь.
У Розділі XVI визначено три безпосередні об'єкти: незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (ст. 361 КК); викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 КК); порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 363 КК).
Особливість диспозицій статей 361 та 363 КК полягає у тому, що законодавець не визначив у них такого учасника правовідносин, як суб'єкта - потерпілого. Опосередковано (та й то є дискусійним) суб'єкт - потерпілий може бути визначений тільки у диспозиції ст. 362 КК - через суб'єкт вчинення злочину (злочинця): службову особу.
З точки зору когнітивного підходу, зазначений аспект свідчить про штучність (умовність) визначення родового об'єкта та про його допоміжну функцію для кваліфікації злочинів, визначених в інших розділах Особливої частини КК, в яких чітко та комплексно визначено провідні родові об'єктно-суб'єктні ознаки: злочини проти основ національної безпеки (Розділ І Особливої частини КК); злочини проти громадської безпеки (Розділ ІХ Особливої частини КК); злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку (Розділ ХХ Особливої частини КК).
Слід зазначити логічну послідовність визначення провідних родових об'єктів у Особливій частині КК відповідно до Конституції України.
Розділ І цієї частини КК екстраполюється з положеннями статті 1 КК щодо завдання правового забезпечення охорони і захисту конституційного устрою України та з Розділом І Конституції (Загальними засадами), де визначаються норми конституційного (державного) устрою та основи національної безпеки України. Також Розділ І Особливої частини КК виступає провідним до окремих спеціальних розділів цієї частини, де визначені спеціальні родові об'єкти злочинного посягання: ХІV (Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації); ХІХ (Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); VI (Злочини проти власності).
Дискусійним є розуміння фокусування положень статті 1 КК про завдання правового забезпечення охорони та захисту життєво важливих потреб та інтересів людини і громадянина (прав і свобод) до визначення провідного родового об'єкта злочинів проти особи.
Зі змісту розділів Особливої частини КК: ІІ (Злочини проти життя та здоров'я особи); ІІІ (Злочини проти волі, честі та гідності особи); ІV (Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи); V (Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих і свобод людини і громадянина); IV (злочини проти власності - частково) з фокусуванням на положення статті 1 КК можна дійти висновку, що йдеться про один провідний родовий об'єкт злочинного посягання, а саме: безпеку людини, громадянина - її життєво важливі потреби та інтереси, які захищаються кримінальним
Loading...

 
 

Цікаве